Рішення

від 15.01.2025 по справі 380/14247/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 рокусправа № 380/14247/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засіданняРудницька Ю.С.,

від позивачаІгнатенко С.С.,

від відповідачаШаркаєва Х.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ» (далі позивач, ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ») з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 499680,00 грн. (в т.ч. 399744,00 грн. за податковим зобов`язанням, 99936,00 грн. за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 359769,00 грн. (в т.ч. 359769,00 грн. за податковим зобов`язанням).

Ухвалою суду від 09.07.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі /Т.І, арк.спр.130/.

Ухвалою суду від 16.07.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /Т.І, арк.спр.143-144/.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Акценія-Буд» (42772515) за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств. За результатами перевірки складено Акт №18575/13-01-07-06/33667445 від 29.04.2024, в якому вказано, що заниження грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість відбулося по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Акценія-Буд», документи по взаємовідносинах з яким мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення операцій з виконання будівельних робіт, визначених умовами договорів підряду від 01.10.2021 №01/10/2021, №01/10/2021-1 та №01/10/2021-2. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові-повідомлення рішення №21385/13-01-07-01 від 14.05.2024 та №21387/13-01-07-01 від 14.05.2024. Вважає, що такі рішення податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, а тому, їх слід скасувати.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві /Т.І, арк.спр.153-160/. Вказав, що під час проведення перевірки відповідно до бази даних ДПС України ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Акценія Буд» (субпідрядника позивача) встановлено, що з однієї сторони у контрагента позивача незначна кількість працюючих (працівників робочих будівельних спеціальностей) та з другої сторони значний обсяг фактично оформлених операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями. Враховуючи зазначене, ТОВ «Акценія Буд» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення даних робіт. Крім цього, ТОВ «Акценія Буд» в листопаді 2021 здійснював придбання ТМЦ широкого асортименту, у т.ч. товарів, що за своєю специфікою не використовуються у виконанні задекларованих видів робіт (наданні послуг). Таким чином, ТОВ «Акценія Буд» здійснює маніпуляцію податковою звітністю, формуючи податковий кредит та витрати за рахунок придбання товарів, які не реалізовуються та за своєю специфікою не можуть використовуватися в будівельно-монтажних роботах, що в подальшому дає змогу формувати податкові зобов`язання для третіх осіб та мінімізувати сплату податків.

Також, відповідач зазначив, що в усіх договірних цінах до договорів, укладених позивачем із ТОВ «Акценія Буд», не розшифровано ініціали осіб, які їх підписували, ні від ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ», ні від ТОВ «Акценія Буд». В усіх довідках про вартість виконаних робіт та усіх актах приймання виконаних будівельних робіт до договорів укладених позивачем із ТОВ «Акценія Буд» не зазначено, на підставі якого саме договору вони складені, не розшифровано осіб, які їх підписували та не зазначено дати їх складання. В усіх розрахунках загальновиробничих витрат та відомостях про витрачені ресурси, витрати замовника до вказаних договорів не розшифровано ініціали осіб, які їх підписували.

Крім того, звернув увагу, що відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 частини 6 договорів, укладених між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) то ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» (підрядник) №769 від 28.08.2021, №878 від 30.09.2021 та №294 від 06.05.2021, субпідрядник має право виконати роботи на об`єктах самостійно або з залученням за відповідним погодженням із замовником необхідних субпідрядників. Ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не надано жодного погодження Військовою частиною НОМЕР_1 для виконання робіт субпідрядників, зокрема, ТОВ «Акценія Буд». Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 частини 5 зазначених договорів встановлено, що субпідрядники, які залучаються субпідрядником до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання тощо). Ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не надано жодних дозволів та інших документів, які б свідчили про достатність ресурсів, зокрема, достатньої кількості працівників у ТОВ «Акценія Буд» для виконання оспорюваних робіт.

Позивач подав до суду відповідь на відзив в якій позовні вимоги підтримав повністю та зауважив, що зазначені відповідачем недоліки документів є неістотними, які відповідно до прямої норми закону не є підставою для невизнання господарської операції/Т.І, арк.спр.161-163/.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення /Т.І, арк.спр.166-170/. У поясненнях додатково наголосив на виявлених в ході перевірки порушеннях.

Позивач подав до суду додаткові пояснення /Т.І. арк.спр.194-195/. У пояснення звернув увагу на належне оформлення бухгалтерських документів та долучив додаткові докази /Т.І, арк.спр.196 - Т.ІІ, арк.спр.38/.

Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /Т.І, арк.спр.175/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача правову позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ» зареєстроване як юридична особа 18.07.2005, податковий номер платника податків: 33667445; основний вид економічної діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ГУ ДПС у Львівській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Акценія-Буд» (42772515) за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки складено акт №18575/13-01-07-06/33667445 від 29.04.2024 /Т.І, арк.спр.13-20/.

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем:

1) пунктів 5, 6, 7, 9 П(С)БО 16 «Витрати», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що спричинило заниження податку на прибуток за 2021 на суму 359769 грн;

2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що спричинило заниження податку на додану вартість (показник рядка 18 Декларації) на загальну суму 399744 грн, у т.ч. за листопад 2021 на суму 399744 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 14.05.2024 №21385/13-01-07-01, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 499680,00 грн /Т.І, арк.спр.11-12/;

- форми «Р» від 14.05.2024 №21387/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 359769,00 грн /Т.І, арк.спр.21-22/.

Позивач з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права, а тому, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з підпунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до підпункту 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно абзацу 3 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци 1-3 пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз викладених правових норм дає підстави виснувати, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Викладене узгоджується із висновками Верховний Суд, викладеними у постанові від 22.11.2022 у справі №380/7683/20.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

З аналізу викладених норм висновується, що підставою для формування показників податкової звітності є належним чином оформлені первинні документи та інші документи, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з статтею 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 Закону №996-ХІV передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №826/22154/15 виснував, що сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені постачальника товарів (послуг), не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим контрагентом, який вказаний в первинних документах.

З огляду на викладене, у справах, пов`язаних з визначенням податкових зобов`язань внаслідок здійснення платником податків сумнівних господарських операцій, Верховний Суд звертає увагу на необхідність з`ясування судами при розгляді справ того, чи мали господарські операції з придбання товарів (послуг) реальний характер (зокрема, чи спроможним був контрагент позивача поставити товари/надати послуги/ з урахуванням своїх виробничих, технічних та трудових ресурсів) та чи можуть господарські операції підтверджуватися поданими під час перевірки первинними документами.

Водночас необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704 (далі Положення), відповідно до яких первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-ХІV та пункту 2.4 Положення первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 та 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі П(С)БО 16):

- витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань;

- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16.

З аналізу викладених норм права суд висновує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Слід також зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що така повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується таким. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З викладеного висновується, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

При цьому, презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може автоматично поширюватися на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні складатися відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку відсутні.

Отже, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинен мати відповідні первинні документи, які належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що між ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та Військовою частиною НОМЕР_1 укладено договори підряду:

- №294 від 06.05.2021 (предмет договору роботи з «Будівництва медичного пункту у польовому таборі НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП) АДРЕСА_1 » (загальнобудівельні роботи, прокладання зовнішніх мереж водопроводу та каналізації)») /Т.І., арк.спр.85-90/;

- №769 від 28.08.2021 (предмет договору роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП). с.Улянівка (с.Михайлівка). Миколаївської області, (шифр 17-8). Коригування» (загальнобудівельні роботи)») /Т. І., арк.спр.102-107/;

- №878 від 30.09.2021 (предмет договору роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), АДРЕСА_1 , (шифр 17-8). Коригування» (внутрішнє опорядження, улаштування теплопункту, мережі опалення, водопостачання, каналізації, автомобільної дороги, озеленення)») /Т.І., арк.спр.73-78/.

Згідно з умовами договорів підряду Військова частина НОМЕР_1 замовник (генпідрядник); ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» субпідрядник.

Відповідно до розділу 5.4 «Залучення до виконання робіт Субпідрядників» кожного із договорі підряду Субпідрядник за погодженням з Замовником може залучати до виконання робіт інших осіб (субсубпідрядників) (пункт 5.4.1 кожного договору).

Субпідрядник координує виконання робіт субсубпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов`язань (пункт 5.4.3).

Субсубпідрядники, що залучаються Субпідрядником до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо) (пункт 5.4.4 кожного договору).

Під час виконання робіт за договорами підряду, укладеними із Військовою частиною НОМЕР_1 , ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» залучило субсубпідрядника ТОВ «Акценія-Буд».

Між ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та ТОВ «Акценія-Буд» 01.10.2021 укладено договори підряду:

- №01/10/2021 (предмет договору роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку НОМЕР_2 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), с.Улянівка (с.Михайлівка), Миколаївської області, (шифр 17-8). Коригування» (внутрішнє опорядження, улаштування теплопункту, мережі опалення, водопостачання, каналізації, автомобільної дороги, озеленення)») /Т.І.,арк.спр. 23-27/;

- №01/10/2021-1 (предмет договору роботи з «Будівництва казарми №14 у табірному містечку 235 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП), с.Улянівка (с.Михайлівка), Миколаївської області, (шифр 17-8). Коригування») /Т.І., арк.спр.34-38/;

- №01/10/2021-2 (предмет договору роботи з «Будівництва медичного пункту у польовому таборі 235 Міжвидового Центру підготовки підрозділів (МЦПП) с.Улянівка (с.Михайлівка), Миколаївської області» (загальнобудівельні роботи, прокладання зовнішніх мереж водопроводу та каналізації)») /Т.І.,арк.спр.52-56/.

На підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» позивач надав до суду:

- договірні ціни до договір підряду №01/10/2021, №01/10/2021-1, №01/10/2021-2 /Т.І, арк.спр.28, 39, 57/;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 /Т.І, арк.спр.29, 39 (зворотній бік), 58/;

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в /Т.І, арк.спр.29 (зворотній бік) - 31; 40-43; 58 (зворотній бік) - 60/;

- журнал-ордер і відомість по рахунку 63 з контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» за листопад 2021 року /Т.І,арк.спр.65/;

- платіжні інструкції №4562-№4565 від 30,11.2021 /Т.І, арк.спр.71-72/.

Вищий адміністративний суд України у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначив, що судам слід звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань проведення взаємовідносин позивача із ТОВ «Акценія-Буд» (42772515) за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та складено акт №18575/13-01-07-06/33667445 від 29.04.2024 /Т.І., арк.спр.13-20/, в якому зафіксовано порушення позивачем:

1) пунктів 5, 6, 7, 9 П(С)БО 16 «Витрати», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що спричинило заниження податку на прибуток за 2021 на суму 359769 грн;

2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що спричинило заниження податку на додану вартість (показник рядка 18 Декларації) на загальну суму 399744 грн, у т.ч. за листопад 2021 на суму 399744 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податкiв фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2021 ТОВ «Акценія Буд» не подано, відповідно встановити чисельність працюючих в листопаді 2021 року неможливо.

Відповідно до наданих актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) загальні витрати «труда робітників становить 19275 люд./год». Враховуючи, що дата підписання актів виконаних робіт 16.11.2021, фактична кількість робочих днів «виконання робіт» у листопаді 2021 (із 01.11.2021 по 16.11.2021) складає 12 днів. Отже, при восьмигодинному робочому дні, протягом 12 робочих днів для виконання обсягу робіт, зазначеному в актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2021 необхідно 200 людей (19275/(12х8)).

Однак, відповідно до поданого ТОВ «Акценія Буд» останнього звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за вересень 2021 чисельність працівників становила 9 людей.

Крім цього, відповідно до бази даних ДПС України ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Акценія Буд» при такій кількості трудових ресурсів у листопаді 2021, задекларовано операції з реалізації робіт (послуг) для 8 СГД, які знаходяться на обліку у різних областях України та територіально віддалені один від одного, на загальну суму 6318934,36 грн, у т.ч. ПДВ 1053155,72 грн.

Основними видами робіт протягом листопада 2021 (відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних):

- будівельні роботи (без зазначення адрес);

- роботи з капітального ремонту вул. Преображенської (на ділянці від вулиць Пантелеймонівської до вулиці Новощіпний ряд) у м. Одеса;

- будування ліній зв`язку;

- будівельно-монтажні роботи Зовнішнє електропостачання садового будинку Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, СТ «Взмор`є» (район «Сонячний», земельна ділянка 616;

- комплекс підготовчих, земляних та будівельно-монтажних робіт по влаштуванню внутрішньомайданчикових інженерних мереж на об`єкті: «Будівництво культурно просвітницького центру з храмом Святої Трійці, службово-побутовими та господарськими приміщеннями».

Таким чином, податковий орган за результатами проведеного аналізу наявних трудових ресурсів у ТОВ «Акценія Буд» дійшов висновку, що у контрагента позивача незначна кількість працюючих осіб (працівників робочих будівельних спеціальностей), водночас значний обсяг фактично оформлених операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), які передбачають значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями.

Враховуючи викладене, відповідач з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення таких робіт дійшов висновку, що ТОВ «Акценія Буд» не могло фактично здійснювати досліджені господарські операції.

Під час перевірки також встановлено, що за результатами проведеного аналізу даних ІС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Акценія Буд» не здійснювало залучення інших суб`єктів господарювання до виконання даних робіт, а також послуг оренди спеціалізованої техніки. ТОВ «Акценія Буд» в листопаді 2021 здійснювало придбання ТМЦ широкого асортименту, у т.ч. товарів, що за своєю специфікою не використовуються у виконанні задекларованих видів робіт (наданні послуг).

При цьому суд зазначає, що в поданих позивачем доказах, які на його думку підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Акценія Буд», відсутня інформація щодо спростування висновків контролюючого органу про недостатність трудових ресурсів у контрагента. Також, надані позивачем докази не містять інформації про залучення ТОВ «Акценія Буд» інших суб`єктів господарювання (субпідрядників) для виконання свої зобов`язань за договорами підрядів №01/10/2021, №01/10/2021-1, №01/10/2021-2 від 01.10.2021.

Отже, враховуючи викладене суд погоджується з висновками контролюючого органу про відсутність реально вчинених господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом та про те, що первинні документи не свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Крім цього, у спірному випадку суд встановив, що позивач відобразив у податковій звітності взаємовідносини з контрагентом, який декларує господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (відсутність основних засобів, недостатня чисельність працюючих осіб, відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт, надання послуг).

Суд зазначає, що пiдставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцiй з придбання товарiв (робiт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операцiях, а також оформлення зазначених операцiй необхiдними документами первинного облiку, що мiстять достовiрнi вiдомостi про обсяг та змiст господарської операцiї.

Також, слід зауважити, що на відміну від документів складених ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та Військовою частиною НОМЕР_1 (договірні ціни до договір підряду №294 від 06.05.2021, №769 від 28.08.2021 та №878 від 30.09.2021 /Т.І, арк.спр.79, 90 (зворотній бік)-91, 109/; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 /Т.І, арк.спр. 80 (зворотній бік), 95, 110/; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в /Т.І, арк.спр.81-84, 95 (зворотній бік)-101, 110 (зворотній бік)-113/) документи ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та ТОВ «Акценія-Буд», окрім договорів підряду, не містять ініціали осіб, які їх підписували. Також, в усіх довідках про вартість виконаних робіт та усіх актах приймання виконаних будівельних робіт до договорів укладених позивачем із ТОВ «Акценія Буд» не зазначено, на підставі якого саме договору вони складені та не зазначено дати їх складання.

Зазначене свідчить про те, що документи ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» та ТОВ «Акценія-Буд» підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов`язань, які передбачені в Договорах, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які насправді не відбувалися. Тому, первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами у розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до положень ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту (актів надання послуг та податкових накладних), самі по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо під час розгляду справи суд встановить, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Слiд зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.03.2019 у справі №0870/3891/12.

Вiдмова в отриманнi податкової вигоди за наявностi у документах платника недостовiрних та суперечливих вiдомостей є його податковим ризиком. З метою пiдтвердження обґрунтованостi заявленої податкової вигоди необхiдно встановити їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної пiдприємницької або iншої економiчної дiяльностi, що слугує пiдставою для висновку про достовiрнiсть представлених первинних документiв, у тому числi щодо вiдомостей про учасникiв та умови господарських операцiй.

Щодо покликань позивача про принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування до кожного окремого платника податку, суд зазначає таке.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29.07.2021 у справі №826/14264/13-а виснував, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, а тому у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників.

Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Cлід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит з причин відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Викладене узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.04.2020 у справі №823/876/16, від 14.07.2020 у справі №810/730/17.

У зв`язку з викладеним судом здійснено оцінку доводів контролюючого органу як з метою ретельної перевірки реальності виконання спірних господарських операцій, так і в контексті з`ясування прояву позивачем розумної обережності при виборі контрагента, достеменно перевіривши обставини щодо вибору позивачем субпідрядника, а також обставини щодо порядку укладення правочину з цим контрагентом.

Суд звертає увагу на те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду, доказів чого представником позивача не надано.

Свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері, що не вчинено представником позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов договорів підряду, укладених між ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» (за умовами договорів субпідрядник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (за умовами договорів замовник), Субпідрядник за погодженням з Замовником може залучати до виконання робіт інших осіб (субсубпідрядників) (пункт 5.4.1 кожного договору).

Субсубпідрядники, що залучаються Субпідрядником до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо) (пункт 5.4.4 кожного договору).

Однак до суду не подано жодного належного та допустимого доказу, що позивач погодив із Військовою частиною НОМЕР_1 залучення в якості субсубпідрядника саме ТОВ «Акценія-Буд». Також, не надано доказів відповідності ТОВ «Акценія-Буд» кваліфікаційним вимогам, як це передбачено пунктом 5.4.4 кожного договору підряду.

При цьому, представник позивача зауважив, що із контрагентом ТОВ «Акценія-Буд» позивач співпрацював вперше, водночас пояснень щодо вибору згаданого контрагента представник позивача не надав.

Також, жодними чином не обґрунтовано та не надано доказів підтвердження економічної доцільності та обґрунтованості ведення господарської діяльності саме з ТОВ «Акценія-Буд», обґрунтування чому саме вказаний контрагент був обраний серед інших для виконання робіт, вигоди в якості, ціні послуг, робіт запропонованих ТОВ «Акценія-Буд» у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання.

Крім цього, під час розгляду справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені контрагента.

З врахуванням зазначеного суд висновує про те, що позивач під час обрання контрагента не проявив належної обачності.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, не можуть вважатися належними і достатніми, такими, які засвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

З огляду на викладене суд висновує, що відповідач під час здійснення перевірки та прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладена суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025.

СуддяКравців Олег Романович