Постанова

від 20.01.2025 по справі 547/459/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/459/24 Номер провадження 22-ц/814/467/25Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув увідкритому судовомузасіданні вм.Полтавіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року (часухвалення судовогорішення незазначений,дата виготовленняповного текстурішення 26серпня 2024року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

установив:

У квітні2024року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) КСП "Наріжанське" розміром 2,3 вумовних кадастрових гектарах, розташовану на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії 1-ПЛ №0308929 від 04.03.1997.

В обґрунтування позову посилалася на таке.

Під час перебування у шлюбних відносинах її син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_2 проживали разом з нею за та вели спільне господарство, тобто, протягом п`яти років, вона фактично проживала однією сім`єю зі спадкодавцем (своєю невісткою), була пов`язана спільним побутом, мала взаємні права та обов`язки, крім того успадкувала майно після смерті сина. При зверненні до державного нотаріуса з метою оформлення спадщини на земельну частку (пай) після померлої ОСОБА_4 , останнім місце проживання якої було АДРЕСА_1 , їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на спадкове майно, роз`яснено про право звернення до суду.

Заочним рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року відмовлено за недоведеністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені обставини і доводи позовної заяви, наведені норми права, які, на думку позивачки, регулюють спірні правовідносини, і стверджується, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права і ухвалив незаконне рішення.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 (а.с. 10).

Син позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був одружений із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у с. Износково, Льговского району, Курської області, Росія (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається із земельної частки (паю) площею 2,3 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебувала у колективній власності КСП "Наріжанське" на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області та яка на підставі сертифікату серія 1-ПЛ № 0308929 та згідно розпорядження Семенівської райдержадміністрації від 04.03.1997 № 119 належала померлій ОСОБА_4 (а.с.17).

Позивачка прийняла спадщину після смерті її сина, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, що видане нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори Н.В.Трембач від 21.12.2010 (а.с. 12, 13).

Згідно погосподарської книги № 2 Наріжанської сільської ради на 2006-2010 роки №172 за адресою: АДРЕСА_2 , головою домогосподарства є ОСОБА_1 , також за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).

Відділ № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області листом від 14.03.2023 № 1224/15-23 повідомив, що згідно Книги записів (реєстрації) Державних актів на право приватної власності на землю Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області, запис про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_7 відсутній. Нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) по бувшому КСП "Наріжанське" Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області станом на 01.01.2016 складає 63 315,07 грн (а.с. 18).

Згідно довідки Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області № 408 від 08.12.2016 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в АДРЕСА_1 . Померла проживала разом із ОСОБА_1 . Заповіт померла не складала (а.с. 20).

Згідно довідки виконавчого комітету Оболонської сільської ради № 21 від 19.05.2021 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , включена до списку на виділення земельної частки (паю) за № НОМЕР_1 в розмірі 2,49 га, земельна частка (пай) не визнана відумерлою спадщиною (а.с.21).

09.03.2023 позивачка звернулася до державного нотаріуса Семенівської державної нотаріальної контори С.М.Решта з метою оформлення вказаної земельну частку (пай) в якості спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але їй відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину через відсутність необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів (а.с.19).

Відмовляючи узадоволенні позову,суд першоїінстанції виходивз того,що спадкодавець ОСОБА_6 померла в РФ, а не у с.Наріжжя, як на це вказує позивачка, тому позивачкою не доведено прийняття спадщини у спосіб спільного проживання зі спадкодавцем на час смерті спадкодавця не менш як 5 років до дня смерті спадкодавця, оскільки на час відкриття спадщини спадкодавець проживала у с. Износково, Льговского району Курської області, РФ, де й померла.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням наведених вимог закону.

Згідно з частиною першою, другою статті 2Закону Українивід 05червня 2003року №899-IV«Пропорядок виділенняв натурі(намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу ПрезидентаУкраїни від08серпня 1995року №720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтями 22, 23ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) в разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Відповідно до статті 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1264 ЦК Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягаютьврахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачка вважає, що має право на спадкування після померлої невістки як спадкоємець четвертої черги, то ключовою обставиною, яка підлягає доведенню у межах цієї справи, є факт проживання позивачки із ОСОБА_4 однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Суд першої інстанції, виконуючи вимоги ст.89 ЦПК України, обгрунтовано звернув увагу на свідоцтво про смерть ОСОБА_4 (а.с.16), згідно якого остання померла у с. Износково, Льговского району, Курської області, Росія.

Матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів про те, що ОСОБА_4 померла на території іншої держави у день переїзду або ж відразу після переїзду до нового місця проживання.

У будь якому випадку конструкція ст.1264 ЦК України передбачає, що спадкоємець має проживати разом із спадкодавцем на день смерті останнього.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав недостовірним доказом довідку Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області № 408 від 08.12.2016.

Погосподарська книга № 2 Наріжанської сільської ради на 2006-2010 роки №172 містить відомості лише про реєстрацію ОСОБА_4 у домогосподарстві АДРЕСА_2 , проте реєстрація місця проживання і фактичне проживання є різними юридичними фактами за своєю правовою суттю.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів позивачки, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2025 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов