Рішення

від 22.01.2025 по справі 120/12098/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2025 р. Справа № 120/12098/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказує на бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо не розгляду її скарги від 21.05.2024.

Ухвалою від 19.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Зокрема відповідач зазначив, що 21.05.2024 ОСОБА_2 залишив у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Вінницькій області скаргу, адресовану "До Керівника територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області" від ОСОБА_1 , не надавши при цьому документів на право представництва інтересів скаржниці.

Враховуючи те, що скарга була підписана і передана в територіальне управління ОСОБА_2 , Територіальним управлінням було прийнято рішення про припинення розгляду скарги, на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про звернення громадян". З тих же підстав було припинено розгляд скарги ОСОБА_1 від 21.06.2024.

Відповідач зазначив, що в подальшому 06.08.2024 ОСОБА_2 подав до територіального управління нову скаргу від ОСОБА_3 , до якої надав для ознайомлення довіреність від 18.10.2023, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 бути представником з правом підпису.

Вищезазначену скаргу було розглянуто 07.08.2024 та надано відповідь, яка ґрунтувалася на тому, що вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до повноважень територіального управління.

Надалі, ігноруючи надану територіальним управлінням відповідь, ОСОБА_2 22.08.2024 знову подав скаргу, розгляд якої припинено у відповідності до частини третьої статті 8 Закону України "Про звернення громадян".

Отож, з огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області із скаргою, в якій просила звернутися із вимогою до керівництва Сьомого апеляційного адміністративного суду розглянути її скаргу від 16.04.2024.

У відповідь заявнику надіслано лист за вих. № 01-16/П-16 від 22.05.2024, в якому зазначено, що оскільки скарга не містить підпису автора, письмове звернення визнається анонімним та розгляду не підлягає.

21.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області із скаргою аналогічного змісту скарги від 21.05.2024.

У відповідь заявнику надіслано лист за вих. № 01-16/П-18 від 24.06.2024, в якому зазначено, що оскільки скарга не містить підпису автора, письмове звернення визнається анонімним та розгляду не підлягає.

06.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області із скаргою, в якій вимагала розглянути її скаргу датовану від 21.06.2024.

У відповідь заявнику надіслано лист за вих. № 01-16/П-19 від 07.08.2024, в якому зазначено, що відповідно до пункту 3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 №229, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Отож, до повноважень територіального управління не належить вирішення питань, порушених у скарзі.

22.08.2024 в черговий раз ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області із скаргою, в якій вимагала належним чином розглянути її скарги по суті.

У відповідь заявнику надіслано лист за вих. № 01-16/П-21 від 23.08.2024, в якому зазначено, що у відповіді на скаргу від 06.08.2024 надано роз`яснення, що до повноважень територіального управління не належить вирішення питань, порушених у скарзі, а відтак, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Отож, у відповідності до частини третьої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» розгляд звернення припинено.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо припинення розгляду її скарги протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав з вимогами зобов`язати відповідача відновити розгляд її скарг та повторно розглянути скаргу від 21.05.2024, а у разі відсутності повноважень розглядати таку скаргу перенаправити до органу, який уповноважений розглядати таку скаргу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначає Закон України "Про звернення громадян", який також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (далі - Закон №393/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Положеннями статті 5 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно із статтею 7 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до статті 15 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Також, згідно із статтею 20 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Таким чином, цим Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Обов`язок з проведення об`єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяв (клопотань) покладається на органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб, яким адресовано (подано) звернення і до компетенції яких належить розгляд звернення.

При цьому, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон та із викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно статті 8 Закону №393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Отже, законодавець визначає, щоб письмове звернення було підписане заявником. Наслідком відсутності такого підпису є повернення звернення заявнику із відповідними роз`ясненнями, в тому числі рішенням про припинення розгляду такого звернення.

Як встановлено судом, скарги були подані ОСОБА_1 , проте на переконання відповідача, скарга від 21.05.2024 та від 21.06.2024 не відповідали вимогам Закону №393/96-ВР, а саме мали ознаки анонімності, оскільки не містили підпису заявника.

З цих підстав суд зазначає, що на зазначених скаргах ОСОБА_1 від 21.05.2024 та від 21.06.2024 у лівому верхньому куті першої сторінки під прізвищем особи містить рукописний підпис.

Суд вказує, що підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства.

Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності).

Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу.

Підписання документа перед його текстом, що зумовлено винятково невмотивованим власним бажанням заявника, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із вимогами закону, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення.

Так, відповідно до статті 5 Закону №393/96-ВР у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Отже, суду звертає увагу на конструкцію нормативного регулювання відносин, передбачених в Законі №393/96-ВР. Стаття Закону №393/96-ВР, яка регламентує вимоги до звернень громадян, передбачає певну послідовність, законодавець передусім зазначає, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина; далі - суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Наприкінці особа має підписати звернення, зазначивши відповідну дату.

За наведеною логікою побудови згаданої статті підпис особи, яка звертається з скаргою (в даному випадку), підсумовує викладене вище за текстом, що тим самим унаочнює погодження з усім тим, що в ній наведено.

При цьому загальноприйнятою практикою є розташування підпису автора документа наприкінці нього. Таке розташування підпису логічно завершує виклад думок автора та підтверджує його згоду з усім написаним вище; до того ж воно відповідає загальним правилам композиції тексту і сприяє його кращому сприйняттю. Відступ від цього стандарту може призвести до сумнівів у дійсності документа або його окремих частин.

Зміст ділового і процесуального письма так само підкоряється правилам правопису української мови: у процесуальному законі немає посилання на те, що письмо здійснюється зліва направо і згори донизу, проте є усталеним саме використання правил правопису української мови, що є обов`язковим за замовчуванням.

Безпосередньо правила про те, що підписувати документ потрібно знизу, в правописі української мови немає. Однак існує декілька непрямих вказівок та загальноприйнятих норм, які підтверджують доцільність такого розташування підпису:

- підпис традиційно розглядається як завершення викладення думки, підтвердження згоди з написаним. Тому його розташування наприкінці документа є логічним завершенням тексту;

- стандартна структура ділового листа передбачає, що підпис розташовується під основним текстом, після дати. Це правило стало загальноприйнятим і широко використовується у діловодстві;

- розташування підпису знизу сприяє кращому візуальному сприйняттю документа;

- розташування підпису наприкінці документа ускладнює його підробку, оскільки будь-які зміни, внесені після підписання, будуть краще помітними.

Якщо вдатися до аналізу слова «підпис», то воно містить префікс «під». Префікс - це морфема, яка приєднується до початку кореня слова і змінює його значення або утворює нове слово.

Префікс «під» в українській мові, зокрема, надає словам значення, що вказує на розташування нижче, частковість, реалізацію чи виникнення в результаті дії. Він допомагає створювати нові слова, які відображають ці концепції і доповнюють основні корені в різних контекстах.

Слово «підпис» має зокрема такі значення:

- прізвище, ім`я, ініціали і т. ін., написані власноручно під текстом, малюнком, картиною і т. ін., як свідчення авторства або потвердження чого-небудь;

- напис, текст на чому-небудь, під чимсь (Словник української мови у двадцяти томах. - Том 13, 2022. - С. 66).

В українській мові також є слово «надпис», яке має спільний корінь, проте інші значення. Одним із значень є позначення тексту або графічного зображення, розташованого над іншими елементами або у верхній частині чогось.

Надпис - те саме, що напис - короткий текст, уміщений на чому-небудь (Словник української мови у двадцяти томах. - Том 9, 2022. С. 576).

Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, може виконувати інші завдання, зокрема візування.

Такої ж позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз`ясненні «Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути» (CommonMistakes inFilling inthe ApplicationForm andHow toAvoid Them) помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці (not sending the application form with the original signature at the end).

Отже, належним виконанням вимог закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності).

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 у справі №930/191/23.

Як зазначено вище, згідно статті 8 Закону №393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Отже, наслідком відсутності підпису є повернення звернення заявнику із відповідними роз`ясненнями, в тому числі рішенням про припинення розгляду такого звернення.

Таким чином, враховуючи, що скарги ОСОБА_1 не підписані після викладу тексту цих скарг, суд погоджується з позицією відповідача про те, що скарги позивача не відповідали вимогам Закону №393/96-ВР, а отже у відповідності до вимог Закону №393/96-ВР підлягали припиненню їх розгляду та поверненню заявнику з наданням відповідних роз`яснень.

Як свідчать матеріали справи, заявнику надіслано листи за вих. № 01-16/П-16 від 22.05.2024 та за вих. № 01-16/П-18 від 24.06.2024, в яких зазначено, що оскільки скарги від 21.05.2024 та від 21.06.2024 не містять підпису автора, письмові звернення визнаються анонімними та розгляду не підлягають.

Отже, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не розгляді скарг від 21.05.2024 та від 21.06.2024 та зобов`язання розглянути скаргу від 21.05.2024, задоволенню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що на всі подані ОСОБА_1 скарги, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області надавало відповіді листами за вих. № 01-16/П-16 від 22.05.2024, за вих. № 01-16/П-18 від 24.06.2024, за вих. № 01-16/П-19 від 07.08.2024 та за вих. № 01-16/П-21 від 23.08.2024.

Так, 06.08.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області із скаргою, в якій вимагала розглянути її скаргу датовану від 21.06.2024.

Дану скаргу було прийнято до розгляду та у відповідь надіслано лист за вих. № 01-16/П-19 від 07.08.2024, в якому зазначено, що відповідно до пункту 3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 №229, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Тож зазначено, що до повноважень територіального управління не належить вирішення питань, порушених у скарзі (щодо роботи Сьомого апеляційного адміністративного суду в частині розгляду її скарги від 16.04.2024).

Суд погоджується із позицією відповідача, викладеній у листі за вих. № 01-16/П-19 від 07.08.2024 та зазначає, що до повноважень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області не входить координація роботи Сьомого апеляційного адміністративного суду в тому числі, і в частині розгляду звернень громадян.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач просить також у разі відсутності повноважень розглядати її скаргу переслати до органу, який уповноважений розглядати таку скаргу.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 у справі №380/2272/20 аналізуючи приписи Закону України «Про звернення громадян», зауважив, що законодавець, передбачаючи право/обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об`єктивний та всебічний розгляд його заяви.

Водночас, вказаний обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов:

1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень;

2) звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні;

3) пересилання повинно відбутися в термін не більше п`яти днів;

4) про факт пересилання обов`язково повідомляється громадянин, який подав звернення.

Як вже було зазначено вище, позивач звернулася до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області із скаргою, яка не стосувалася його діяльності, повноважень чи функціональних обов`язків.

Водночас, в даному випадку також відсутні підстави для пересилання за належністю вищевказаної скарги позивача.

За вказаним вище висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.11.2021 у справі №380/2272/20, звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю.

Тобто, звернення може пересилатися тільки тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні.

При цьому до повноважень жодного органу не входить вирішення питання, що порушене у зверненні ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що пересилання такого звернення навмання до будь-якого органу чи посадової особи суперечить вимогам законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, протиправна бездіяльність відсутня.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Територіальне управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області (вул. Родіона Скалецького, 17, м. Вінниця, Вінницька область)

СуддяМультян Марина Бондівна