Рішення

від 20.01.2025 по справі 380/16742/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 рокусправа № 380/16742/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження у м.Львові справу за позовом Приватного підприємства "ЗАСТАВА" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ЗАСТАВА" (далі позивач) звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055824 від 22.05.2024 року;

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055825 від 22.05.2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що акт за результатами проведення перевірки ні водію, ні представнику підприємства не надавався. Зазначає, що автомобіль марки Renault зважувався на повіреному обладнанні тричі та вага останнього з вантажем збігається в двох випадках з трьох. Три результати проходження габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі Київ-Чоп у с.Гамаліївка різняться між собою за межами допустимої похибки. Стверджує, що під`їзні шляхи не відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 і як наслідок можуть бути застосовані лише для технологічного зважування, але не у сфері законодавчо регульованої метрології. Вказує, що відповідач не врахував характеру вантажу як сипучого. Зазначає, що жоден нормативний акт не містить обов`язку водія надавати своє водійське посвідчення безпосередньо в руки працівникам Укртрансбезпеки.

Відповідач у відзиві зазначає, що перевіркою зафіксовано перевищення вагових обмежень позивачем на загальну масу 42,6 тон, що на 6,5% перевищує нормативно визначені 40 тон. Стверджує, що такі перевантаження є недопустимими, оскільки спричиняють значну шкоду суспільству. Вказує, що повідомив позивача про розгляд справи викликом направленим листами. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використовувати методику при зважуванні тих чи інших видів вантажу. Посилається на те, що законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. При цьому, визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на вісі. Зазначає, що на водія та перевізника покладено обов`язок щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу. Зазначає, що зважування транспортного засобу проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, визнана придатною до застосування, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання. Вказує, що у водія на момент проведення перевірки не було в наявності посвідчення водія.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів винесення оскаржуваних постанов.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області 18.04.2024 року, у відповідності до графіка проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області в період з 15.04.2024 року по 21.04.2024 року та на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.04.2024 року №013228, під час перевірки транспортного засобу марки Renault, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №014896, у якому встановлено порушення позивачем ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме при здійсненні перевезення вантажу загальна маса транспортного засобу становила 42600 кг, що на 6,5% перевищує допустимі 40000 кг, порушено вимоги постанови КМУ №1306 від 10.10.2001 року. Водій відмовився надавати документи, на підставі яких виконуються перевезення, а саме посвідчення водія відповідної категорії, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч.1 абзац 14; ч.1 абзац третій.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу складеною Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ055824 від 22.05.2024 року у зв`язку із допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу), відповідальність за яке передбачена абз.14 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн. 00 коп.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу складеною Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ055825 від 22.05.2024 року у зв`язку із допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт (перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 та 48), відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. 00 коп.

Змістом спірних правовідносин є постанови №ПШ055824 від 22.05.2024 року, №ПШ055825 від 22.05.2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України № 2344-III).

Частиною першою статті 5 цього Закону, передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Як передбачено частиною другою цієї ж статті державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на, зокрема, забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту.

Частиною 12 статті 6 Закону України № 2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У відповідності до положень ч.14 ст.6 Закону України № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно положень частини сімнадцятої цієї ж статті, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч.1 ст.48 Закону України № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Як передбачено ч.2 цієї ж статті, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відтак, наведеними нормами у своїй сукупності передбачено обов`язок автомобільних перевізників та водіїв мати при собі та пред`являти посвідчення водія відповідної категорії.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України № 2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміст акта перевірки вказує на те, що водій позивача не пред`явив посвідчення водія до перевірки під час згаданої рейдової перевірки (перевірки на дорозі).

При цьому, позивач у позові вказує на те, що водій надавав перевіряючим водійське посвідчення, однак відмовився передавати його в руки.

Згадані аргументи позивача суд оцінює через призму добросовісності користування правами під час проведення перевірки, у тому числі права на надання пояснень водієм з метою встановлення об`єктивних обставин наявності чи відсутності порушень.

Разом з тим, згаданий акт перевірки містить рядок «Пояснення водія про причини порушень», у якому зазначено про те, що водій від пояснень відмовився, як і від підписання акта.

З урахуванням того, що об`єктивною стороною порушення, передбаченого абзацом третім ч.1 ст. 60 Закону України № 2344-III, є відсутність на момент перевірки відповідних документів, дозволяє суду прийти до висновку, що водій, діючи недобросовісно під час перевірки (створюючи перешкоди у встановленні об`єктивної істини не надаючи пояснення та не підписуючи акт перевірки) намагався приховати обставини наявності згаданого порушення.

Як наслідок, суд уважає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності постановою за №ПШ055825 від 22.05.2024 року.

Крім того, у відповідності до положень абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон України № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

В силу абзацу першого пункту 4 Правил № 30, Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд (абзац четвертий згаданого пункту).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами (пункт 4 Порядку № 879).

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879).

Пунктом 13 Порядку № 879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

За приписами пунктів 15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку № 879).

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення) (пункт 16-1 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку № 879.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (абзац перший пункту 20 Порядку № 879).

Визначення повторного вимірювання і зважування міститься у підпункті 12 пункту 2 Порядку № 879 та означає будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання.

У спірних правовідносинах, які склались у цій справі підставою для накладення на позивача штрафу відповідно до оскаржуваної постанови від 22.05.2024 року № 055824 слугувало перевищення встановлених законодавством України габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, а саме вантажним автомобілем марки "RENAULT", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Так, за результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами контролюючого органу складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 42600 кг що на 6,5% перевищує допустимі 40000 кг.

Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16 та від 03 квітня 2024 року у справі №300/3504/21.

Водій відмовився надавати документи, на підставі яких здійснюється таке перевезення (відповідний дозвіл). Відсутність такого дозволу не заперечується і позивачем.

При цьому повторне зважування у м. Червонограді не може бути допустимим доказом, адже здійснення такого зважування не в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю не може бути доказом відсутності перевищення вагових обмежень транспортним засобом позивача.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Частиною сьомою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами.

При цьому частинами першою-другою статті 18 вказаного Закону передбачено, що органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов`язані одержати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №ПМ064404923, яке чинне до 05.12.2024 року, та підтверджує відповідність вимірювальної техніки загальним технічним вимогами державних стандартів.

Як наслідок, даним доказом спростовуються аргументи позивача щодо недійсності результатів проведеного габаритно-вагового контролю.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

При цьому, в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, судом враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, у п.61 постанови від 03 квітня 2024 року у справі №300/3504/21, а саме: «Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.».

Інші доводи сторін не є суттєвими та спростовуються викладеним.

З урахуванням викладеного, судом, під час розгляду справи, не встановлено порушень відповідачем при прийнятті спірних постанов критеріїв правомірності передбачених ч.2 ст.2 КАС України.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, вказані витрати належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович