Рішення

від 21.01.2025 по справі 360/1295/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року Справа№360/1295/24

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Луганського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: Україна, 93402, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, буд.18, код ЄДРПОУ 35079949), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, Київська область, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про

визнання протиправними дій Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;

зобов`язання Луганського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату належної суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року;

визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року;

зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування виплати суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що починаючи з 01 січня 2024 року і до цього часу Луганський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів, протиправно здійснює нарахування і виплату позивачу суддівської винагороди, виходячи не із розміру встановленого Законом України від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ Про Державний бюджет України на 2024 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн, а виходячи із встановленого цим законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

При цьому Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів починаючи з 01 січня 2024 року протиправно здійснює нарахування і виплату належної суддівської винагороди, виходячи не із розміру встановленого Законом України від 9 листопада 2023 року№ 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 гривень), а виходячи із встановленого цим законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн.

Позивач вважає, що наведені протиправні дії відповідачів мають своїм наслідком виплату позивачу суддівської винагороди з 01 січня 2024 року по теперішній час у меншому розмірі, ніж визначений статтею 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII), а отже, порушують його права на належне матеріальне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідачем - Луганським окружним адміністративним судом до суду надано відзив на позовну запяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Так, згідно статті 149 цього Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині третій цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі - Закон № 1082-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2022 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі Закон № 1928-ІХ), на 2023 рік - Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) та станом на 2024 рік Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-ІХ.

Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувалося 30 прожиткових мінімумів, встановлених Законом № 1402-VIII.

Вказує на те, що зазначена норма Закону № 3460-ІХ в судовому порядку не скасовувалась, неконституційною не визнавалася та є чинною.

Поряд із цим, відповідач посилається на те, що відповідно до статі 116 Бюджетного Кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетного Кодексу України чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. З системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань.

Водночас, відповідач зазначив, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", головним розпорядником якої є ДСА України.

Від відповідача - Державної судової адміністрації України відзиву до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розпорядженням голови Луганського окружного адміністративного суду № 33/с від 24 жовтня 2024 року, відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року передано адміністративну справу №360/1295/24 до Першого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності цієї справи.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, відповідно до ст. 29 КАС України визначено, що адміністративна справа № 360/1295/24 підсудна Донецькому окружному адміністративному суду та передано адміністративну справу №360/1295/24 на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

19 листопада 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №360/1295/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2024 року адміністративну справу №360/1295/24 передано на розгляд судді Аканова О.О.

Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін); витребувано з Луганського окружного адміністративного суду належним чином завірену довідку про суддівську винагороду ОСОБА_1 за період липень жовтень 2024 року.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

ЗакономУкраїни «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022р.№2738-IXстрок дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україніпродовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтерджується паспортом НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Указом Президента України від 02.03.2011 року № 250/2011 Про призначення суддів ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду строком на 5 років.

Указом Президента України від 19.12.2018 року № 431/2018 Про призначення суддів ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду.

Відповідачем до суду надано довідку про доходи за період липень 2024 жовтень 2024, в якій вказано, що відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб і сумі 2102 грн., який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Посадовий оклад позивача, згідно наданої довідки, за липень 2024 складає - 36190,96грн., за серпень 47295 грн., вересень 42940,86 грн., жовтень 69366 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 130 Конституції України встановлено, щодержава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до своєї преамбули Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідност. 4 Закону № 1402-VIIIвстановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаютьсяКонституцією Українита законом.

Зміни до цьогоЗаконуможуть вноситися виключно законами про внесення змін доЗакону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 1ст. 135 Закону № 1402-VIII,суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIIIвстановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені доКонституції України, згідно ізЗаконом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"(надалі - Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, з-поміж іншого,ст. 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, якою закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, зокрема, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Статті 130 Конституції України кореспондують норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій, тобто Закон № 1402-VIII.

Відтак, п. 1 ч. 3, п. 1 ч. 4, ч. 5ст. 135 Закону № 1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (надалі Закон № 966-XIV), відповідно достатті 46Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Статтею 1 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

З системного аналізу викладених норм, суд встановив, що перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум є вичерпним, судді до окремої соціальної демографічної групи населення не віднесені.

Поряд з цим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Слід звернути увагу, що зміни до Закону № 1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який установлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, відсутні.

Натомість, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушило гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другоюстатті 130 Конституції Україниі частиною третьоюстатті 135 Закону № 1402-VIII.

Проте, вказані Законине можуть містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, зокрема тієї сфери суспільних відносин, які врегульовані спеціальними законами.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України переваги у юридичній силі відносно інших законів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, в якій суд касаційної інстанції зазначив, щоЗакон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівнязакону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальнийзаконскасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобтоЗакону №1402-VIII, а положенняЗакону № 966-XIVвважати загальними нормами (lex generalis).

На означене також звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Конституційний Суд України вказав, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

За змістом пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Ураховуючи усталену правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22 стосовно означеної категорії справ, суд зазначає, що Законом №1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначенаЗаконом № 1402-VIII.

Отже, виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону № 1402-VIII, тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин в частині виплати суддівської винагороди застосовані бути не можуть.

Суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді2102,00 грн), якаЗаконом № 1402-VIIIне передбачена, при виплаті позивачу суддівської винагороди з січня 2024 року по 31 березня 2024 року, на підставі абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX, є неправомірною.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Застаттею 22 Бюджетного кодексу Україниголовний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Положеннямистатті 23 Бюджетного кодексу Українивизначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеномуБюджетним кодексом.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 (надалі Положення № 141/0/15-19), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Пунктом 2 Положення № 141/0/15-19 визначено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до п. 3 Положення № 141/0/15-19, територіальні управління ДСА України є її територіальними органами.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Статтею 149 Закону №1402-VIII встановлено, щосуди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цьогоЗакону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленомуБюджетним кодексом України.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 148,149 Закону № 1402-VIIIу в розрізі приписів ч.ч. 1, 2, 5 ст.22, ч. 1 ст.23 Бюджетного кодексу України,виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, тоді як відповідач 1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі відповідний рік.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 5 ст. 13 Закону № 1402-VIII, згідно якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо визначення прожиткового мінімуму, який слід застосовувати для обчислення посадового окладу судді, викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, які є обов`язковими до застосування відповідачами.

Відтак, виплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі безпосередньо пов`язана із діями ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих та апеляційних судів.

Водночас, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ДСА України задоволенню не підлягають, оскільки безпосереднє нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу у спірний період здійснював Луганський окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, натомість ДСА України здійснює фінансування місцевих та апеляційних судів в цілому, а не безпосередньо виплату суддівської винагороди позивачу.

Поряд з цим, положеннями статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

З 2004 року запроваджена і діє окрема бюджетна програма, метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/20 колегія суддів зазначила, що ураховуючи статус ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд погодив висновок судів першої та апеляційної інстанції в аналогічному спорі щодо зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату належної суддівської винагороди по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), не підлягають задоволенню, з огляду на те, що ні позивачем ні 1-відповідачем не надано до суду довідку про доходи за листопад - грудень 2024 року.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзиви на позовну заяву, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправними дій Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за липень-жовтень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.; зобов`язання Луганського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату належної позивачу суддівської винагороди за липень-жовтень 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., встановленого на 01 січня 2024 року; зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Луганського окружного адміністративного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, для виплати належної позивачу суддівської винагороди за липень-жовтень 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., встановленого на 01 січня 2024 року.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Луганського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: Україна, 93402, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, буд.18, код ЄДРПОУ 35079949), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, Київська область, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дій Луганського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн. та зобов`язання Луганського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату належної суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року та зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування виплати суддівської винагороди за липень 2024 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Луганського окружного адміністративного суду (місцезнаходження: Україна, 93402, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, буд.18, код ЄДРПОУ 35079949) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за липень-жовтень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Луганський окружний адміністративний суд (місцезнаходження: Україна, 93402, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, буд.18, код ЄДРПОУ 35079949) здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за липень-жовтень 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого станом на 01 січня 2024 року Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (місцезнаходження: 01601, Київська область, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795) здійснити фінансування Луганського окружного адміністративного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, для виплати належної ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за липень-жовтень 2024 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, встановленого на 01 січня 2024 року Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Аканов