Рішення

від 20.01.2025 по справі 140/10213/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10213/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування до календарної вислуги років у Службі судової охорони часу роботи в державних органах тривалістю 6 років 4 місяці 22 дні, зокрема часу роботи в УМВС України у Волинській області в період з 23.08.1994 по 19.01.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 23.08.1994 по 29.01.1996 на посаді інспектора канцелярії фінансово-економічного відділу УМВС; з 29.01.1996 по 21.01.1997 на посаді друкарки секретаріату УМВС; з 21.01.1997 по 01.10.1997 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького міського управління; з 01.10.1997 по 17.12.1999 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького MB; з 17.12.1999 по 19.01.2001 на посаді начальника канцелярії (службовець) УДЗБЕЗ УМВС;

зобов`язання перерахувати вислугу років ОСОБА_1 у Службі судової охорони відповідно до пункту 5 розділу І Положення про проходження Служби співробітниками Служби судової охорони з урахуванням змін, внесених рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 №2236/0/15-21, та зарахувати до календарної вислуги років для обчислення стажу служби у Службі судової охорони час роботи в державних органах 6 років 4 місяців 22 дні, а саме в УМВС України у Волинській області в період часу з 23.08.1994 по 19.01.2001, згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 23.08.1994 по 29.01.1996 на посаді інспектора канцелярії фінансово-економічного відділу УМВС; з 29.01.1996 по 21.01.1997 на посаді друкарки секретаріату УМВС; з 21.01.1997 по 01.10.1997 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького міського управління; з 01.10.1997 по 17.12.1999 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького MB; з 17.12.1999 по 19.01.2001 на посаді начальника канцелярії (службовець) УДЗБЕЗ УМВС;

перерахування та виплату надбавки за вислугу років (за стаж служби) та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Службі судової охорони з урахуванням перерахованої календарної вислуги років служби у Службі судової охорони (з урахуванням виплачених сум надбавки та одноразової грошової допомоги).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період часу з 24.02.2020 по 29.11.2022 проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області, в тому числі з 23.12.2021 на посаді головного спеціаліста режимно-секретного органу зазначеного управління.

Наказом Служби судової охорони №494 від 22.11.2022 року позивачка звільнена у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) з 29.11.2022, відповідно до якого вислуга років ОСОБА_1 станом на 29.11.2022: у календарному обчисленні 21 рік 09 місяців 18 днів із зарахуванням періодів служби в органах внутрішніх справ 14 років 09 місяців 17 днів, в Національній поліції України 04 роки 02 місяці 26 днів, в Службі судової охорони - 02 роки 09 місяців 05 днів.

Однак позивачці до календарної вислуги років у Службі судової охорони не зараховано період роботи в державних органах тривалістю 6 років 4 місяці 22 дні, зокрема в УМВС України у Волинській області з 23.08.1994 по 19.01.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .

На адвокатський запит представника позивача про зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 в Службі судової охорони стажу її роботи в УМВС з 23.08.1994 по 19.01.2001 та проведення перерахунку надбавки за стаж служби, Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області листом №34.06-246 від 12.09.2024 повідомило, що підстави для зарахування ОСОБА_1 часу роботи в державних органах в УМВС з 23.08.1994 по 19.01.2001 до стажу її служби у Службі судової охорони відсутні, відповідно і відсутні підстави для перерахунку надбавки за вислугу років. Відмова мотивована тим, що посада головного спеціаліста режимно-секретного органу Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, яку обіймала ОСОБА_1 до її звільнення зі служби у Службі судової охорони, не відноситься до посад зазначених у Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких в разі переходу на службу до Служби судової охорони до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, який затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 та наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 (зі змінами).

Позивач зазначає, що п. 5 Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 (із змінами, внесеними згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 від 18.11.2021) визначено, що до стажу служби у Службі судової охорони (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».

Так, пунктом «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацом 12 пункту 1 Постанови КМУ №393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час (стаж) роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Натомість, наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 (із змінами, внесеними наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519) затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах і до такого Переліку віднесено лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.

Водночас, нормами чинного законодавства право зарахування до стажу служби у Службі судової охорони, яке дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки, не поставлено в залежність від того, в центральному чи територіальному органі Служби судової охорони вони проходять службу.

При цьому, перелік посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, станом на час виникнення спірних правовідносин, Головою Служби судової охорони не затверджено.

В свою чергу ОСОБА_1 станом на 18.11.2021 (коли зміни до Положення про проходження служби в Службі судової охорони були внесені рішенням Вищої ради правосуддя №2236/0/15-21 та набрали чинності), вже проходила службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області, а відтак, набула право на зарахування до стажу служби у Службі судової охорони періодів, визначених пунктом «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацом 12 пункту 1 Постанови КМУ №393, у яких йшлося про те, що до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час (стаж) роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. При цьому, на той час, перелік посад середнього і вищого складу у разі переходу на які до стажу служби у Службі зараховувалися періоди, визначені Законом № 2262-XII, Головою Служби судової охорони затверджений не був.

З огляду на викладене, позивач вважає, що не зарахування відповідачем спірних періодів роботи в державних органах до стажу служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони суперечить приписами закону, а покликання відповідача на відсутність у затвердженому переліку посад середнього і вищого складу територіальних управлінь Служби судової охорони посади на якій перебувала позивач, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи в державних органах до стажу служби у Службі судової охорони, є необгрунтованим.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У поданому до суду 30.10.2024 відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив проти позову. Зазначив, що відповідно до приписів пункту "и" статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу 12 пункту 1 Постанови КМУ №393 час роботи в державних органах у разі переходу на службу в Службу судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони зараховується до вислуги років для призначення пенсії. При цьому, наказом голови Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" затверджено перелік посад середнього і вищого складу, в якому посада головного спеціаліста режимно-секретного органу Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (яку ОСОБА_1 обіймала до її звільнення зі служби у Службі судової охорони) відсутня.

У зв`язку з вищевикладеним, у Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області відсутні законодавчі підстави для врахування ОСОБА_1 часу роботи в державних органах, а саме: в УМВС України у Волинській області з 23.08.1994 по 19.01.2001 до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби.

Крім того, зазначає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн неспівмірні з даною справою, а їх сума є необґрунтованою. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.59-63).

У поданій до суду 04.11.2024 відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити (а.с.74-79).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 24.02.2020 по 29.11.2022 проходила службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області, в тому числі з 23.12.2021 на посаді головного спеціаліста режимно-секретного органу Територіальному управлінні Служби судової охорони у Волинській області.

Наказом Служби судової охорони від 24.02.2020 № 66о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного спеціаліста режимно-секретної служби Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області з 24.02.2020 та присвоєно звання майор Служби судової охорони (а.с.18-19).

Наказом Служби судової охорони від 22.11.2022 № 494о/с «По особовому складу» підполковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , головного спеціаліста режимно-секретного органу Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 7 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (за власним бажанням) у запас збройних сил України з 29.11.2022 (а.с.20).

У наказі Служби судової охорони від 22.11.2022 №494о/с зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 29.11.2022 становить: у календарному обчисленні 21 рік 09 місяців 18 днів із зарахуванням періодів служби в органах внутрішніх справ 14 років 09 місяців 17 днів, в Національній поліції України 04 роки 02 місяці 26 днів, в Службі судової охорони - 02 роки 09 місяців 05 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 21 рік 09 місяців 18 днів (з урахуванням періоду попередньої служби). Страховий стаж 32 роки 09 місяців 08 днів.

04.09.2024 представник позивача Вічинюк А.А. звернувся з адвокатським запитом за №01/09 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області із проханням зарахувати до стажу служби ОСОБА_1 в Службі судової охорони стаж її служби в органах УМВС (в державних органах) в період часу з 23.08.1994 по 19.01.2001 та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років ОСОБА_1 із врахуванням стажу її роботи в органах УМВС в період часу з 23.08.1994 по 19.01.2001 (а.с.24).

Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області листом №34.06-246 від 12.09.2024 повідомило, що посада головного спеціаліста режимно-секретного органу ТУ ССО у Волинській області, яку обіймала ОСОБА_1 до її звільнення зі служби у Службі судової охорони не відноситься до посад зазначених у Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких в разі переходу на службу до Служби судової охорони до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, який затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 та наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 (зі змінами). Відтак, відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 часу роботи в державних органах в УМВС з 23.08.1994 по 19.01.2001 до стажу її служби у Службі судової охорони відсутні, відповідно і відсутні підстави для перерахунку надбавки за вислугу років (а.с.25-26).

Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні до стажу служби в Службі судової охорони спірних періодів роботи протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 161 Закону України Про судоустрій і статус суддів служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Відповідно до частин другої статті 162-1 Закону України Про судоустрій і статус суддів Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (надалі - Положення).

Відповідно до п. 5 Положення у попередній редакції, час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

До стажу служби у Службі зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 №2236/0/15-21 були внесені зміни до Положення, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції:

"Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей".

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до пункту "и" частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 12цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" доповнено порядок обчислення вислуги років у новоствореному державному органі - Службі судової охорони. Зокрема, абзац 12 пункту 1 Постанови №393 зі змінами викладений у наступній редакції: "час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони".

Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи у державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони.

Наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах і до такого Переліку віднесено наступні посади:

1.Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;

2.Начальники управлінь, відділів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.

Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 до вказаного вище Переліку внесено зміни, у зв`язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:

1.Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;

2.Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального

органу управління Служби судової охорони.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.09.1989, виданої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що позивач з 23.08.1994 по 29.01.1996 працювала на посаді інспектора канцелярії фінансово-економічного відділу УМВС у Волинській області; з 29.01.1996 по 21.01.1997 на посаді друкарки секретаріату УМВС у Волинській області; з 21.01.1997 по 01.10.1997 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького міського управління; з 01.10.1997 по 17.12.1999 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького MB; з 17.12.1999 по 19.01.2001 на посаді начальника канцелярії (службовець) УДЗБЕЗ УМВС у Волинській області (а.с.21-23).

На момент виникнення спірних правовідносин (у період прийняття позивачки на службу до Служби судової охорони) перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, ще не був затверджений.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позивач не обіймала посад за переліком, затвердженим наказом Служби судової охорони "Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах" №454 від 24.10.2022 з урахуванням наступного.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", неодноразово зазначав про те, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу.

Якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме - реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони за правилами, встановленими п. "и" ч. 1 ст. 17 Закону №2262-ХІІ, держава, в даному випадку в особі Управління, безпідставно відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань не зарахувала до стажу періоди служби у державних органах особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 у справі №1740/2508/18, від 20.09.2019 у справі №813/904/15, від 18.11.2019 №813/5876/15.

Суд наголошує, що на момент виникнення спірних правовідносин (у період прийняття позивачки на службу до Служби судової охорони) перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, ще не був затверджений.

Згідно зі статтею 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на принцип дії нормативно-правових актів в часі, та те, що Перелік затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 не існував на час виникнення спірних правовідносин, відповідно, цей Перелік не має зворотної дії і не поширює свою дію на вищевказані правовідносини що виникли між ОСОБА_1 та ТУ ССО у Волинській області до його прийняття та набрання чинності.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №З-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовим актами чинності.

Статтею 164 Закону "Про судоустрій і статус суддів" установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони.

Зокрема, спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони (пункт 2 частини 1 статті 164 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Суд зазначає, що відповідно до наказу Служби судової охорони від 24.02.2020 №66о/с «по особовому складу» майор Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24.02.2020 прийнята на посаду провідного спеціаліста режимно-секретної служби територіального управління Служби судової охорони у Волинській області, де вона вже у званні підполковника та на посаді головного спеціаліста режимно-секретної служби працювала до моменту звільнення, що підтверджує факт перебування позивача на посаді у Службі судової охорони, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи у державних органах.

З огляду на викладене, незарахування відповідачем періодів роботи в державних органах, а саме, часу роботи в УМВС України у Волинській області з 23.08.1994 по 19.01.2001 до стажу служби ОСОБА_1 у Службі судової охорони суперечить приписам закону. Покликання відповідача на відсутність у затвердженому Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах №454 від 24.10.2022 посади головного спеціаліста режимно-секретного органу Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області (яку обіймала ОСОБА_1 до її звільнення зі служби у Службі судової охорони), як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи в державних органах до стажу служби у Службі судової охорони, є необгрунтованим, як і покликання відповідача на вказаний наказ в цілому.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахування до календарної вислуги років у Службі судової охорони часу її роботи в державних органах, зокрема в УМВС України у Волинській області з 23.08.1994 по 19.01.2001, з огляду на що для відновлення порушених прав суд зобов`язує відповідача зарахувати відповідні періоди роботи позивача у державних органах до служби у Службі судової охорони та, як наслідок, здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років (за стаж служби) і одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Службі судової охорони з урахуванням перерахованої календарної вислуги років служби у Службі судової охорони (з урахуванням виплачених сум).

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подання даного позову сплатила судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 10.10.2024 №0.0.3933337348.1 (а.с.45).

Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області на користь позивача необхідно присудити судові витрати в сумі 1211,20 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 1, 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Вічинюком А.А. укладено договір про надання правової допомоги від 21.08.2024 №21/08-2024 (а.с.27-28).

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 вказаного договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн.

Надання правової (правничої) допомоги підтверджується детальним описом наданих послуг правничої допомоги від 23.09.2024 згідно договору про надання правової

допомоги від 21.08.2024 №21/08-2024, актом прийняття-передачі наданих послуг від 23.09.2024 та квитанцією від 21.08.2024 № 0.0.3859318487.1 про сплату позивачем на користь адвоката 5000,00 грн (а.с.29-33).

Згідно з актом прийняття-передачу наданих послуг від 23.09.2024, адвокатом надано позивачу наступні послуги з правничої допомоги: вивчення наданих документів, надання консультації та роз`яснення законодавства - 500,00 грн; зібрання (витребування, отримання) доказів для подальшого представлення суду складання процесуальних документів (адвокатських запитів, заяв від імені позивача, тощо) і направлення адресату - 1000,00 грн; складання позовної заяви - 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви з додатками до суду - 300,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 2 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно вищевказаним договором та з актом приймання-передачі наданих послуг, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом без виклику сторін. При цьому, суд зазначає, що вивчення наданих документів, надання консультації та роз`яснення законодавства, зібрання (витребування, отримання) доказів для подальшого представлення суду, складання процесуальних документів (адвокатських запитів, заяв від імені позивача, тощо), включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи заперечення відповідача, критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Керуючись статтями 139, 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області щодо незарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років у Службі судової охорони часу роботи в державних органах - в УМВС України у Волинській області згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 23.08.1994 по 29.01.1996 на посаді інспектора канцелярії фінансово-економічного відділу УМВС; з 29.01.1996 по 21.01.1997 на посаді друкарки секретаріату УМВС; з 21.01.1997 по 01.10.1997 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького міського управління; з 01.10.1997 по 17.12.1999 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького MB; з 17.12.1999 по 19.01.2001 на посаді начальника канцелярії (службовець) УДЗБЕЗ УМВС.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років для обчислення стажу служби у Службі судової охорони час роботи в державних органах - в УМВС України у Волинській області згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 23.08.1994 по 29.01.1996 на посаді інспектора канцелярії фінансово-економічного відділу УМВС; з 29.01.1996 по 21.01.1997 на посаді друкарки секретаріату УМВС; з 21.01.1997 по 01.10.1997 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького міського управління; з 01.10.1997 по 17.12.1999 на посаді друкарки 1 категорії канцелярії Луцького MB; з 17.12.1999 по 19.01.2001 на посаді начальника канцелярії (службовець) УДЗБЕЗ УМВС і здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років (за стаж служби) та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Службі судової охорони з урахуванням перерахованої календарної вислуги років служби у Службі судової охорони (з урахуванням виплачених сум).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Територіальне управління Служби судової охорони у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вул. Шевченка, 39, код ЄДРПОУ 43258822).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук