Ухвала

від 16.01.2025 по справі 690/637/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/105/25 Справа № 690/637/22 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судукримінальне провадженняза апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Звенигородка, Черкаської області, інваліда І групи, раніше неодноразово судимого, останнього разу 12.12.2023 Ватутінським міським судом Черкаської області за ч. 2,3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.395 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, тимчасово зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

засуджено:

- за ч.2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- за ч.2 ст.125 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- за ч.2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч.4 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч.2ст.190КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч.4ст.70 КК засукупністю кримінальнихправопорушень зацим вирокомшляхом частковогоскладання допризначеного покарання зараховано невідбуту частину покараннязапопереднім вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.12.2023, і остаточно призначено ОСОБА_7 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.

На підставі ч.4 ст.70 КК зараховано у строк призначеного покарання частково відбуте покарання за вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.12.2023.

Строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту фактичного початку відбуття покарання за вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.12.2023.

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_7 вироком судувизнано винуватимв тому,що він, 11.01.2019 близько 16.00 год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_8 , умисно наніс йому близько двох ударів кулаками рук в обличчя, після того, як ОСОБА_8 впав на підлогу, взяв до рук табуретку та декілька разів вдарив нею його по голові. Внаслідок нанесення ударів потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Він же, 11.01.2019 близько 16.00 год., перебуваючи за вищевказаною адресою, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, помітивши, що у ОСОБА_8 випав на підлогу мобільний телефон «ERGO», моделі «А241 Talk Dual Sim Black» вартістю 363,33 грн., викрав його. Після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 збитки на вказану суму.

Він же, 23.02.2019 близько 15.00 год., перебуваючи в приміщенні Ватутінської СЮТ за адресою: вул. Звенигородська, 12, м. Ватутіне, Черкаської області, повторно, умисно, скориставшись довірою ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, з метою наживи, заволодів ноутбуком марки «Acer», моделі «Aspire 5100 BL51», вартістю 1633,33 грн. Після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 збитки на вказану суму.

Він же, 16.10.2022 близько 13.00 год., в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX та від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX від 24.02.2022 та від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 25.05.2022 № 2212-IX), перебуваючи у міському парку за адресою: м.Ватутіне, Черкаської області, повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою власного збагачення, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, таємно, з гаманця, який випав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_10 , викрав 500 грн. двома купюрами по 200грн. та однією 100грн. та мобільний телефон марки «Ergo» моделі «F181» вартістю 213,33 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму 713,33 грн.

Він же, 14.03.2023 близько 20.00 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , після спільного розпивання спиртних напоїв із своїм знайомим ОСОБА_11 , у ході виниклої сварки на ґрунті словесних образ від ОСОБА_11 умисно, тримаючи кухонний ніж у лівій руці, сидячи з потерпілим на ліжку, наніс два удари у верхню частину правого стегна ОСОБА_11 , після чого наніс один удар кухонним ножем, який продовжував тримати у лівій руці, в район нижньої частини живота потерпілого, чим завдав тому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вищевказаний вирок та призначити покарання шляхом його пом`якшення із застосуванням ст.69 КК. Вважає даний вирок занадто суворим. Зазначає, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення, не було взято до уваги наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також стан здоров`я обвинуваченого, наявність інвалідності, що може бути підставою для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК з призначенням покарання нижче від найнижчої межі.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- обвинувачений, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в них викладені. Враховуючи зміни у законодавстві, просив скасувати вирок за ч.2 ст.185 КК, а також за ч.2 ст.125 та ч.2 ст.190 КК за закінченням строків давності;

- прокурор, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції. Водночас просила закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за відповідними епізодами, кваліфікованими за ст. 185 та ч.2 ст.190 КК, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі Закон), у зв`язку з чим також просила закрити кримінальне провадження за ч.2 ст.125 КК на підставі ст.49 КК.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дотримано цих вимог закону.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в ній не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність за своєю суворістю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особи, є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК суд першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Також суд зважив на особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, був засуджений та відбував покарання в місцях позбавлення волі, водночас відповідних висновків не зробив на шлях виправлення не став. Призначаючи покарання обвинуваченому суд також врахував його стан здоров`я.

Одночасно, судом встановлено обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів; обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, а також неналежний стан здоров`я обвинуваченого, який є інвалідом І групи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного йому покарання через суворість є безпідставними. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в цій частині у повній мірі враховані загальні засади призначення покарання, зокрема врахована ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, в тому числі і стан його здоров`я та наявність інвалідності.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання у межах, установлених у санкції відповідної статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про вид та розмір покарання.

Призначене ОСОБА_7 покарання, яке наближено до мінімальних меж відповідних санкцій закону України про кримінальну відповідальність, на переконання колегії суддів, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворість і достатнім для досягнення мети покарання.

Відповідно до ст. 69 КК за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Водночас, застосування ст. 69 КК можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо можливості застосування покарання з урахуванням ст. 69 КК є безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, відбував покарання в місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став. Окрім того, місцевим судом при призначенні покарання враховано всі підстави, на які вказує обвинувачений в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання через суворість є безпідставними. Таке покарання, яке наближено до мінімальної межі відповідної санкції закону України про кримінальну відповідальність, на переконання колегії суддів, з урахуванням вимог статей 50,65 КК є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості і є достатнім для досягнення мети покарання.

Разом з тим, вирок суду щодо ОСОБА_7 підлягає зміні, з огляду на таке.

09.08.2024 набрав чинності Закон, згідно з яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Згідно з новою редакцією ст.51 КУпАП, відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а за ч.2 ст.51 КУпАП - якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цебто, з 09.08.2024 особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Відтак наведені зміни в законодавстві, що пом`якшують кримінальну відповідальність та поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Враховуючи внесені Законом № 3886-IX зміни, особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинену у 2022 році крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна, якщо сума завданих збитків перевищує 2481грн., а в 2019 році - 1921грн., водночас викрадення майна меншої вартості декриміналізовано та віднесено до адміністративних правопорушень.

Зі змісту вироку вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч.2,4 ст.185 КК, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив 11.01.2019 та 16.10.2022, при цьому його діями було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 в розмірі 363,33 грн. та потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 713,33 грн. відповідно.

Також обвинувачений ОСОБА_7 23.02.2019 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК і його діями було завдано потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 1633,33 грн.

Вказані діяння на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не утворюють складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,4 ст.185 КК та ч.2 ст.190 КК, а мають ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст.51 КУпАП, оскільки розміри заподіяної шкоди були меншими за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень ПК настає кримінальна відповідальність.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна відповідальність.

Вказане узгоджується з позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.

Оскільки законодавець змінив розміри шкоди для визначення діянь, при вчиненні яких настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки чужого майна, шахрайства, привласнення чи розтрати, провадження у справі по факту вчинення викрадення чужого майна ОСОБА_7 за епізодами, що мали місце 11.01.2019 стосовно потерпілого ОСОБА_8 та 16.10.2022 стосовно потерпілого ОСОБА_10 , а також заволодіння чужим майном шляхом шахрайства за епізодом, що мав місце 23.02.2019 щодо потерпілого ОСОБА_9 необхідно закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Окрім цього, суд вважає, що ОСОБА_7 слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.125 КК та закрити кримінальне провадження, про що він просив в апеляційному суді, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом ст.9 КПК під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК, 11.01.2019.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК, відповідно до ст.12 КК відноситься до кримінального проступку, за який санкцією статті передбачено покарання окрім іншого у виді обмеження волі на строк до двох років.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Станом на 16.01.2024 сплинуло більше ніж три роки з моменту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.2 ст. 125 КК, та відповідно, закінчились визначені ст.49 КК строки давності, а тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК, а кримінальне провадження в цій частині закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК.

Керуючись ст.ст. 405, 407, п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.413, 419 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК:

- за ч.2 ст.185 КК за епізодом, що мав місце 11.09.2019 стосовно потерпілого ОСОБА_8 ;

-за ч.4ст.185КК за епізодом, що мав місце 16.10.2022 стосовно потерпілого ОСОБА_10 ;

-за ч.2ст.190КК за епізодом, що мав місце 23.02.2019 стосовно потерпілого ОСОБА_9 .

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК, закрити кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на необхідність застосування вимог ч.1 ст.70 КК при призначенні покарання ОСОБА_7 .

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст. 121 КК до покарання, визначеного судом першої інстанції, у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ч.4 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком шляхом часткового складання до призначеного покарання зарахувати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.12.2023, і остаточно призначити ОСОБА_7 до відбування покарання визначене судом першої інстанції, у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційногосуду можебути оскарженаучасниками судовогопроцесу доВерховного Суду,шляхом подачікасаційних скаргбезпосередньо досуду касаційноїінстанції протягомтрьох місяцівз дняпроголошення ухвалисудом апеляційноїінстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення копії ухвали апеляційного суду.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4