Рішення

від 22.01.2025 по справі 260/8416/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/8416/24 Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (вул. Бродлаковича, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88002, код ЄДРПОУ 01992147) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання рішення протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Рутковський Сергій Васильович, в інтересах комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (далі позивач, КНП «ЗПЦ» ЗОР) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі відповідач ГУ ДПС у Закарпатській області), яким просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 03.09.2024 року №000/8809/07-16-04-05-12/01992147.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 03.09.2024 року №000/8810/07-16-04-05-12/01992147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до податкових повідомлень-рішень від 03.09.2024 року №000/8809/07-16-04-05-12/01992147 та від 03.09.2024 року №000/8810/07-16-04-05-12/01992147, вирішено у вересні 2024 року зобов`язати позивача сплатити штрафні санкції за сплачений земельний податок в 2022 та 2023 роках. Позивач переконаний, що відповідачем був пропущений строк щодо направлення оскаржуваних податкових-рішень позивачу, з огляду на вимоги п.266.10.2 ст.266 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Тобто, ГУ ДПС у Закарпатській області було пропущено граничний термін застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Вказує, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст.124 ПКУ є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання. Зауважує, що станом на дату складання акту позивачем до контролюючого органу не подано заяву щодо відсутності можливості виконання платником податків податкового обов`язку визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 та не надано документів, що свідчать про підтвердження регіональною торгово-промисловою палатою обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Крім того зазначає, що позивачем не заперечується факт пропуску терміну сплати земельного податку. Разом з тим Позивач вважає, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені п.124.1 ст.124 ПК України за пропуск терміну сплати земельного податку, оскільки податкові повідомлення-рішення за 2022, 2023 роки були йому направлені 06.09.2024 року з посиланням на пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Проте відповідач вказує, що стаття 267 Податкового кодексу України регулює правовідносини, що виникли у зв`язку із сплатою транспортного податку. Таким чином вищевказана норма не є релевантна до даних правовідносин. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 09 січня 2025 року суд відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку наступного висновку.

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області проведено камеральну перевірку комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради щодо дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 05.08.2024 року №10915/07-16-04-05-12/01992147 та направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Камеральною перевіркою встановлено порушення КНП «ЗПЦ» ЗОР граничних термінів сплати земельного податку юридичних осіб за період сплати з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року.

За результатами проведення камеральної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 вересня 2024 року №000/8809/07-16-04-05-12/01992147, №000/8810/07-16-04-05-12/01992147 та згідно зі статтею п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України: за затримку до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання та при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання застосовано штраф в розмірі 5% та 10% погашеної суми податкового боргу.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

За правилами пп.16.1.4 п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (п.56.11. ст.56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 286 цього розділу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, в силу вимог пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, є предметом камеральної перевірки.

Суд встановив, що за результатами камеральної перевірки позивача відповідачем встановлено порушення вимог статтей 285, 286 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 287.3 статті 287 податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачуються рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звіт ного) місяця.

КНП «ЗПЦ» ЗОР до контролюючого органу подано податкові декларації плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за місцем розташування земельної ділянки:

- за 2022 рік (реєстраційний №9015651540 від 02.02.2022), в якій самостійно задекларовано суму орендної плати;

- за 2023 рік (реєстраційний №9029213048 від 20.02.2023), в якій самостійно задекларовано суму орендної плати.

На підставі аналізу даних інтегрованих карток платника та поданих декларацій з плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) встановлено, що КНП «ЗПЦ» ЗОР несвоєчасно сплачено узгоджене грошове зобов`язання із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання на загальну суму 6794,31 грн. та із затримкою понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання на загальну суму 15324,90 гривень.

По декларації №9015651540 від 02.02.2022 року по граничних термінах сплати:

- 30.05.2022, дата фактичної сплати 15.07.2022 із затримкою 46 днів;

- 30.06.2022, дата фактичної сплати 29.07.2022 із затримкою 29 днів;

- 30.06.2022, дата фактичної сплати 15.07.2022 із затримкою 15 днів;

- 30.08.2022, дата фактичної сплати 15.11.2022 із затримкою 77 днів;

- 30.09.2022, дата фактичної сплати 18.11.2022 із затримкою 49 днів;

- 31.10.2022, дата фактичної сплати 18.11.2022 із затримкою 18 днів;

- 30.01.2023, дата фактичної сплати 20.06.2023 із затримкою 141 день.

По декларації №9029213048 від 20.02.2023 по граничних термінах сплати:

- 02.03.2023, дата фактичної сплати 20.06.2023 із затримкою 110 днів;

- 30.03.2023, дата фактичної сплати 20.06.2023 із затримкою 82 дні;

- 01.05.2023, дата фактичної сплати 20.06.2023 із затримкою 50 днів;

- 30.05.2023, дата фактичної сплати 20.06.2023 із затримкою 21 день;

- 30.06.2023, дата фактичної сплати 19.07.2023 із затримкою 19 днів;

- 31.07.2023, дата фактичної сплати 18.08.2023 із затримкою 18 днів;

- 30.01.2024, дата фактичної сплати 29.02.2024 із затримкою 30 днів.

За результатами камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Закарпатській області винесені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2024 за №000/8809/07-16-04-05-12/01992147 та на підставі п.124.1 ст. 124 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкції в розмірі 5% на суму 6794,31 грн. та за №000/8810/07-16-04-05-12/01992147 та застосовано штрафну (фінансову) санкції в розмірі 10% на суму 15324,90 гривень.

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи. Позивач не заперечує факту, що ним дійсно було несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошового зобов`язання, що може бути підставою для застосування п.124.1 ст.124 ПК України.

Надаючи оцінку аргументам позивача, а також правомірності/неправомірності притягнення позивача до відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, суд враховує наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 109.1. ст.109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст.109).

В силу вимог пункту 109.3. цієї ж статті, випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Пунктом 112.7. ст.112 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Однак, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

За пунктом 124.1-1. цієї статті, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми такого акцизного податку.

В силу ж вимог пункту 124.2 - діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

А в силу вимог пункту 124.3. - діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

За правилами пункту 124.4. цієї ж статті, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні послуги, з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує штрафи в розмірах, установлених пунктом 124.1 цієї статті.

Аналіз наведених вище правових норм у їх сукупності свідчить на користь того, що податкове законодавство у певних випадках визнає податковим правопорушенням чітко визначене протиправне діяння платника податку, навіть за відсутності в таких його діях та/або бездіяльності вини.

До таких випадків віднесене податкове правопорушення, диспозиція і санкція якого встановлена пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначені у пункті 112.8. статті 112 Податкового кодексу України і це:

- сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення (пп.112.8.1.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено (пп.112.8.2.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду (пп.112.8.3.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів (пп.112.8.4.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу) (пп.112.8.5.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу (пп.112.8.6.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету (пп.112.8.7.);

- самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу (пп.112.8.8.)

- помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань (пп.112.8.8-1.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (пп.112.8.9);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані (пп.112.8.10.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України (пп.112.8.11.);

- інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України (пп.112.8.12).

Жодних належних і допустимих доказів про перебування під дією наведених вище обставин позивач суду не надав.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі №160/17160/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Верховний Суд зазначив, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються, як умисні, оскільки, як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому Верховний Суд вказав на те, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто, у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Верховний Суд також зазначив, що обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 5-10%. Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

В силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведену вище правову позицію суд зазначає, що обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків законодавець пов`язує лише із порушенням, відповідальність за яке встановлена п.124.2 статті 124 Податкового кодексу України, в той час як до позивача було застосовано п.124.1. ст.124 Податкового кодексу України.

Оскільки факт допущення платником податків позивачем у справі порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання доведений, то відповідач правомірно нарахував йому за спірними податковими повідомленнями-рішеннями фінансові санкції у розмірі, визначеному пунктом 124.1. ст.124 Податкового кодексу України.

Стосовно наявності/відсутності процедурних порушень при винесені спірних рішень суд зазначає таке.

Оцінюючи твердження позивача про пропуск ГУ ДПС у Закарпатській області граничного терміну та порядку застосування штрафних санкцій під час проведення камеральної перевірки, слід звернути увагу суду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 липня 2024 року по справі №120/13533/23, адміністративне провадження №К/990/13728/24 «..Згідно з п.113.1. ст.113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1. ст.102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення (абз.3 п.102.1 ст.102 ПК України).

Аналіз абзацу 3 п.102.1 ст.102 ПК України у вказаній вище редакції свідчить, що наявна у ньому норма застосовується у разі виявлення порушень тих положень податкового законодавства, які безпосередньо не пов`язані з декларуванням платником податків податкових зобов`язань та впливає виключно на повноваження контролюючого органу з визначення тільки штрафних санкцій, на відміну від положень абзацу 1 цієї норми ПК України.

Під декларуванням ПК України розуміє виконання платником податків обов`язку, передбаченого п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16 цього Кодексу, а саме - подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи складає окремий обов`язок платника податків, що передбачається п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 цього Кодексу.

Порушення строків сплати податків безпосередньо не пов`язано з декларуванням податкових зобов`язань, оскільки декларування, як процес, закінчується подачею декларації.

Абзаци 1 та 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України містять два темпоральних обмеження повноважень контролюючого органу - 1095 днів від граничного строку подання податкової декларації та 1095 днів від вчинення правопорушення, не пов`язаного з декларуванням.

Перше з них встановлене абзацом 1 та стосується права контролюючого органу визначити суму грошових зобов`язань платника податків та містить конкретне формулювання щодо граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом. Друге встановлене абзацом 3 та обмежує право контролюючого органу визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків.

З вищевикладеного вбачається, що за даних конкретних обставин, нормою права, якою обмежуються у часі повноваження контролюючого органу з накладення на платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань є абзац 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст.124 ПКУ у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст.124 ПКУ, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням того, що обов`язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст.124 ПКУ є сплата грошового зобов`язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов`язання.».

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача щодо порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки є помилковими, оскільки факти несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов`язань мали місце в межах 1095 днів до прийняття відповідачем оспорюваного рішення, що підтверджується актом камеральної перевірки та розрахунком штрафних санкцій до кожного податкового-повідомлення рішення.

Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з земельного податку та згідно зі статтею п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України: за затримку до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання та при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, тому обґрунтовано застосовано штраф в розмірі 5% та 10% погашеної суми податкового боргу.

Окрім того, дослідивши розрахунки штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень, суд встановив, що розрахунок терміну затримки з дня граничного строку, а не з наступного дня не вплинув на правильність розрахунку штрафних санкцій.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Наведене випливає зі змісту частини першої цієї статті.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради (вул. Бродлаковича, буд. 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88002, код ЄДРПОУ 01992147) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання рішення протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич