Рішення

від 17.01.2025 по справі 640/12635/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2025 року № 640/12635/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради, третя особа: Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати розпорядження селищного голови Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області від 14.02.2022 №04/45 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

-поновити його на посаді заступника селищного голови Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області з питань діяльності виконавчих органів ради з 14.02.2022;

-стягнути з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.02.2022 по день ухвалення рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки відповідачем не було дотримано процедури звільнення. Вказує, що відповідач всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування», без прийняття Гостомельською селищною радою рішення одноособово прийняв розпорядження про його звільнення, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог. Крім того, стверджує, що у відповідача були відсутні підстави для його звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. За час виконання своїх посадових обов`язків позивач до дисциплінарної відповідальності не притягався, сумлінно виконував свої посадові обов`язки та не порушував трудової дисципліни.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.

Третя особа, Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області, надала до суду пояснення, в яких зазначила, що Гостомельська СВА не є правонаступником Гостомельської селищної ради, оскільки остання реалізує свої повноваження. Просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської.

Судом встановлено, що Рішенням 64-ї сесії 7-го скликання Гостомельської селищної ради Київської області №1221-64-VII від 14.07.2020 «Про затвердження кандидатури на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради» на підставі подання селищного голови затверджено обрання ОСОБА_1 на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

На виконання вказаного рішення селищної ради селищним головою видано розпорядження №04/89 від 14.07.2020 «Про призначення на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 ».

На підставі пункту 3 частини першої статті 40, статті 47 Кодексу законів про працю України, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування», селищним головою Юрієм Прилипко видано Розпорядження №04/45 від 14.02.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 , заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Гостомельської селищної ради, 14.02.2024 за систематичність невиконання обов`язків. Підстава заява ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Згідно статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» одним із принципів служби в органах місцевого самоврядування є самостійність кадрової політики в територіальній громаді.

Статтею 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради шляхом затвердження відповідною радою.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені в Законі України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР).

Згідно з ч.1 ст.10 Закону Україні «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону Україні «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 26 Закону Україні «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішуються питання заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що окрім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи те, що прийняття на службу в органах місцевого самоврядування на посаду заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради передбачає затвердження кандидатури відповідною селищною радою, яка повноважна заслуховувати також звіт посадової особи, яку рада затверджує на посади, враховуючи принцип самостійності кадрової політики в територіальній громаді, селищна рада повноважна також і припиняти службу посадової особи в органах місцевого самоврядування в такий же спосіб, яким особу було прийнято на службу в органи місцевого самоврядування, тобто шляхом прийняття відповідного рішення про припинення служби. Зазначене рішення приймається на пленарному засіданні сесії селищної ради.

Таким чином, з наведеного слідує, що прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень заступника селищного голови належить до виключних повноважень відповідної ради.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі № 240/44129/21.

При цьому, здійснення таких дискреційних повноважень як звільнення в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень заступника селищного голови ради має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

Як убачається з оскаржуваного розпорядження, останнє прийнято селищним головою та без проведення пленарної сесії селищної ради.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що під час прийняття Розпорядження від 14.02.2022 №04/45 відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» порушено порядок його прийняття, що є підставою для його скасування.

Також у позовній заяві позивач стверджував, що оскаржуване рішення прийнято безпідставно, оскільки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувався, свої посадові обов`язки виконував сумлінно, будь-яких заяв про звільнення не подавав, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 20 Закону №2493-III передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 142 КЗпП України передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Згідно 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, в разі виявлення порушення працівником трудової дисципліни керівник, з урахуванням тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, оголошує наказом (розпорядженням) стягнення.

Таким чином, за порушення трудової дисципліни, в тому числі за неналежне виконання посадових обов`язків, посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених законодавством, повинен бути підтверджений достатніми матеріалами.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування та сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, застосувати пункт 3 статті 40 КЗпП України можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

Так, у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі Постанова № 9) вказано, що за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або ПВТР. При цьому враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП).

Також, за п.22 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого та такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 826/7/16.

Проте, суд зазначає, що відповідач, пославшись у розпорядженні про звільнення на систематичне порушення з боку позивача трудової дисципліни, взагалі не конкретизував та взагалі не зазначив, за які саме порушення був звільнений позивач, які вимоги Посадової інструкції, Правил внутрішнього розпорядку, інших внутрішніх нормативних актів чи вимог закону порушив позивач та знову ж, в чому саме таке/такі порушення полягало/полягали.

При цьому, як зазначив у позовній заяві позивач, до дисциплінарної відповідальності він не притягався, будь-яких дисциплінарних стягнень не мав.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів зворотного.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Розпорядження №04/45 від 14.02.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, позивача слід поновити на посаді заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 15.02.2022 із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки), збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу 4 -5 пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13 при задоволенні вимог про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

На вимогу суду відповідачем не надано жодного розрахунку середньої заробітної чи місячної заробітної плати позивача.

Згідно долучених позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору, виданих ГУ ДПС у м. Києві та завірених належним чином, судом встановлено відсутність нарахувань за останні два місяці, що передували звільненню (лютий 2022 року), а тому для розрахунку середньоденної заробітної плати взято нарахування за останні два місяці роботи, за які позивачу нараховано заробітну плату, а саме: жовтень та листопад 2021 року.

Судом шляхом математичного підрахунку розраховано середньоденний заробіток у розмірі 112600 : 42 = 2681 грн. (заробітна плата за жовтень та листопад становить відповідно 39600 грн. і 73000 грн., що разом становить 112600 грн., кількість робочих днів становить 20 робочих днів у жовтні та 22 робочих дні у листопаді, що разом становить 42 робочих дні) та середньомісячний у розмірі 112600:2= 56300 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік" та ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану норма тривалості робочого часу: за лютий 2022 року 10 днів, березень 2022 року 23 дні, квітень 2022 року 21 день, травень 2022 року 22 дні, червень 2022 року 22 дні, липень 2022 року 21 день, серпень 2022 року 23 дні, вересень 2022 року 22 дні, жовтень 2022 року 21 день, листопад 2022 року 22 дні, грудень 2022 року 22 дні (227 днів за 2022 рік), січень 2023 року 22 дні, лютий 2023 року 20 днів, березень 2023 року 23 дні, квітень 2023 року 20 днів, травень 2023 року 23 дні, червень 2023 року 22 дні, липень 2023 року 21 день, серпень 2023 року 23 дні, вересень 2023 року 21 днів, жовтень 2023 року 22 дні, листопад 2023 року 22 дні, грудень 2023 року 21 день ( 260 днів за 2023 рік), січень 2024 року 23 дні, лютий 2024 року 21 день, березень 2024 року 21 день, квітень 2024 року 22 дні, травень 2024 року 23 дні, червень 2024 року 20 днів, липень 2024 року 23 дні, серпень 2024 року 22 дні, вересень 2024 року 21 днів, жовтень 2024 року 23 дні, листопад 2024 року 21 день, грудень 2024 року 22 дні (262 дні за 2024 рік), січень 2025 року 12 днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 15.02.2022 по 17.01.2025 складає 761 день, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15.02.2022 по 17.01.2025, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2040241 грн (761 х 2681 грн).

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний виплатити позивачу суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Гостомельського селищного голови №04/45 від 14.02.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити гр. ОСОБА_1 на посаді заступника Гостомельського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 15.02.2022.

Стягнути з Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2022 по день прийняття рішення у справі у розмірі 2 040 241 (два мільйони сорок тисяч двісті сорок один) грн 00 коп, з вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення гр. ОСОБА_1 на посаді заступника Гостомельського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 15.02.2022.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради на користь гр. ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 56300 (п`ятдесят шість тисяч триста грн.) грн 00 коп, з вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.