Ухвала

від 21.01.2025 по справі 420/36551/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36551/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», що полягає у ненаданні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Комунальне підприємство Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна розташованого за адресою: Одеська область, м.Кілія, вул. Миру, 58, складений у відповідності до вимог встановлених рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 23.10.2021 року по справі №502/910/19.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 23.10.2021 року по справі №502/910/19 було задоволено позов Головне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство Кілійської районної ради «Районне бюро технічної інвентаризації» про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. Припинено право спільної часткової власності Головного управління на 31/50 частку будівлі за адресою: м.Кілія Одеської області, вул. Миру, 58. Виділено Головному управлінню в користування дві частини земельної ділянки відповідно до висновку експертів ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» №016/2021 складеного 29.04.2021 року.

13.10.2022 року Головне управління звернулося до відповідача із заявою про надання висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Миру, 58, внаслідок чого 05.04.2023 року на адресу Головного управління надійшла відповідь КП Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про неможливість надання висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна у зв`язку з тим, що відповідно до висновку експерта ПП «Одеський науково - дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» №016/2021, складеного 29.04.2021 року (експертиза проведена на вимогу суду у справі 502/910/19), на площі частини ІІ-ої земельної ділянки (0,0366 га), яка виділяється співвласнику Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, розташовані навіс літ.Г, надвірні споруди: огорожа цегляна №4, ворота металеві №5, які належать співвласникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . При цьому, у зазначеній відповіді, відповідач не зазначив шляхи вирішення виниклої проблеми.

21.05.2024 року та 30.08.2024 року Головне управління повторно звернулося до відповідача із заявами про виконання рішення суду у справі №502/910/19 та надання висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна, водночас відповіді на вказану заяву надано не було.

Вважаючи протиправним перешкоджання Комунального підприємства Кілійська міська рада «Бюро технічної інвентаризації» у належній реєстрації нерухомого майна позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

17.12.2024 року ухвалою суду по справі №420/36551/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ст. 262 ч. 5 КАС України.

07.01.2025 року (під час перебування головуючого судді на лікарняному) від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі №420/36551/24 на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, в обґрунтування якої зазначено, що 26.12.2024 року відповідачем було надано висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Миру, 58.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 ст. 166 КАС України).

Частиною 2 цієї статті КАСУ визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (частина 3 ст. 166 КАСУ).

Дослідивши адміністративний позов, подану до суду заяву представника позивача та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.

Відповідно положень частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ч.ч. 2 та 3 ст. 9 КАС України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 44 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов`язки. Пунктом 3 частини 3 ст. 44 КАС України визначено право учасника справи подавати до адміністративного суду заяви та клопотання.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011 стосовно тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при звернення з даним адміністративним позовом просило суд визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» щодо ненадання пенсійному органу висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна розташованого за адресою: Одеська область, м.Кілія, вул. Миру, 58, а також просило зобов`язати відповідача надати відповідний висновок.

Судом встановлено, що під час розгляду адміністративної справи №420/36551/24 Комунальне підприємство Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» 26.12.2024 року надало позивачу висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Миру, 58.

За таких умов у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області неможливе без визнання протиправною бездіяльності Комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» щодо ненадання Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна розташованого за адресою: Одеська область, м.Кілія, вул. Миру, 58, а також зобов`язання Комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про наявність підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст.238 КАС України, для закриття провадження у даній справі.

Також разом із заявою від 07.01.2025 року про закриття провадження по справі, представником позивача було заявлено клопотання про повернення суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову до суду.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

У той же час, у ч.1 ст. 142 КАС України зазначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Пунктом 5 частини 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року

№3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч.3 ст.7 Закону №3674-VI у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що при вирішенні клопотання представника позивача про повернення судового збору слід керуватися положеннями статті 140 КАС України, оскільки частина перша статті 142 КАС України та положення ст. 7 «Про судовий збір» стосуються повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв`язку із відмовою позивача від позову. Ці норми не пов`язані зі статтями 139, 140 КАС України, оскільки не регулюють питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат.

Оскільки клопотання представника позивача про закриття провадження по справі ним було подано внаслідок задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від лютого 2020 року у справі № 260/1378/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 200/6826/20-а, від 07.09.2021 у справі №380/3138/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (положення частини 5 ст. 242 КАС України).

Оскільки клопотання про закриття провадження у справі №420/36551/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обумовлено усуненням відповідачем в повному обсязі порушень закону, які стали підставою для звернення позивача до суду, після подання позовної заяви, суд вважає, що є цілком обґрунтованим покладення саме на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у справі на підставі положень статті 140 КАС України.

Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8529 від 21.11.2024 року.

З огляду на вищезазначене, враховуючи необхідність закриття провадження в адміністративній справі внаслідок задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2 422,40 грн. з комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» за рахунок його асигнувань.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 166, 167, 238, 241, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №420/36551/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (68603, Одеська область, м. Кілія, вул. Ярослава Мудрого, 5) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Стягнути з комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у справі №420/36551/24 у розмірі 2 422,40 грн. згідно платіжної інструкції №8529 від 21.11.2024 року.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч. 6, пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Головуючий суддяБілостоцький О.В.

.