Рішення

від 21.01.2025 по справі 420/33136/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33136/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного університету оборони України (Повітрофлотський проспект, 28, м. Київ, 03049) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного університету оборони України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 12.09.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат його - ОСОБА_1 , з 12.09.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат його - ОСОБА_1 , з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати йому - ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 01.01.2024 по 22.03.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат його - ОСОБА_1 , з 01.01.2024 по 22.03.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12.09.2022 по 22.03.2024 він проходив військову службу у Національному університеті оборони України, та наказом від 22.03.2024 року №66 його 22.03.2024 року виключено зі списків особового складу Національного університету оборони України та направлено для продовження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . В подальшому йому стало відомо, що під час проходження служби у 2022-2024 рр відповідач здійснював помилковий розрахунок його грошового забезпечення. Розрахунок та виплата розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення здійснювалась, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом №2246-VII станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що призвело в цілому до помилкового розрахунку та виплати грошового забезпечення - щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення на 2023 та 2024 роки.

Однак пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач вважає, що має право на перерахунок його грошового забезпечення.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, наявні підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також позивач зазначає, що постановою КМУ №481 від 12.05.2023, що набрала чинності 20.05.2023, змінено пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та прямо встановлено розрахункову величину у розмірі 1762 грн.

Однак постанова №481 фактично звужує вже існуючі права військовослужбовців. При цьому, Кабінетом Міністрів України в постанові №481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними)званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, за період з 29.01.2020 року (дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18) до 12.05.2023 року (дня прийняття Постанови №481).

Тобто Кабінет Міністрів України, приймаючи постанову №481 фактично діяв не в інтересах військовослужбовців, без урахування усіх існуючих обставин, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів широкого кола осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення та більше ніж через 5 років, фактично повернувся до визначення розмірів «посадових окладів», «окладів за військовими званнями» 2018 року.

Позивач вважає, що навіть при наявності діючих змін внесених Постановою КМУ №481 від 12.05.2023, які прийнятті явно з порушенням принципів та норм Конституції України, Законів України, якими державою Україна гарантовано постійний підвищений соціальний захист військовослужбовців та прирівняних до них осіб, підлягають застосуванню прямі норми Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без застосування змін, які замість того щоб забезпечувати підвищений рівень соціального захисту військовослужбовців його явно знижує.

В обґрунтування наявності права на перерахунок грошового забезпечення з 20.05.2023 року посилається на правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №200/3763/23 та від 12.06.2024 року у справі №200/5202/23.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами суду від 25.10.2024 та 14.10.2024 року позов залишено без руху, надано та продовжено строк на усунення недоліків позов.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалами суду від 10.01.2025 року витребувано у відповідача докази по справі та у зв`язку з встановленням після відкриття провадження, що позов не відповідає вимогам ст.160-161 КАС України, позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 17.01.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, продовжено розгляд справи, у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що позивач у спірний період проходження військової служби займав посаду слухача та отримував грошове забезпечення за займаною посадою перед зарахуванням на навчання до університету з в/ч НОМЕР_1 .

Під час навчання в університеті з вересня 2022 року по березень 2024 року позивачу нараховувалося грошове забезпечення без порушення чинного законодавства з боку Національного університету, оскільки протягом спірного періоду зміни розміру прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачці, КМУ не вносились.

Також під час служби позивачу у 2023 та 2024 роках була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі грошового забезпечення.

В подальшому постановою КМУ №481 від 15.05.2023 року внесено зміни до постанови №704 та визначено розмір посадових окладів та окладів за військовим званням на рівні 1762 грн. Отже правові підстави для перерахунку грошового забезпечення позивачу з моменту внесення змін у Постанову 704 за період з травня 2023 року по березень 2024 року - відсутні.

Представник відповідача наголошує, що спірні виплати проведено у відповідності до вимог законодавства, отже Національним університетом не вчинено протиправних дій.

Крім того представник зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.11.2018 року.

Згідно з наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського №244 від 12.09.2022 року підполковника ОСОБА_1 зараховано слухачем інституту забезпечення військ (сил) та інформаційних технологій, якого зараховано до списків особового складу університету, на всі види забезпечення.

Згідно наказу начальника Національного університету оборони України від 22.03.2024 №66 підполковника ОСОБА_1 , (штатного) інституту інформаційно-комунікаційних технологій та кібероборони Національного університету оборони України, якого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 16.03.2024 №394 переведено з денної на заочну форму навчання та призначено старшим офіцером відділу радіоелектронної та кіберборотьби управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, вважати, що справи та посаду здав. 3 22.03.2024 року позивача виключено зі списків особового складу університету та всіх видів забезпечення та направлено до нового місця служби, АДРЕСА_2 .

Позивач звернувся до відповідача із зверненням від 04.11.2024 (за вхід. 05.11.2024 №43/148) про надання інформації про розмір прожиткового мінімуму та тарифного коефіцієнту, застосованого при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 12.09.2022 по 22.03.2024.

Листом від 14.11.2024 року №182/8610 відповідачем повідомлено, що при визначенні розмірів окладів за військовими званнями та посадових окладів військовослужбовців до внесення зазначених змін Міністерство оборони України керувалось чинною на той час редакцією пункту 4 постанови №704. Також, Міністерство соціальної політики листом від 14.08.2018 № 15863/0/2-18/28 надало роз`яснення, що в пункті 4 постанови зазначено, що розміри окладів за посадою, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Отже цей показник і застосовувався при розрахунках складових Вашого грошового забезпечення за період з 12.09.2022 по 22.03.2024.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати йому під час проходження служби у Національному університеті в період з 12.09.2022 по 22.03.2024грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 2020-2023 роки, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 1 Розділу XXV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260) особам офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що займають посади слухачів, ад`юнктів і докторантів, курсантів вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та науково-дослідних установ, за період навчання виплачується грошове забезпечення, яке вони отримували за займаними посадами перед зарахуванням на навчання.

Грошове забезпечення у такому разі обчислюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами. При цьому розміри посадових окладів таких військовослужбовців не можуть перевищувати розмір посадового окладу начальника військового навчального закладу (науково-дослідної установи).

Грошове забезпечення зазначеним військовослужбовцям виплачується з дня зарахування до списків особового складу військового навчального закладу (науково-дослідної установи), але не раніше дня зарахування на навчання.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 02.08.2022 року №440/6017/21 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, на думку колегії суддів зазначення у п.4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.

Разом з цим, колегія суддів наголосила на тому на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому колегія суддів зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №294-ІХ) та Закон №1082-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Закон №294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №10-82-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд наголосив на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом №1082-ІХ виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону и №2262-ХІІ та ст.9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

В подальшому вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21. Отже, практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною.

Також Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 зазначив, що позивач по даній справі оскаржує врахований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовця розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів у контексті наведеного дійшла висновку, що для правильного вирішення вимог позивача, суди повинні встановити відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 на який позивач має право виплати, розмір прожиткового мінімуму, згідно з пунктом 4 Постанови №704 за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 01.02.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховується остання правова позиція, викладена Верховним Судом у спірних правовідносинах.

На підставі наведених у рішенні висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, в період з 12.09.2022 по 19.05.2023 - діяв протиправно.

При цьому, суд вважає, що у відповідача відсутній обов`язок щодо обчислення з 20.05.2023 року посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, враховуючи наступне.

12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481, що набрала законної сили 20.05.5023, якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою №103, та внесено зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням постановою КМУ №481 змін до постанови КМУ, затверджених постановою №103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у цьому випадку станом на 01.01.2024.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо відсутності підстав для застосування Постанови №704 у редакції Постанови №481 через їх нібито ретроспективний характер, оскільки, по-перше, відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. По-друге, Верховний Суд у зазначених позивачем постановах не надавав правової оцінки редакції Постанови №704, зміненої Постановою №481.

Суд дійшов висновку, що з 20.05.2023 року у відповідача відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з іншого ніж 1762 грн розміру розрахункової величини, та грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік відповідно.

Однак суд вважає, що у позивача відсутнє право на перерахунок виплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, з огляду на наступне.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 у липні 2023 року виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік, а у лютому 2024 року виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік.

Згідно з п.6 Розділу XXIII (Виплата грошової допомоги для оздоровлення) Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Судом встановлено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки позивачу виплачено на підставі наказів №154 від 12.07.2023 року та №26 від 30.01.2024 року.

Оскільки станом на день підписання наказів (12.07.2023 та 30.01.2024 року) діяли положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що набрала законної сили 20.05.5023, якою прямо встановлено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями на рівні 1762 грн, суд вважає що відповідачем обчислено розмір грошових допомог на оздоровлення за 2023-2024 роки із розрахункової величини 1762 грн у відповідності до п.6 Розділу XXIII Порядку №260.

Між тим, суд не приймає доводи представника відповідача, що позивачем пропущене строк звернення до суду з цим позовом, оскільки ухвалою суду від 17.01.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 12.09.2022 по 19.05.2023 (до дня набрання чинності постанови КМУ №481 від 12.05.2023) грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 12.09.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Національного університету оборони України (Повітрофлотський проспект, 28, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 07834530) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національного університету оборони України щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 12.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Національний університет оборони України здійснити ОСОБА_1 з 12.09.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва