Ухвала

від 22.01.2025 по справі 460/526/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 січня 2025 року м. Рівне№460/526/25

Рівненський окружний адміністративний суд складі судді Максимчука О.О. після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Костопільської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, перевіривши виконання вимог статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Пенсійного фонду України (далі - відповідач-1), Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач-2), Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач-3), Костопільської міської ради (далі - відповідач-4), у якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною діяльність відповідача-1 у зв`язку з невиплатою подвійної пенсії з серпня 2018 року по липень 2024 року включно, та не нарахуванням індексації з квітня 2018 року по липень 2024 року включно - пункти 1-1.2 та зобов`язати відповідача-1 Пенсійний Фонд України виплатити недоплачену подвійну пенсію за вказаний період у розмірі сто дев`яносто тисяч сімсот п`ятдесят гривень та індексацію за вказаний період у розмірі двадцять п`ять тисяч шістсот гривень;

2) визнати протиправною діяльність відповідача-2 Міністерство соціальної політики України у зв`язку з відмовою у наданні соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на ОСОБА_2 з липня по грудень 2017 року (включно) - пункт 2 та у зв`язку з відмовою у наданні соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на ОСОБА_2 з січня по червень 2018 року (включно) - пункт 2.1 та у зв`язку з відмовою у наданні соціальної допомоги на догляд з серпня 2018 року по 01 червня 2019 року - пункт 2.2 та у зв`язку з ненаданням реабілітаційних засобів - пункт 2.3, зобов`язати відповідача-2 виплатити дев`ять тисяч шістсот гривень соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї по пункту 2 та виплатити дев`ять тисяч шістсот гривень соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї по пункту 2.1 та виплатити сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень соціальної допомоги на догляд по пункту 2.2;

3) визнати протиправною діяльність відповідача-3 Міністерство охорони здоров`я України у зв`язку з ненаданням підгузків за 70 місяців життя мами як інваліда 1А групи - пункт 3 та ненаданням безкоштовних ліків на підтримання життя та лікування мами - пункт 3.1 та зобов`язати відповідача-3 Міністерство охорони здоров`я України виплатити 91000,00 грн, які було витрачено позивачем на купівлю памперсів за 70 місяців життя мами як інваліда - пункт З та 21000,00 грн, які було витрачено позивачем на купівлю ліків за 70 місяців життя мами як інваліда, на підтримання її життя та лікування -пункт 3.1;

4) визнати протиправною діяльність відповідача-4 Костопільської міської ради у зв`язку з похованням мами позивача без його повідомлення та узгодження місця поховання та привласненням коштів позивача - дві пенсії мами - пункт 4 та зобов`язати відповідача-4 Костопільську міську раду повернути позивачу дві маминих пенсії у розмірі 9000,00 грн - пункт 4;

5) відшкодувати позивачу моральну шкоду сумарно з відповідачів у розмірі 2000000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).

Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов`язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.

Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає деяким вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом, а саме вимогам :

- пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, однак відсутнє зазначення ціни позову та обґрунтований розрахунок суми, що стягується, щодо кожного з відповідачів;

- пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки у позовній заяві відсутні зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо в частині відшкодування для позивача моральної шкоди;

- частини 6 статті 161 КАС України, оскільки звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою) позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

1. Відповідно до приписів пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Приписами пункту 4 частин 5 статті 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків грошових витрат, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 (далі - Постанов, із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Враховуючи викладене, слід наголосити, що позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

За відсутності таких доводів суд позбавлений можливості встановити, які саме з оскаржуваних дій відповідача завдали йому шкоди та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

З огляду на зазначене, позивачем у позовній заяві не дотримано вимог пунктів 3, 4 та 5 частини 5 статті 160 КАС України. А тому позивачу необхідно усунути наведені недоліки позовної заяви шляхом зазначення у ній ціни позову, змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо в частині відшкодування для позивача моральної шкоди та обґрунтованих розрахунків сум, що стягуються, щодо кожного з відповідачів окремо, а також обґрунтування того, у чому саме полягає завдана позивачу кожним з відповідачів моральна шкода, та обґрунтування її розміру щодо кожного з відповідачів, і надання для суду доказів на підтвердження факту її заподіяння і її розміру.

Вирішуючи питання про наявність передбачених приписами частини 6 статті 161 КАС України підстав для залишення позовної заяви без руху у зв`язку з тим, що звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою), позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, суд виходить з такого.

Як зазначено вище судом, право на судовий захист не є абсолютним, законодавством встановлені вимоги, зокрема, і щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків звернення до адміністративного суду.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Правові висновки щодо порядку застосування норм статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

За загальними правилами, визначеним частинами 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України). Водночас, приписами частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже відповідно до усталеної судової практики застосування вказаних норм, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Наведені вище висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі №420/473/20, від 05.07.2023 року у справі №380/15396/22, від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 та інших.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З у рахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками суд встановив, що позивач подав до суду свій адміністративний позов (позовну заяву) 15.01.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду. У вказаній позовній заяві позивач заявив зокрема, позовні вимоги про визнання протиправною діяльності відповідача-1 у зв`язку з невиплатою подвійної пенсії на ОСОБА_2 з серпня 2018 року по липень 2024 року включно, та не нарахування індексації з квітня 2018 року по липень 2024, а також визнання протиправною діяльності відповідача-2 Міністерство соціальної політики України у зв`язку з відмовою у наданні соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на ОСОБА_2 з липня по грудень 2017 року, соціальної допомоги на догляд з серпня 2018 року по 01 червня 2019 року, та вимоги до Міністерства охорони здоров`я України щодо щодо виплати відшкодування вартості підгузків та ненаданих безкоштовно ліків за 70 місяців життя матері позивача (фактично за період до липня 2024 року), тобто вказані позовні вимоги перебувають поза межами встановленого абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Водночас, матеріали позовної заяви з додатками не містять у собі передбаченої приписами ч. 1 ст. 121 КАС України заяви позивача про поновлення строку звернення до суду щодо частини позовних вимог, строк звернення з якими позивач пропустив, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску такого строку.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що подана позивачем до суду позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України, а тому відповідно до приписів частини 1 статті 169 КАС України вона підлягає залишенню без руху і позивачу слід усунути наведені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються періоду часу по 15.07.2024, тобто перебувають поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з наведеним та керуючись статтями 122, 160, 161, 172, 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України, Костопільської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення заподіяної шкоди.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення (отримання) позивачу цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

5. Копію цієї ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК