Рішення

від 13.01.2025 по справі 160/24209/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/24209/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

06.09.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить просить:

- визнати протиправними та скасувати: висновок від 24.07.2024 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, згідно з яким ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг;

- протоколу №15 від 24.07.2024 засідання міської комісії з комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, при Лівобережному УПСЗН ДМР в частині затвердження висновку від 24.07.2024 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, згідно з яким ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг;

- рішення Лівобережного УПСЗН ДМР №4457 від 31.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в наданні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

- зобов?язати Лівобережне УПСЗН ДМР призначити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює догляд за матір`ю ОСОБА_2 та з березня 2020 року ОСОБА_2 мешкає разом з позивачем. У червні 2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого Постановою КМУ від 23.09.2020 №859. 24.07.2024 членами Комісії здійснено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб матері заявника, який потребує надання соціальних послуг та визначено загальну кількість балів за шкалами оцінки можливості виконання елементарних та складних дій, яка становить 57,5 балів. Також 17.07.2024 відповідачем був складений Акт №445 проведення обстеження сім?ї, в якому зроблено висновок - рекомендацію про призначення (не призначення) компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого - рекомендовано не призначати компенсацію позивачу. Відповідно відповідачем було прийнято Рішення №4457 про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 31.07.2024, що у заявника ОСОБА_1 немає права на компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Сума балів індивідуальних потреб від 54 і вище. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, так як сума балів потреб становить більше ніж 54 бали. Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся із позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 17.10.2024 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 відкрито провадження у справі №160/28118/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

07.11.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно положеннями Порядку №859 вказує на відсутність підстав для призначення вищевказаної виплати, у зв`язку з тим, що сума балів індивідуальних потреб ОСОБА_2 становить більше 54 балів, що є вищим за рівень встановлений законодавством. З наведених підстав просив в задоволені позову відмовити.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 здійснює догляд за матір`ю ОСОБА_2 та з березня 2020 року ОСОБА_2 мешкає разом з позивачем.

У червні 2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого Постановою КМУ від 23.09.2020 №859.

17.07.2024 відповідачем був складений Акт №445 проведення обстеження сім?ї, в якому зроблено висновок - рекомендацію про призначення (не призначення) компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого - рекомендовано не призначати компенсацію позивачу.

24.07.2024 членами Комісії здійснено комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб матері заявника, який потребує надання соціальних послуг та визначено загальну кількість балів за шкалами оцінки можливості виконання елементарних та складних дій, яка становить 57,5 балів.

31.07.2024 відповідачем було прийнято Рішення №4457 про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що у заявника ОСОБА_1 немає права на компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Сума балів індивідуальних потреб від 54 і вище.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями відповідача щодо відмови у призначенні компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України Про соціальні послуги від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі Закон №2671-VІІІ).

За приписами абзаців першого, четвертого, п`ятого, восьмого частини сьомої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні. Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 859 передбачено, що цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 859 компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 859 уповноважений орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Повідомлення про прийняття заяви із пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час подання заяви або надсилається їй протягом одного робочого дня із дати подання заяви на поштову або електронну адресу заявника.

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, структурний підрозділ протягом трьох днів з дати отримання заяви надсилає на поштову або електронну адресу заявника повідомлення про те, які документи потрібно подати. Якщо їх буде подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважатиметься день її прийняття структурним підрозділом або відправлення поштою.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров`я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

Показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (додаток до Порядку) визначаються на підставі вивчення питання щодо можливості виконання особою, яка потребує надання соціальних послуг, різних видів життєдіяльності здійснюється за допомогою анкетування, яке проводиться з використанням шкали оцінки можливості виконання елементарних дій (таблиця 1) та шкали оцінки можливості виконання складних дій (таблиця 2) з метою визначення: залежності від будь-якої сторонньої допомоги (фізичної, психологічної, нагляду); можливості самостійно задовольняти свої основні життєві потреби; ступеня залежності та передбачуваної тривалості індивідуальної потреби у сторонній допомозі, причини, що її викликають.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

У цій справі в оскаржуваному рішенні відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на отримання компенсації, оскільки його мати має суму балів індивідуальних потреб від 54 і вище.

Проте, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Додатку до Порядку № 859 (показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг), ступінь індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (таблиця 1), визначається на підставі оцінки можливості виконання елементарних та складних дій: сума балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій 54-62 бали свідчить про належність особи до IV групи рухової активності.

У свою чергу, згідно з пунктом 7 Порядку № 859 особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

Оскільки матері позивача за школою оцінки можливості виконання елементарних дій встановлено 57,5 балів, тобто в межах 54-62 балів, це свідчить про її належність до IV групи рухової активності та, відповідно, згідно з пунктом 1 Додатку до Порядку № 859 вона потребує надання соціальних послуг.

Відтак, суд вважає рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради №4457 від 31.07.2024 про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі є неправомірним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим підлягає задоволенню і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Щодо позовних вимог відносно визнання протиправними та скасування: висновку від 24.07.2024 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, згідно з яким ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг; протоколу №15 від 24.07.2024 засідання міської комісії з комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, при Лівобережному УПСЗН ДМР в частині затвердження висновку від 24.07.2024 про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, згідно з яким ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг, то такі на переконання суду не підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо не порушують прав позивача, з огляду на те, що останні лише фіксують суму балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій.

Таким чином, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 3633,60 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат адвокатом надано: договір про надання правової допомоги від 02.09.2024; акт приймання-передачі правової допомоги від 02.09.2024; платіжну інструкцію №0.0.3862615818.1 від 05.09.2024 на суму 5 000,00 грн.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

Разом з цим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.

Суд надаючи оцінку співмірності розміру витрат на правову допомогу, зазначає, що справа про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень щодо відмови в наданні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, є справою незначної складності, що розглядається у спрощеному порядку без виклику сторін та без проведення судового засідання, про що зазначено в ухвалі від 22.10.2024.

Виходячи з зазначеного, відсутні підстави вважати, що позивачем (представником) було витрачено значну кількість часу щодо даної справи.

Більш того, судом враховується і те, що позовна заява ОСОБА_1 задоволена частково.

У цьому випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, значення справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Суд вважає таку суму співмірною зі вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради №4457 від 31.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в наданні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Зобов?язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко