Рішення

від 22.01.2025 по справі 260/8742/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2025 року м. Ужгород№ 260/8742/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЛІТ ПРОМ" про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЛІТ ПРОМ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40229652), яким просить суд: "1. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.; 2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЛІТ ПРОМ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 5 Код ЄДРПОУ 40229652) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, М.Ужгород, пл. Народна, 4 Код ЄДРПОУ 20453063) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по Списку 1 та Списку 2, яка виникла за спірний період в загальній сумі 1 971,42 грн.; 3. Про прийняте рішення просимо повідомити шляхом надіслання такого на офіційну поштову адресу Головного управління: пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, якою розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Зазначену ухвалу надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, у тому числі й відповідачеві на адресу вказану позивачем у позовній заяві.

Як вбачається з рекомендованого листа, що надсилалося відповідачу ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі не була вручена відповідачеві, а разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.а.с. 14-16).

Порядок вручення повістки встановлений статтею 126 КАС України. Однак даною статтею не врегульовано порядок вручення інших судових документів.

Відповідно до статті 7 частини 6 КАС України, зокрема, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати аналогію та керуватися положеннями статті 126 КАС України.

Відповідно до статті 126 частини 11 КАС України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до статті 251 частини 6 пункту 4 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також необхідно врахувати висновок Верховного Суду в ухвалі від 24 березня 2021 у адміністративному провадженні № К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, у розумінні статті 126 частини 11 КАС України ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі вважається врученою відповідачу належним чином.

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач зареєстрований в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, визначений статтею 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" № 400/97 - ВР від 26 червня 1997 року, а з 01 січня 2004 року також як платник страхових внесків відповідно до статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058. Громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 працювали у відповідача в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованому робочому місці, що дало їм право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та Списку № 2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, відповідачем за період грудень 2024 року належного відшкодування сум виплачених пільгових пенсій не здійснено.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, відповідач зареєстрований в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування,

Відповідно до розрахунку фактичних витрат пільгових пенсій, які підлягають відшкодуванню пенсіонерам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період грудень 2024 року становить 1971,42 грн (а.с.а.с. 5, 6).

Судом встановлено, що відповідачеві було надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії (а.с. 7).

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: пункт "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; пункт "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення», а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками № 1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі по тексту Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України №1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).

Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №640/23683/19.

До матеріалів справи позивачем додано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та докази їх надіслання відповідачу.

Суд звертає увагу, що предмет спору у даній справі не стосується перевірки законності раніше призначених пенсій на пільгових умовах, а тому вирішуючи справу по суті, суд не може робити висновки щодо наявності чи відсутності у осіб права на отримання пільгової пенсії.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року в адміністративній справі № 802/1426/16-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, зазначивши, що призначення пенсії відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення здійснюється за заявою фізичної особи, а тому оспорювання підстав, з яких призначена пенсія (за статтею 13 чи статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення") є виключним правом лише фізичної особи, якій ця пенсія призначена.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.8 абзацу 1 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Таким чином, підставою для нарахування відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій вищезазначених пільгових пенсій, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

В порушення вищенаведених вимог законодавчих актів, відповідач, що є платником відповідного збору за місцем своєї реєстрації в Головному управлінні, не здійснює необхідного відшкодування виплачених громадянам пільгових пенсій. Відповідно до розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідачу надсилались відповідні повідомлення в яких вказувалась підстава для нарахування зобов`язання, сума нарахованого органом Пенсійного фонду зобов`язання та окремо його розрахунок, а також порядок сплати виставлених сум збору.

Обов`язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", покладений на підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 820/3678/15.

Правовими положеннями статті 242 частини 5 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевказане, зважаючи на вказані норми Законів України, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЛІТ ПРОМ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40229652) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ЛІТ ПРОМ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Швабська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40229652) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по Списку № 1 та Списку № 2 за період грудень 2024 року включно у розмірі 1971,42 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна гривня 42 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко