Рішення

від 22.01.2025 по справі 420/331/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/331/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Житомирська митниця Державної фіскальної служби України, про зняття арешту, -

встановив:

ОСОБА_2 (далі позивач, боржник), в інтересах якої діє адвокат Князь Інна Іванівна, звернулася до суду з адміністративним позовом до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), третя особа Житомирська митниця Державної фіскальної служби України (далі третя особа, Житомирська митниця, стягувач), в якому просить зняти арешт, накладений постановою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській ВП 58548228 від 24.07.2019 про арешт майна боржника та постановою Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ВП 58548228 від 28.01.2022 про арешт коштів боржника щодо ОСОБА_3 .

Ухвалою від 08.01.2025 поновлено ОСОБА_2 пропущений строк звернення до суду, провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами, встановленими статтями 268-272, 287 КАС України та призначено судове засідання на 11:00 год 22.01.2025. Відповідача зобов`язано у строк до 17.01.2025 надати до суду засвідчені належним чином копії усіх матеріалів виконавчого провадження № 58548228.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та повістка доставлені до електронного кабінету представника позивача 12.01.2025 о 02:30 год, до електронного кабінету відповідача 13.01.2025 о 21:35 год.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та повістка доставлені до електронної скриньки третьої особи 13.01.2025.

Згідно з частинами другою, третьою статті 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, у даному випадку учасники справи вважаються такими, що належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представником позивача 21.01.2025 подано заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Ураховуючи викладене та приписи статті 268 КАС України, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті та проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській області Семко Б.О. від 06.03.2019 відкрито виконавче провадження № 58548228 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Житомирської митниці ДФС штрафу у сумі 8500 грн на підставі постанови про порушення митних правил №1901/10100/18 від 18.01.2019.

Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції у Одеській області Семко Б.О. від 24.07.2019 накладено арешт на майно боржника.

Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.01.2020 прийнято виконавче провадження № 58548228 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Житомирської митниці ДФС штрафу у сумі 8500 грн на підставі постанови про порушення митних правил №1901/10100/18 від 18.01.2019.

Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.01.2022 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом, та належать ОСОБА_3 .

Постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.01.2022 у виконавчому провадженні № 58548228 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Арешт, накладений у виконавчому провадженні № 58548228 не знято.

Наказом Міністерства юстиції України від 10.03.2023 №934/5 «Про відділи державної виконавчої служби в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» реорганізовано Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шляхом приєднання до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з перейменуванням у Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Встановлено, що Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником відповідного реорганізованого відділу державної виконавчої служби.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.11.2024 №3216/5 «Про перейменування» перейменовано Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.12.2023 ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

31.10.2024 представником ОСОБА_2 адвокатом Князь І.І. направлено відповідачу заяву про зняття арешту.

На цю заяву відповідач надав відповідь листом від 26.11.2024, за змістом якої повідомив про відсутність підстав для зняття арешту.

Зазначену відповідь отримано не було, лист повернуто відповідачу.

На повторну заяву представника позивача відповідачем надано відповідь аналогічного змісту листом від 02.01.2025.

З посиланням на установлені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, представник позивача зазначає, що станом на 03.01.2025 року стягувачем не пред`явлено виконавчий документ до виконання повторно, після повернення виконавчого документа минуло майже три роки і стягувач позбавлений права пред`явити виконавчий документ до виконання у зв`язку зі спливом тримісячного строку, визначеного законом для пред`явлення даного виконавчого документа. Представник позивача вказує, що у даному випадку відповідач повинен був зняти арешт / скасувати заходи забезпечення виконання рішення, адже існування арешту позбавляє позивача можливості розпоряджатися своїми грошовими коштами на рахунках, погашати заборгованість. При цьому виконавча служба також позбавлена можливості примусово стягувати кошти з рахунку позивачки при закритому виконавчому провадженні. Уважає, що право позивача підлягає судовому захисту у спосіб шляхом зняття арешту з грошових коштів та з майна боржника.

При вирішенні цього спору суд виходить з такого.

Згідно із статтями 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно із статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно із статтею 11 Закону №1404-VІІІ строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ установлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частин 1, 2, 5, 6 статті 48, частин 1, 2, 3, 4 статті 56 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Питання зняття арешту з майна врегульоване статтею 59 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена, в тому числі, і на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Крім того, слід звернути увагу на те, що у даному випадку виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ установлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частинами другою п`ятою статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Отже, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ не передбачає одночасне зняття арешту з майна, припинення / скасування інших заходів забезпечення виконання рішення.

Також частинами 1, 2, 4 статті 40 Закону №1404-VІІІ установлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

В контексті викладених норм суд зауважує, що наведеними нормами не передбачено як права, так і обов`язку державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Слід звернути увагу на те, що позивачем у межах цієї справи обрано такий спосіб захисту його прав у виконавчому провадженні, як зняття арешту з майна та коштів боржника, який накладено постановами державного виконавця у виконавчому провадженні ВП 58548228.

Позивач не оскаржує рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Позовна вимога мотивована виключно порушенням права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, що унеможливлено через наявність обтяження на належне йому майно, підставність існування якого відсутня у зв`язку із спливом тримісячного строку, визначеного законом для пред`явлення виконавчого документа.

Так, дійсно, у цьому випадку строк пред`явлення до виконання такого виконавчого документу, як постанова про порушення митних правил становить три місяці, що визначено статтею 12 Закону №1404-VІІІ.

Натомість суд звертає увагу на те, згідно із підпунктом 4 пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ доповнений пунктом 10-2 згідно із Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 № 2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022.

Надалі пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» був викладений в іншій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 № 3048-IX, який набрав чинності 06.05.2023. При цьому умови переривання установлених Законом №1404-VІІІ строків змінено не було.

Таким чином, усі встановлені Законом №1404-VІІІ строки, у тому числі і строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, автоматично перервались з 26.03.2022 - дня набрання чинності Закону від 15.03.2022 № 2129-IX та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

У даному випадку виконавчий документ був повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 28.01.2022 у виконавчому провадженні № 58548228 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ.

Ураховуючи приписи частин 4, 5 статті 12 Закону №1404-VІІІ, тримісячний строк пред`явлення виконавчого документу був перерваний та встановлений з дня його повернення, а отже він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 28.04.2022.

Однак на підставі приписів пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ цей строк перервано з 26.03.2022, тому строк його пред`явлення до виконання не закінчився (не пропущений) і стягувач вправі повторно звернутися із заявою про його примусове виконання.

Зважаючи на викладене, існування не знятого арешту продовжує виконувати функцію забезпечення реального виконання рішення, а відтак відсутні підстави для зняття його за рішенням суду.

Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки жодних рішень, дій чи бездіяльності відповідача позивач не оскаржує, і при цьому судом не знайдено підстав для зняття арешту з майна як іншого способу захисту прав, свобод чи інтересів позивача, які він вважає порушеними, то в підсумку суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Житомирська митниця Державної фіскальної служби України, про зняття арешту.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний