Ухвала

від 21.01.2025 по справі 420/1443/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1443/25

УХВАЛА

21 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В.,

розглянувши матеріали:

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» (вул. Люстдорфська дорога, 11, м. Одеса, 65059)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, премії, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Державну установу «Одеський слідчий ізолятор» здійснити з 29.01.2020 по 20.05.2023 включно ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;

- стягнути з Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 24202,60 грн.

Позивач вказує, що була звільнена зі служби 04.11.2024 року, та 09.12.2024 року її представник звернувся до відповідача з запитом щодо правильності нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), зокрема, частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто позовні вимоги за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 року, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2023 року по справі №160/759/23.

Суд зазначає, що у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 31.03.2023 року тримісячний строк звернення до суду, з урахуванням його продовження на період дії карантину (до 30.06.2023 року) сплинув 01.07.2023 року.

У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за квітень 2023 року (з 01.04.2023 року по 30.04.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.08.2023 року.

У частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за травень 2023 року (з 01.05.2023 року по 20.05.2023 року) тримісячний строк звернення до суду сплинув 01.09.2023 року.

Про розмір грошового забезпечення (основних і додаткових видів, щомісячних і одноразових) позивач була обізнана (або могла дізнатися) під час проходження нею служби з моменту отримання відповідних виплат.

Суд зазначає, що КЗпП України не пов`язує строк звернення до суду з вимогами щодо заробітної плати (грошового забезпечення), яке було нараховане та виплачене позивачу раніше, ніж під час звільнення зі служби, з датою одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки вказані суми не є розрахунком при звільненні, а виплачувалися позивачу щомісячно (а одноразові види грошового забезпечення - раз на рік).

Отже, строк звернення до суду з вимогами щодо кожного з перелічених видів грошового забезпечення (за період з 19.07.2022 по 20.05.2023) складає три місяці саме від дати їх отримання позивачем.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з доказами поважності причин його пропуску позивач не подала.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз`яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вимогами щодо сум грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, у тому числі й сум одноразових видів грошового забезпечення, що нараховані та виплачені позивачу в зазначений період, з доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява в частині вказаних позовних вимог буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.В. Андрухів