Рішення

від 20.01.2025 по справі 380/19120/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 рокусправа № 380/19120/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури (вул. Поштова 7, м. Золочів, Львівська обл., код ЄДРПОУ 0291003123) в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, ЄДРПОУ 38557581) до Релігійної організації «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях» (с. Підгірці, Золочівський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 25226432) про зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Релігійної організації «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях», у якій позивач просить суд:

- зобов`язати Релігійну організацію «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях» (код ЄДРПОУ 25226432, юридична адреса: с. Підгірці, Золочівський район, Львівська область, 80660) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили, укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної адміністрації (код ЄДРПОУ 38557581) на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини національного значення «Церква василіанів з келіями» (XVIII ст., охоронний №414) у складі об`єктів архітектури «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» (охоронний №414/1) та «Келії василіанського монастиря» (охоронний №414/2), що розташовані у с. Підгірці Золочівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на території Заболотцівської територіальної громади Золочівського району Львівської області розташована пам`ятка культурної спадщини (пам`ятки архітектури) «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» (охоронний № 414/1) та «Келії василіанського монастиря» (охоронний № 414/2) (згідно постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 носить назву «Церква василіанів з келіями») (дата утворення XVIII століття, охоронний №414, категорія пам`ятки - національного значення), який узято на державний облік постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963. Церква є складовою комплексу монастиря василіан. Згідно паспортів на зазначені об`єкти культурної спадщини (архітектури) від 03.03.2019, «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» та «Келії василіанського монастиря» (згідно постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 носить назву «Церква василіанів з келіями») є власністю Релігійної організації «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях». Проте, відповідач як власник вказаного об`єкта нерухомості, у порушення вимог ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не уклав охоронний договір з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації. Вказане зумовило звернення прокуратури до суду з цим позовом в інтересах держави.

Ухвалою суду від 17.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу рекомендованим листом №0600288678216 на адресу його місцезнаходження. Відповідно до трекінгу поштового відправлення з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», поштове відправлення суду №0600288678216 вручено відповідачу 01.10.2024.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На території Заболотцівської територіальної громади Золочівського району Львівської області розташована пам`ятка культурної спадщини (пам`ятки архітектури) «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» (охоронний № 414/1) та «Келії василіанського монастиря» (охоронний № 414/2) (згідно постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 носить назву «Церква василіанів з келіями») (дата утворення XVIII століття, охоронний №414, категорія пам`ятки - національного значення), який узято на державний облік постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963.

Церква є складовою комплексу монастиря василіан. Комплекс розташований у південній частині села, в 2,5 км від центру, на території давнього городища Пліснесько (Пліснеського археологічного комплексу). Територію заповідника перерізає шосейна дорога Броди - Золочів. Комплекс знаходиться на відстані близько 1 км на захід від траси. За функціональним призначенням - сакральна споруда. Споруда церкви об`єднана з будівлею монастирських келій, що прилягає до храму з північного заходу.

Згідно розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №233 від 27.03.1997 та акту передачі-прийняття від 15.04.1997, церкву Святого Онуфрія в с.Підгірці Бродівського району, пам`ятку архітектури XVIII ст., за охоронним №414 (історична назва згідно інвентаризаційної картки на сакральну будівлю від грудня 2011 року) передано безоплатно у власність релігійної організації Монастирю Благовіщення Провінції Найсвятішого Спасителя ЧСВВ УГКЦ.

Наказом Міністерства культури України від 19.12.2017 №1394 Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні УГКЦ перейменовано в Релігійну організацію «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях».

Згідно паспортів на зазначені об`єкти культурної спадщини (архітектури) від 03.03.2019, «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» та «Келії василіанського монастиря» (згідно постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 носить назву «Церква василіанів з келіями») є власністю Релігійної організації «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях».

Рішенням Заболотцівської сільської ради Львівської області №1213 від 06.07.2023 земельну ділянку, площею 23,0095 га, з кадастровим номером 4620384800:09:001:0008, під вказаними пам`ятками культурної спадщини, було передано у постійне користування Релігійній організації «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях» для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій на території села Підгірці Золочівського району.

Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації неодноразово скеровувались на адресу Монастиря листи від 24.04.2024 №16-1742/0/2-24 та від 20.06.2024 №16-2476/0/2-24 щодо укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини «Церква василіанів з келіями» XVIII ст., однак вказані листи залишились без відповіді.

Золочівською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано запит від 20.06.2024 №14.54/05-40-2685ВИХ-24 на адресу Монастиря, яким повідомлено про факт не укладення охоронного договору на вказану пам`ятку культурної спадщини.

На вказаний запит Монастир надав відповідь листом від 09.07.2024 №62/2024 про неможливість укладення охоронного договору через відсутність технічних паспортів на монастирський комплекс.

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури вважає, що Монастир, як власник пам`ятки культурної спадщини, наділений юридичною правоздатністю та зобов`язаний був ініціювати укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на території Львівської області, однак до теперішнього часу цього не зробив. Пам`ятка архітектури залишається без захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, Релігійною організацією «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях» як її власником не вживаються, що може призвести до знищення індивідуальності об`єктів архітектури або втрати її автентичності, сакральності та основних елементів об`єктів культурної спадщини. Наведене стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.

У відповідності до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ).

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною першою статті 13 Закону №1805-ІІІ врегульовано, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з підпунктом «б» частини першої статті 14 Закону №1805-ІІІ занесення до Реєстру пам`ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною другою вказаної статті закріплено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, об`єкт архітектури включається до Переліку щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за умови, що відповідає ознакам та вимогам до об`єкту культурної спадщини для включення об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як встановлено судом, розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 27.03.1997 №233 та згідно акту передачі-прийняття від 15.04.1997, церкву Святого Онуфрія в с. Підгірці Бродівського району, пам`ятку архітектури XVIII ст., за охоронним №414 (історична назва згідно інвентаризаційної картки на сакральну будівлю від грудня 2011 року) передано безоплатно у власність Монастирю Благовіщення Провінції Найсвятішого Спасителя ЧСВВ УГКЦ, який в подальшому, згідно наказу Міністерства культури України від 19.12.2017 №1394, перейменовано в Релігійну організацію «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях». Згідно паспортів на зазначені об`єкти культурної спадщини (архітектури) від 03.03.2019, «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» та «Келії василіанського монастиря» (згідно постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 носить назву «Церква василіанів з келіями») є власністю Релігійної організації «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною третьою статті 23 Закону №1805-III встановлено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі за текстом - Порядок №1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Охоронний договір, що укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.

Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.

Суд зазначає, що згідно з матеріалами справи, звернень від відповідача до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації станом на день розгляду справи не надходило.

Отже, відповідач станом на день розгляду справи не уклав охоронний договір, а відтак суд робить висновок про необхідність зобов`язання відповідача до вчинення відповідних дій з метою забезпечення дотримання вимог закону щодо охорони культурної спадщини.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Релігійну організацію «Монастир Благовіщення Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні Української Греко-Католицької Церкви в Підгірцях» (с. Підгірці, Золочівський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 25226432) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили, укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини національного значення «Церква василіанів з келіями» (XVIII ст., охоронний №414) у складі об`єктів архітектури «Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії» (охоронний №414/1) та «Келії василіанського монастиря» (охоронний №414/2), що розташовані у с. Підгірці Золочівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович