Рішення

від 22.01.2025 по справі 420/30191/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30191/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Южненської міської ради Одеської області, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 №1234/08-01»;

-зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд.3 на території Одеського (колишнього Лиманського) району Одеської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, тому у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідач надав відзив, в якому наполягав на правомірності своїх дій та безпідставності позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням (від 24.07.2024 № 1234/08-01) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського району Одеської області, проте рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 №1234/08-01» позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 11).

Підставою винесення вказаного рішення стала невідповідність положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

У відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Твердження відповідача про недотримання позивачем вимог статті 29 та абзацу 4 статті 50 Закону України «Про землеустрій» суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначається, зокрема, використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації.

Відповідно до частини четвертої статті 50 цього закону, у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації або без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією.

Зі змісту проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вбачається наявність таких документів, як Викопіювання з генерального плану с. Сичавка з планом зонування території і розширення меж с. Сичавка Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області та висновок Сектору містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2020 № 552/01-21/465 (а.с. 114, 116)

Наявність зазначених документів у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчить про виконання позивачем вимог статті 29 та частини четвертої статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Стосовно доводів відповідача про те, що в складі проекту є Викопіювання з генерального плану с. Сичавка з планом зонування території і розширення меж с. Сичавка Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області наданий Сектором містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2020 вих. № 552/01-21/465 (сторінка 105), що надано в порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки генеральний план населеного пункту діє лише в межах населеного пункту, а земельна ділянка, що відводиться в оренду була та є на даний час за межами села Сичавка, - суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Таким чином генеральний план дійсний тільки в межах населеного пункту.

Посилання відповідача виключно на відсутність відповідності генеральному плану, його позиція є хибними, оскільки цей документ не поширюється на землі за межами населених пунктів.

Водночас, якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, то вимоги статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо відповідності генеральному плану не застосовуються до цієї ділянки.

У таких випадках дія містобудівного регулювання має базуватися на детальному плані території відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо він розроблений.

Матеріали справи не містять доказів того, що такий детальний план території був розроблений органом місцевого самоврядування.

Суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував інші містобудівні документи, які регулюють території за межами населених пунктів, а саме висновок про розгляд документації ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області №121112/82-20 від 22.07.2020.

У пункті 9 цього висновку зазначено, що зауваження до документації із землеустрою відсутні.

Відтак, суд не вбачає порушень частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з боку позивача, а тому такі доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно доводів відповідача про те, що проект землеустрою не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не встановлює обов`язку фізичних чи юридичних осіб розробляти детальні плани територій, а тому покладення вказаного обов`язку на позивача є безпідставним.

Таким чином, суд доходить висновку, що відсутність такого детального плану території не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Твердження відповідача про наявність в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0084) документів, які відносяться до земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, - суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до частини п`ятнадцятої статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З цих самих підстав суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що згідно з відкритими даними земельного кадастру земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Сичавка, оскільки такі твердження відповідача не є порушенням позивачем вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Стосовно доводів відповідача про те, що в складі проекту, сторінка 112 вказано межі водоохоронної та прибережнозахисної смуг вздовж Чорного моря, яка вузькою полосою проходить вздовж урізу води та не накладається на земельну ділянку, що відводиться в оренду, а тому креслення суперечить вимогам статті 88 Водного кодексу України водоохоронна та прибережнозахисна смуга вздовж Чорного моря, так земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, складає 2 кілометри вздовж урізу води, - суд зазначає наступне.

Відповідно до частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Тобто, ця норма вимагає, щоб: 1) земельна ділянка, яка входить у межі прибережної захисної смуги, мала відповідні обмеження в її використанні; 2) такі обмеження відображалися у проекті землеустрою та супровідній документації.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на статистичну довідку від 18.04.2019 № 9100037402019 (а.с. 107), оскільки відсутність в ній інформації про те, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель водного фонду, не є підтвердженням того, що ділянка не потрапляє до прибережної захисної смуги.

При цьому, прибережні захисні смуги можуть проходити через землі інших категорій, а не лише водного фонду.

Надана позивачем статистична довідка від 18.04.2019 № 9100037402019 не враховує специфіку земельної ділянки, а тому не може підтверджувати виконання позивачем вимог частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Посилання позивача на Висновок ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області №121112/82-20 від 22.07.2020 та відсутність у висновку інформації про обмеження суд вважає непереконливими виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 47 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Таким чином, Держгеокадастр зобов`язаний враховувати прибережні захисні смуги при погодженні документації із землеустрою. За відсутноті таких врахувань висновок не може вважатись остаточним доказом відповідності вимогам частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Також суд вважає недоречними посилання позивача на Висновок сектору містобудування та архітектури Лиманської селищної РДА Одеської області від 09.06.2020 вих. № 552/01-21/465, оскільки висновок не містить інформації про обмеження, що також не може свідчити виконання позивачем вимог частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Суд зауважує, що Сектор містобудування та архітектури Лиманської селищної РДА Одеської області не є органом, який визначає відповідність земельної ділянки нормам Водного кодексу.

Функція Сектору містобудування та архітектури Лиманської селищної РДА полягає у визначенні відповідності проектів землеустрою до містобудівної документації, зокрема генеральних планів населених пунктів, але вони не є уповноваженим органом з охорони водних ресурсів або визначення прибережних захисних смуг.

Водночас, головним органом, який визначає відповідність земельної ділянки нормам Водного кодексу є Держводагентство, оскільки відповідно до підпункту 22 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, Держводагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, погоджує проекти щодо розмірів та режиму користування смуг відведення.

Таким чином, саме до повноважень Держводагентства належить погодження проекту щодо розмірів та режиму користування смуг відведення.

При цьому, суд зауважує, що у проектній документації з землеустрою та в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Держводагентства з метою погодження проекту щодо розмірів та режиму користування смуг відведення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відсутність згадок про обмеження (встановлення прибережної захисної смуги) в окремих довідках або висновках не звільняє позивача від обов`язку враховувати прибережну захисну смугу у проекті землеустрою.

Вказане свідчить про невиконання позивачем вимог частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01» лише частково має законне підґрунтя, а тому суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати зазначене рішення в тій частині, що є незаконною, а саме абзаци 2-3, 5-8 пункту 1.

З огляду на те, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - не відповідає вимогам частини дев`ятої статті 88 Водного кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача затвердити вказаний проект землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Суд вважає необхідним частково стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Южненської міської ради Одеської області (65481, Одеська обл., місто Южне, проспект Григорівського десанту, будинок 18, ЄДРПОУ 21018103), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» (код ЄДРПОУ 21609886, адреса: 01054, місто Київ, вул. Бульварно Кудрявська, буд. 37/14) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати абзаци 2-3, 5-8 пункту 1 рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1882-VIII від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Южненської міської ради Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.01.2025.

Суддя Олександр ХУРСА