Рішення

від 21.01.2025 по справі 280/9076/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2025 року Справа № 280/9076/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до 1. Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (69118 м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8)

2. Державної служби України з питань безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 39816845)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69076 м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 48-А; код ЄДРПОУ 35037233)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі третя особа), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті від 05.03.2024 № ПШ 010395 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Крім того, просить поновити строк звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 1 встановлено порушення позивачем вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж. Наведене слугувало підставою для прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Однак, позивач із даною постановою не погоджується та зазначає, що він не є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, не надає послуги з вантажоперевезення, не використовує найманих працівників. Власний автомобіль, який має низьку вантажопідйомність, використовує виключно у власних цілях, оскільки живе в селі, веде особисте господарство, вирощує овочі та фрукти, частину з яких продає на ринку. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.10.2024 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9076/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

11.10.2024 до суду надійшов відзив Державної служби України з питань безпеки на транспорті (вх. № 47109), відповідно до якого під час здійснення рейдової перевірки 25.01.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, що зафіксоване в акті № АР037889 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2024. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки був ознайомлений, пояснень не надав, акт не підписував. Таким чином, вважає оскаржувану постанову правомірною та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті на Державну службу України з питань безпеки на транспорті, яка є юридичною особою. Також, подано відповідь на відзив (вх. № 47736).

30.10.2024 від Державної служби України з питань безпеки на транспорті надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 49714).

Ухвалою суду від 22.11.2024 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про заміну відповідача на належного відмовлено. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з питань безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 39816845). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

Від Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті відзиву не надходило. Від третьої особи пояснень судом також не отримано.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

25.01.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на ділянці а/д М-30916 км+897 м Стрий-Ізварине проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт № АР 037889.

Відповідно до висновків акту перевірки виявлено порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

05.03.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті стосовно Бедрика Юрія Анатолійовича винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 010395 за допущення порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись з даною постановою, ОСОБА_1 звернулося до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з частиною другої статті 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, -застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344-III).

З матеріалів справи вбачається, що Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті застосовано до позивача штраф за порушення вимог ст. 34, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж.

Однак, як зазначає позивач, ним здійснювалося перевезення вантажу (яблук) власним автомобілем для власних потреб.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_3 . Також, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована у с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, цільове призначення якої є ведення особистого селянського господарства. При цьому, як фізична особа-підприємець позивач не зареєстрований, про що свідчить відсутність записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, враховуючи визначення поняття «товарно-транспортна накладна», наведене у статті 1 Закону № 2344-III, у позивача був відсутній обов`язок надання для перевірки уповноваженим на те посадовим особам товарно-транспортної накладної на вантаж, оскільки позивач в даному випадку є фізичної особою, яка здійснювала перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Стосовно покликань в оскаржуваній постанові на інші визначені законодавством документи на вантаж суд зауважує, що відповідачами не конкретизовано, які саме документи повинен був надати позивач, здійснюючи перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб. Наведене свідчить про невідповідність спірної постанови критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує її неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Щодо судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, до матеріалів справи надано:

Договір від 25.09.2024 № 25/24 про надання правничої (юридичної) допомоги із Додатковою угодою № 1;

рахунок від 27.09.2024 № 02/09;

квитанцію від 16.10.2024 № 6064-2694-1619-2139 на суму 4000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Звідси, враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, що розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 (який є юридичною особою) підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн, які є співмірним із складністю даної справи.

Також, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 підлягає судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.03.2024 № ПШ 010395.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 39816845).

Судові витрати зі сплати витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; код ЄДРПОУ 39816845).

У стягненні на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з питань безпеки на транспорті судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 000,00 грн відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 21.01.2025.

Суддя Ю.П. Бойченко