Постанова від 21.01.2025 по справі 331/1506/24

Дата документу 21.01.2025 Справа № 331/1506/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/272/25 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.О.

Є.У.№ 331/1506/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.,

секретар: Волчанова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізька 4-А» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСББ «Запорізька 4-А» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в якій вона просила стягнути солідарно майнову шкоду у розмірі 505 558 грн. 40 коп. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Позивачка вказувала, що після подання позову ОСОБА_2 змінила місце проживання та виїхала разом з дитиною для постійного проживання за кордон до Республіки Польща. Позивач стверджує, що при спілкуванні з ОСОБА_2 остання повідомила, що не має наміру проживати у подальшому в Україні. Вона разом із ОСОБА_3 розпродають своє майно і будуть купувати житло у Республіці Польща, куди після скасування військового стану має намір виїхати ОСОБА_3 . З метою приховування належного їм майна відповідачі розпочали його продаж та 16.09.2024 за договором купівлі-продажу відповідачі продали належну їм на праві спільної власності квартиру, з якої саме відбулося залиття квартири позивачки водою. Дану квартиру придбала громадянка ОСОБА_4 . За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачам на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення (салон краси), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Посилаючись на вказані обставини, просила суд накласти арешт на вказане нежитлове приміщення та заборонити державним реєстраторам приймати рішення та вчиняти реєстраційні дії щодо цієї нерухомості.

Ухвалою Жовтневогорайонного судум Запоріжжявід 20листопада 2024року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинами справи, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи своєї заяви, зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, адже суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заяви та відповідним доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Мальцева О.О. вказала, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним, оскільки вартість нерухомого майна, на яке позивачка просить накласти арешт, значно перевищує ціну позову. Відповідачі не мають наміру відчужувати салон краси, у них наявне інше нерухоме майно, на яке може бути звернути стягнення у випадку задоволення позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і її представника адвоката Железняка В.К., заперечення адвоката Мальцевої О.О., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , голови ОСББ «Запорізька 4-А» Склярук Г.А., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову належним чином не обґрунтована, заявник не довів наявності ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149ЦПКУкраїни суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У пп.1,2 ч.1 ст. 150ЦПКУкраїни визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст.150ЦПКУкраїни визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Крім того, при забезпечені позову мають бути враховані та взяті до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Суд першоїінстанції дійшоввисновку,що обранийпозивачем спосібзабезпечення позовуне співвідноситьсяз предметомпозову і є непропорційним заходом забезпечення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У постанові від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17 Верховний Суд вказав, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися.

Як видно із доданих до заперечень на апеляційну скаргу документів, відповідачі є співвласниками іншого нерухомого майна, на яке також може бути звернуто стягнення у випадку задоволення позову.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що в таких майнових спорах судом повинні досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав і що позивачі не зможуть їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, колегія судді не бере до уваги, оскільки вони і будуть предметом розгляду позову по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для її скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2024 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,проте можебути оскарженабезпосередньо доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складанняповного текстуцієї постанови.

Повний текст постанов складено 22 січня 2025 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков