Рішення

від 21.01.2025 по справі 380/20861/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 рокусправа № 380/20861/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (66-ої чергової сесії) восьмого скликання №2745 від 26.06.2024 про розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування;

зобов`язати Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) для забезпечення проходу та проїзду, прогону худоби на пістівник та право на будівництво містка від проїжджої частини АДРЕСА_1 до земельної ділянки 0,15га, орієнтовною площею 0,05 га (довжиною 10 м, шириною 5м).

В обґрунтуванні вимог зазначено, що 05.04.2024 позивач звернулась до Миколаївської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) для забезпечення проходу та проїзду, прогону худоби на пастівник та право на будівництво містка від проїжджої частини АДРЕСА_1 до земельної ділянки 0,15 га., орієнтовною площею 0,05 га. (довжиною 10 м, шириною 5м). Рішенням Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (66-ої чергової сесії) восьмого скликання №2745 від 26.06.2024 неправомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) для забезпечення проходу та проїзду, прогону худоби на пастівник та право на будівництво містка від проїжджої частини АДРЕСА_1 до земельної ділянки 0,15 га., орієнтовною площею 0,05 га. (довжиною 10 м, шириною 5м).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. В обґрунтування відзиву зазначає, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для забезпечення проходу, проїзду, прогону худоби та право на будівництво містка до проїжджої частини по АДРЕСА_1 . Згідно викопіювання з генерального плану АДРЕСА_1 , затвердженого в 2015 році, земельна ділянка на котру претендує ОСОБА_1 належить до земель загального користування. Тобто, ОСОБА_1 користується цією земельною ділянкою для забезпечення проходу, проїзду, прогону худоби до вул. Бандери.С в АДРЕСА_1 , як і інші жителі села Більче. На підставі рекомендацій постійної комісії Миколаївської міської ради з питань землеустрою, містобудування, лісових та водних ресурсів, будівництва, благоустрою та охорони навколишнього середовища, керуючись ст.12, 123 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рішенням від 26.06.2024 відмовлено ОСОБА_1 у розробленні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 0,5000 га, що розташована за адресою Львівська область, Стрийський район, с. Більче, у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану с. Більче. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що вона не зверталась із заявою про надання земельної ділянки у користування, така заява була б передчасною, оскільки рішення компетентним органом приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі формування нової земельної ділянки. Положення ст.123 ЗК України не регулює спірні правовідносини. Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності передбачено ст.124-1 ЗК України. Із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) подано графічний матеріал із фотокарткою місцевості. У розпорядженні Миколаївської міської ради є карти населеного пункту с. Більче, витяг із якої був наданий ОСОБА_1 . На карті чітко відображені межі сусідніх земельних ділянок : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (10м), що межують із земельною ділянкою, яку просить позивач виділити у користування для встановлення права земельного сервітуту. Із іншої сторони земельна ділянка відділена потоком від проїжджої частини АДРЕСА_1 , що також відображено на карті населеного пункту с. Більче. Земельна ділянка ще не сформована, кадастрового номера не має, тому не міститься у Державному земельному кадастрі. Відповідачем жодним чином не обґрунтована відмова у наданні дозволу через невідповідність місця розташування земельної ділянки, а саме, щодо порушень законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральному плану населених пунктів, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтовувань, проектам землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів. Крім того, відповідач не повідомив про дату і час розгляду заяви, саме голосування можна трактувати двозначно.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до п. г ст.124-1 ЗК України до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою додаються графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту). Подані заявницею ОСОБА_1 додатки фактично є фотографією місцевості а не графічними матеріалами. Доданий у відзиві результат поіменного голосування Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 26.06.2024 результатом якого зафіксовано в рішенні Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області №2745 від 26.06.2024 позивачка хибно трактує. А саме дата 25.06.2024 являється датою надання проекту рішення секретарю міської ради. А дата складання протоколу є 26.06.2024, голосування відбулося о 11:47:51, під час якого, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань землеустрою, містобудування, лісових та водних ресурсів, будівництва, благоустрою та охорони навколишнього середовища, на голосування ставилось питання про відмову громадянці ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування. І в результаті 18 депутатів проголосували За - відмовити громадянці ОСОБА_1 . Щодо неповідомлення міською радою про дату і час розгляду заяви ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування зазначено, що засідання Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, її колегії, постійних та тимчасових контрольних комісій є відкритими і гласними. Дату кожної сесії можна знайти на сайті міської ради в розділі Новини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Миколївської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) для забезпечення проходу та проїзду, прогону худоби на пастівник та право на будівництво містка від проїжджої частини АДРЕСА_1 до земельної ділянки 0,15 га, з орієнтовною площею 0,5 ар (довжиною 10 м шириною 5м).

До заяви ОСОБА_1 долучила : державний акт на право власності; графічний матеріал земельної ділянки під сервітуту для проїзду від житлового будинку по АДРЕСА_1 до земельної ділянки 0,15 га (орієнтовані межі нанесені на фотознімку); проект забудови.

Розгляд заяви просила проводити в її присутності.

Листом від 01.05.2024 №К/69 Миколаївська міська рада повідомила позивача, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) для забезпечення проходу та проїзду, прогону худоби на пастівник та право на будівництво містка від проїжджої частини вул. С.Бандери до земельної ділянки 0,15 га перебуває на розгляді постійної депутатської комісії Миколаївської міської ради з питань землеустрою, містобудування, лісових та водних ресурсів, будівництва, благоустрою та охорони навколишнього середовища. Про результати розгляду буде повідомлено додатково.

Також листом від 20.05.2024 №К/82 Миколаївська міська рада повідомила позивача, що заява надійшла 05.04.2024, сесія призначена була на 12.04.2024, відповідно не була включена в порядок денний 63-ої чергової сесії.

Одночасно, повідомляємо, що відповідно до пункту 5 статті 4 Регламенту Миколаївської міської ради 8-го скликання на засіданнях ради можуть бути присутніми громадяни на визначених для них місцях і за попереднім записом, який веде уповноважена особа (як правило, секретар ради). Заявки на запис подаються до закінчення робочого дня, що передує пленарному засіданню.

Рішенням 66-ої чергової сесії 8-го скликання Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 26.06.2024 №2745 на підставі статей 12, 123 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відмовлено ОСОБА_1 у розробленні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 0,5000 га, що розташована за адресою : Львівська область, Стрийський район, с. Більче, у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану с. Більче.

Не погодившись із вказаним рішенням ради, позивач звернулася з цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має оцінити оскаржувану відмову через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно приписів ст.99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (п.а та п.в ч.1 ст.99 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 цієї статті).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3 цієї статті).

Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності визначено статтею 124-1 Земельного кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 124-1 Земельного кодексу України, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

Відповідно до частини третьої статті 124-1 Земельного кодексу України у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

З аналізу вищенаведеного слідує, що у випадку встановлення земельного сервітуту на несформованій земельній ділянці особа звертається із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту до органу місцевого самоврядування, в якому зазначає мету встановлення земельного сервітуту.

При цьому, за результатами розгляду вказаного клопотання, нормами чинного законодавства чітко визначено обов`язок суб`єкта владний повноважень щодо прийняття рішення про надання відповідного дозволу, або ж прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами першою-третьою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на пленарному засіданні.

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 0,5000 га, що розташована за адресою : Львівська область, Стрийський район, с. Більче відповідачем у оспорюваному рішенні вказано статті 12, 123 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану с. Більче.

Як зазначалось, відповідно до ст.124-1 ЗК України у рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Водночас, Миколаївською міською радою, у рішенні від 26.06.2024 №2745 не наведено підстав для такої відмови, а вказано лише посилання на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану с. Більче.

Таким чином, оскаржуване у цій справі рішення відповідача є таким, що прийняте з порушенням ст.124-1 ЗК України, тобто не відповідає закону, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому суд додатково зауважує, що обґрунтування та підставність прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою повинні бути викладені у самому рішенні суб`єкта владних повноважень, а не у заяві по суті справи, якою, зокрема, є відзив на позовну заяву.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (сервітуту) для забезпечення проходу та проїзду, прогону худоби на пістівник та право на будівництво містка від проїжджої частини вул. С. Бандери, с. Більче, Стрийського району до земельної ділянки 0,15га, орієнтовною площею 0,05 га (довжиною 10 м, шириною 5м), то суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до абз.5 ч.3 ст.124-1 ЗК України повторне надання відмови з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові, не допускається, крім не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, а також випадків, коли підстава відмови виникла пізніше надання попередньої відмови.

Таким чином, ЗК України, передбачає повторний розгляд відповідного клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення сервітуту за результатами розгляду якого було відмовлено у наданні відповідного дозволу.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржуваним рішенням відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, то суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2024 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою встановлення сервітуту та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, а саме з урахуванням того, що якщо відповідач відмовляє у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, то у відповідному рішенні має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Вимогу ж позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки з метою встановлення сервітуту, суд вважає передчасною, відтак у її задоволенні слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову частково.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи зазначену вище норму та те, що докази про такі судові витрати суду не надано, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради 66-ої сесії восьмого скликання від 26.06.2024 №2745 Про розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

Зобов`язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2024 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення сервітуту та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна