Рішення

від 20.01.2025 по справі 380/23412/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 рокусправа № 380/23412/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі також Національна рада, відповідач), у якому просить суд:

- прийняти до провадження позовну заяву члена ВГО «Журналісти проти корупції» Жукова О.С. про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- розглянути позовну заяву члена ВГО «Журналісти проти корупції» Жукова О.С. про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення , за наслідком якого:

- задовольнити вимоги члена ВГО «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення незаконними та протиправними, щодо надання або оприлюднення недостовірної або неповної інформації на запит № ВСПОО1/18/07/24-2 від 18.07.2024;

- зобов`язати відповідача - Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення надати повну, точну та достовірну запитувану інформацію, викладену у п. 1-2 запиту № ВСПОО1/18/07/24-2 від 18.07.2024.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його запит на публічну інформацію № ВСП001/18/07/24-2 від 18.07.2024 розпорядник інформації Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення листом за вих. № 07/120 від 24.07.2024, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надала недостовірну, неточну та неповну інформацію, а точніше на підставі п. 1 запиту не надала запитуваної інформації, замінивши її неконкретними відомостями про «низку звернень та запитів», а у витягу з протоколу засідання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення не фігурує жодний документ, який надано розпорядником інформації на вищевказаний запит. На п. 2 запиту щодо надання належним чином завірених копій документів, що надійшли до Національної ради про порушення законодавства ВГО «Журналісти проти корупції» запитуваної інформації також не надано. Позивач, уважаючи порушеним своє право на отримання достовірної, точної та повної інформації на запит на публічну інформацію № ВСП001/18/07/24-2 від 18.07.2024, звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 25.11.2024 суддя відкрила спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення сторін.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 10.12.2024 (вх. №90891), згідно якого відповідач вказує, що своєчасно надав повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на усі питання запитів позивача з наданням копій відповідних документів та не допустив порушень законодавства, які б призвели до обмеження права позивача на інформацію. До того ж вважає, що обставини та відповідні результати розгляду поданої ВГО «Журналісти проти корупції» заяви про реєстрацію суб`єкта у сфері онлайн-медіа не є і не може бути предметом даного спору, оскільки такий спір має розглядатись Київським окружним адміністративним судом. З огляду на викладене просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, 17.12.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. №92817), в якій спростовує твердження відповідача, що справа повинна розглядатись Київським окружним адміністративним судом, оскільки позивачем у даній справі є не ВГО «Журналісти проти корупції», а ОСОБА_1 , а предметом даної позовної заяви є оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, а не питання про реєстрацію суб`єкта онлайн-медіа.

Відповідач, своєю чергою, подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 95518), в якому ще раз підкреслив, що Національна рада в повному обсязі спростувала доводи позивача в частині надання повної інформації на запит ВСП001/18/07/24-2 від 18.07.24, а обставини та результати розгляду поданої ВГО «Журналісти проти корупції» заяви про реєстрацію суб`єкта у сфері онлайн-медіа має бути предметом спору, розгляд якого здійснює Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення із запитом на публічну інформацію від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2 такого змісту:

- прошу надати копії документів (інформацій) від державних органів, установ, організацій, які надійшли на адресу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо здійснення неправомірних дій з боку керівника ВГО «Журналісти проти корупції» ОСОБА_2 в тому числі від комісії з журналістської етики, Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України, Медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір» на підставі яких було відмовлено у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа;

- прошу надати копії документів, що надійшли від фізичних осіб щодо неправомірної діяльності інформаційного агентства «Журналісти проти корупції», порушень з боку ВГО «Журналісти проти корупції», на підставі яких на засіданні Нацради від 23.05.2024 було відмовлено у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа;

Листом від 24.07.2024 № 07/120 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення надала позивачу відповідь на його запит та зазначила, що на засіданні Національної ради від 23.05.2024 було розглянуто питання «Про заяву ВГО «Журналісти проти корупції» щодо реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа. На дату проведення зазначеного засідання до Національної ради надійшло кілька звернень та запитів стосовно здійснення державної реєстрації Інформаційного агентства «Журналісти проти корупції» та інших питань, пов`язаних з правомірністю його діяльності, в тому числі листи від Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо проведення відповідних досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень. Копії таких листів за запитів було надано позивачу.

Проте, позивач вважає, що розпорядник інформації не виконав вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо надання та оприлюднення достовірної, точної та повної інформації», а, відтак, надав її не в повному обсязі щодо питань, які були сформульовані у запиті на надання інформації, та не надав копії усіх документів, на підставі яких було прийняте відповідне рішення.

Позивач вважаючи, що відповідач порушив його право на отримання достовірної, точної та повної інформації на запит на публічну інформацію № ВСП001/18/07/24-2 від 18.07.2024, звернувся з цим позовом до суду.

Таким чином, предметом розгляду у цій справі є оцінка поведінки відповідача щодо дотримання ним вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду запиту на публічну інформацію № ВСП001/18/07/24-2 від 18.07.2024.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений перелік розпорядників інформації, відповідно до пункту першого частини першої якої розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами 1, 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що орган, до якого надіслано запит на отримання публічної інформації (розпорядник інформації), зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит у встановлені законом строки, а саме не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, якщо такий запит не стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Крім цього, на підставі приписів п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації зобов`язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Своєю чергою, запитувач інформації має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Суд встановив, що позивач звернувся до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення із запитом на публічну інформацію від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2 такого змісту:

- прошу надати копії документів (інформацій) від державних органів, установ, організацій, які надійшли на адресу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо здійснення неправомірних дій з боку керівника ВГО «Журналісти проти корупції» Кота Сергія Івановича в тому числі від комісії з журналістської етики, Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України, Медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір» на підставі яких було відмовлено у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа;

- прошу надати копії документів, що надійшли від фізичних осіб щодо неправомірної діяльності інформаційного агентства «Журналісти проти корупції», порушень з боку ВГО «Журналісти проти корупції», на підставі яких на засіданні Нацради від 23.05.2024 було відмовлено у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа;

Листом від 24.07.2024 № 07/120 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення надала позивачу відповідь на його запит, згідно якої на засіданні Національної ради від 23.05.2024 було розглянуто питання «Про заяву ВГО «Журналісти проти корупції» щодо реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа. На дату проведення зазначеного засідання до Національної ради надійшло кілька звернень та запитів стосовно здійснення державної реєстрації Інформаційного агентства «Журналісти проти корупції» та інших питань, пов`язаних з правомірністю його діяльності, в тому числі листи від Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо проведення відповідних досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень .

Позивачу, як вбачається з додатків, доданих до листа, було надано копію листа Головного управління Національної поліції у Львівській області вх. № 10/13 від 11.01.2024, копію листа Головного управління Національної поліції у Львівській області вх. 10/119 від 17.04.2024, копію запиту на публічну інформацію від громадянина вх. № 07/60 від 25.04.2024, копію звернення громадянина вх. № 16/1371 від 27.03.2024, проте не надано копій документів від комісії з журналістської етики, Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України, Медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір», на підставі яких було відмовлено у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа.

Суд проаналізував, що у витягу із протоколу № 16 засідання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.05.2024, як на підставу прийняття рішення. є посилання на відповідні рішення Комісії із журналістської етики, а також на звернення Ради з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України та Медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір» до правоохоронних органів.

Відтак, суд висновує, що відповідач зобов`язаний був надати позивачу копії усіх документів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа, в апріорі розуміючи, що відповідач перед прийняттям відповідного рішення повинен був проаналізувати зміст таких документів, посилаючись на такі, як на підставу прийняття відповідного рішення, або ж аргументувати позивачу неможливість надання копій таких документів.

Суд наголошує, що обов`язок розпорядника інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію на запит імперативно встановлений п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і належним виконанням такого обов`язку відповідачем у спірній ситуації є (із урахуванням змісту розглядуваного запиту позивача) надання позивачу копій усіх документів, на підставі яких було прийнято вищевказане рішення про відмову у реєстрації суб`єкта у сфері онлайн-медіа, або ж надання аргументованої відповіді про неможливість надання таких документів.

Вказане вище свідчить про неповноту наданої відповідачем інформації на запит позивача від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - також Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - також ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

На підставі приписів п. п. 4, 7 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач як запитувач інформації, попри фактичне отримання відповіді на запит, має право на оскарження надання недостовірної або неповної інформації, інших дій розпорядника інформації, що порушили законні права та інтереси позивача, і, звернувшись до суду із цим позовом, уважає порушеними свої права внаслідок надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит на публічну інформацію.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 800/369/17.

Отже, за встановлених обставин цієї справи та з урахуванням вищенаведеної правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити повністю у такий належний спосіб, як визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо невиконання обов`язку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», а саме надання неповної інформації на запит ОСОБА_1 від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2 та зобов`язати надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший ч. 1 ст. 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Отже, оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо невиконання обов`язку, передбаченого пунктом шостим частини першої статті 14 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», а саме надання неповної інформації ОСОБА_1 на запит на публічну інформацію від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2.

Зобов`язати Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00063928) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідь на запит на публічну інформацію від 18.07.2024 № ВСП001/18/07/24-2, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00063928) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20.01.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна