Рішення

від 22.01.2025 по справі 500/6296/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6296/24

22 січня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (далі позивач, або Підприємство), в інтересах якого діє адвокат Маньківська Олена Василівна, звернулося до суду із позовною заявою до Тернопільської митниці (далі відповідач) у якій просить ухвалити рішення про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000033/2 від 18.04.2024.

Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару - рибної продукції, уповноваженим представником Підприємства подано електронну митну декларацію (далі - МД) №24UA403020005742U4 від 18.04.2024 з вартістю товару згідно з рахунком у сумі 1,83 дол. США/кг з усіма необхідними документами на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA403020/2024/000033/2 від 18.04.2024, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на рівні 2,06 дол. США /кг, аргументуючи наступним: декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. На підтвердження митної вартості товару за ціною договору надані такі документи як: договір продажу і поставки, транспортна накладна, рахунок (інвойс), пакувальний лист, прайс-лист, сертифікати, договір на перевезення, заявка та рахунок на перевезення, копія митної декларації країни відправлення.

Жодних розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення і які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не було, а тому у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Зауважує, що ні в електронному запиті про надання додаткових документів, ані в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Рішення про коригування митної вартості складене формально та обмежується лише посиланнями на норми законодавства, без опису конкретної ситуації.

Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач, у встановлений судом строк подав відзив на позов у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що 18.04.2024 уповноваженою особою позивача подано МД, у якій до митного оформлення заявлено товар: "Філе оселедця (бабочка) морожене (лат.СІиреа harengus), розмір 5-8 шт/кг, без кісток та плавників, на шкірі, загальна вага нетто - 18200,00 кг Представляє собою дві смужки м`яса нарізані паралельно хребту, правий та лівий боки рибин здвоєні без розтину по спинці. Запаковано в 910 картонних коробки. Без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без консервантів, тепловій та кулінарній обробці не піддавалась. Не містить ГМО. Дата виробництва: 11/2023. Термін зберігання при температурі -18град.С - 24 місяці. Виробник: А615 Sildarvirnislan hf (Ice Fresh Seafood LTD). Торговельна марка: ICE FRESH SEAFOOD.". До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (далі - АСМО "Інспектор") було згенеровано відповідні форми митного контролю. Також АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.

Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено, що у поданому декларантом до митного оформлення інвойсі від 17.04.2024 № BS24 Nr0671 відсутня інформація про вартість навантаження товару після зберігання, що ставить під сумнів включення всіх витрат при розрахунку митної вартості. Даний фактор вказує на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. Наданий декларантом прайс-лист від 09.04.2024 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CFR Klaipeda, що обмежує їх конкурентність, а тому даний документ не є належним документом, який додатково підтверджує заявлену митну вартість. Також, декларантом надано до митного оформлення платіжний документ № 94 від 18.04.2024 щодо здійсненої оплати на загальну суму 214 015,20 дол. США, а не на суму 33 306 дол. США. Із графи 70 платіжного документа № 94 від 18.04.2024 вбачається, що оплата 96055,8 дол. США здійснена згідно із інвойсами №№ 90340452-90340504 від 08.04-09.042024, у якості попередньої оплати. Однак, проведення оплати відбулося після продажу товару та доставлення його до митниці призначення. Крім того, декларантом не надано до митного оформлення №№ 90340452-90340504 від 08.04-09.042024, що не дає можливості перевірити фактично сплачені суми по конкретних специфікаціях, зазначених в платіжному документі № 94 від 18.04.2024. За результатами опрацювання у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

Також зазначає, що на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. В оскаржуваному рішенні (у графі 33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної, а також причини застосування резервного методу відповідно до ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за митною декларацією від 04.02.2024 № UA100190/2024/051747 на рівні 2,06 дол. США/кг.

З огляду на викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог чинного митного законодавства України та з урахуванням всіх обставин.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 06.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Копію ухвали суду від 06.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 06.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на 09.12.2022 між компанією "Ice Fresh Seafood Ltd" (Ісландія), продавець, та Приватним підприємством "Приватне мале підприємство "Лотос" (Україна), покупець, укладено зовнішньоекономічний договір продажу і поставки товару № 0912202201.

В додатковій угоді від 03.04.2023 сторони погодили умови поставки товару.

На виконання цього договору згідно з рахунком-фактурою (інвойс) № 90340504 від 09.04.2024 позивачем на митну територію України ввезено рибну продукцію.

18.04.2024 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Смолій Л.Б., подано до митного оформлення МД №24UA403020005742U4 від 18.04.2024, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступні товари: "Філе оселедця (бабочка) морожене (лат.СІиреа harengus), розмір 5-8 шт/кг, без кісток та плавників, на шкірі, загальна вага нетто - 18200,00 кг Представляє собою дві смужки м`яса нарізані паралельно хребту, правий та лівий боки рибин здвоєні без розтину по спинці. Запаковано в 910 картонних коробки. Без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без консервантів, тепловій та кулінарній обробці не піддавалась. Не містить ГМО. Дата виробництва: 11/2023. Термін зберігання при температурі -18град.С - 24 місяці. Виробник: А615 Sildarvirnislan hf (Ice Fresh Seafood LTD). Торговельна марка: ICE FRESH SEAFOOD".

Відповідно до інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача одночасно з МД до митного оформлення подані такі документи: сертифікат якості № б/н від 09.04.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 90340504 від 09.04.2024; автотранспортна накладна № б/н від 16.04.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № IS-061668-1 від 09.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги№ TP-0000117 від 16.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №0912202201 від 09.12.2022; договір про надання послуг митного брокера № 33 від 05.05.2015; договір (контракт) про перевезення № 30-2020 від 03.01.2020; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 18.04.2024; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 11330917 від 18.04.2024; інші некласифіковані документи - Інвойс BS24 Nr0671 від 17.04.2024; копія митної декларації країни відправлення №24LTLUA000006293A2 від 16.04.2024.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО "Інспектор" згенеровано форми митного контролю: "000 Інформаційне повідомлення"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України пропонувалося надати (за наявності) такі додаткові документи: прайс-листи; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта відповідачу надано: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 09.04.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № 20230145 від 12.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №94 від 18.04.2024; довідку про транспортні витрати б/ н від 16.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару заявка №15/04/24 від 15.04.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 09.04.2024; зовнішньоекономічний договір складського зберігання №24012023 від 24.01.2023.

Листом від 18.04.2024 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, у графі 33 якого зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи:

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування (навантаження) не включені у вартість товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ такі додаткові документи:

-висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

За результатами опрацювання встановлено наступні розбіжності:

у поданому до митного оформлення інвойсі від 17.04.2024 № BS24 Nr0671 відсутня інформація про вартість навантаження товару після зберігання, що ставить під сумнів включення всіх витрат при розрахунку митної вартості. Також, декларантом надано до митного оформлення платіжний документ № 94 від 18.04.2024 щодо здійсненої оплати на загальну суму 214 015,20 дол. США, а не на суму 33 306 дол. США. Із графи 70 платіжного документа № 94 від 18.04.2024 вбачається, що оплата 96055,8 дол. США здійснена згідно із інвойсами №№ 90340452-90340504 від 08.04-09.042024, у якості попередньої оплати. Однак, проведення оплати відбулося після продажу товару та доставлення його до митниці призначення. Також, декларантом не надано до митного оформлення №№ 90340452-90340504 від 08.04-09.042024, що не дає можливості перевірити фактично сплачені суми по конкретних специфікаціях, зазначених в платіжному документі № 94 від 18.04.2024.

Крім того прайс-лист від 09.04.2024 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CFR Klaipeda, що обмежує їх конкурентність.

За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Декларантом 18.04.2024 надіслано Лист та повідомлено митний орган про надані документи та відсутність можливості надати додаткові документи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митні органи під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.

За основу для обрахунку митної вартості товару № 1 взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 04.02.2024 №UA UA100190/2024/ 051747 (товар - Філе риби морожене Frozen HERRING FLAPS 5-8 Pcs/kg (CLUPEA HARENGUS) філе оселедця морожене в блоках Торгівельна марка - немає даних. Виробник: Sildarvinnslan hf, А615, Ісландія), на рівні 2,06 долара США за кг.".

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000033/2 від 18.04.2024.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав та причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Зокрема вказати причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Тобто, обґрунтовано встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Як встановлено судом, поданий декларантом позивача до митного оформлення документ рахунок-фактура (інвойс) №90340504 від 09.04.2024 за назвою і змістом відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 53 МК України.

На виконання пункту 2 частини другої статті 53 МК України позивачем надано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 0912202201 від 09.12.2022.

Також, митному органу надано: автотранспортна накладна № б/н від 16.04.2024; сертифікат якості № б/н від 09.04.2024; сертифікат про походження товару № IS-061668-1 від 09.04.2024; договір (контракт) про перевезення № 30-2020 від 03.01.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № ТР-0000117 від 16.04.2024; декларація-інвойс BS24 Nr 0671 від 17.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №94 від 18.04.2024; договір про надання послуг митного брокера № 33 від 05.05.2015; прайс-лист № б/н від 09.04.2024; пакувальний лист № б/н від 09.04.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № 20230145 від 12.12.2023; договір зберігання товару № 24012023 від 24.01.2023; заявку № 15/04/24 15.04.2024 до договору № 30-2020 від 03.01.2020; довідку про транспортні витрати від 16.04.2024; копію митної декларації країни відправлення №24LTLUA000006293A2 від 16.04.2024.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, а також додатково надані, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на різну вартість товару у рахунку та митній декларації країни відправлення є безпідставними.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 24.12.2020 у справі №820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Враховуючи вказані висновки Верховного Суду в контексті обставин цієї справи, суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Як з`ясовано судом, у спірному рішенні відповідач вказав наступні розбіжності:

у поданому до митного оформлення інвойсі від 17.04.2024 № BS24 Nr0671 відсутня інформація про вартість навантаження товару після зберігання, що ставить під сумнів включення всіх витрат при розрахунку митної вартості;

до митного оформлення платіжний документ № 94 від 18.04.2024 щодо здійсненої оплати на загальну суму 214 015,20 дол. США, а не на суму 33 306 дол. США. Із графи 70 платіжного документа № 94 від 18.04.2024 вбачається, що оплата 96055,8 дол. США здійснена згідно із інвойсами №№ 90340452-90340504 від 08.04-09.042024, у якості попередньої оплати. Однак, проведення оплати відбулося після продажу товару та доставлення його до митниці призначення. Також, декларантом не надано до митного оформлення №№ 90340452-90340504 від 08.04-09.042024, що не дає можливості перевірити фактично сплачені суми по конкретних специфікаціях, зазначених в платіжному документі № 94 від 18.04.2024.

прайс-лист від 09.04.2024 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CFR Klaipeda, що обмежує їх конкурентність.

Стосовно недоліків прайс-листа, то з цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі від 09.04.2024 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.

Також суд вважає слушними пояснення позивача, що прайс-лист є документом продавця, відповідно, Підприємство позбавлене можливості впливати на його зміст та зазначення будь-якої інформації.

У свою чергу, відсутність загального прайс-листа (адресованого невизначеному колу покупців) від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Також суд враховує висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 про те, що митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.

Також відхиляються судом і доводи відповідача про відсутність у поданому декларантом до митного оформлення інвойсі від 17.04.2024 № BS24 Nr0671 інформації про вартість навантаження товару після зберігання, оскільки, як встановлено судом, вказаний інвойс (накладна) виданий відповідно до договору зберігання товару № 24012023 від 24.01.2023, що наданий декларантом на вимогу митного органу, за умовами якого до обов`язків компанії ЗАТ «Бенко Сервіс» як зберігача належить виконання вантажо-розвантажувальних робіт та здійснення переміщення товару до місця зберігання, так і здійснення завантаження товару поклажодавця в автотранспортний засіб (п.3.1).

Безпідставними суд вважає і доводи відповідача щодо розбіжностей (неточностей) у платіжному документі № 94 від 18.04.2024 щодо здійсненої оплати на загальну суму 214 015,20 дол. США, а не на суму 33 306 дол. США, оскільки дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, факт чи строк оплати за товар/послуги не впливає на визначення митної вартості товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Така правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року справі №826/10527/17.

При цьому слушними є доводи представника позивача про те, що законодавство не містить заборон щодо оплати кількох інвойсів одним платіжним документом. Сторони договору мають право узгоджувати такі умови в усному чи письмовому порядку, що є внутрішньою діяльністю двох суб`єктів господарювання, яка не суперечить умовам договору та чинному законодавству. Претензії щодо не вірної чи не вчасної оплати за придбаний товар, має право подавати продавець.

Таким чином, встановлені у цій справі обставини, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданої декларантом позивача; не навів належних обґрунтувань щодо документального не підтвердження складових митної вартості та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

За таких обставин, суд вважає, що, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19).

При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію АСМО "Інспектор" та навів номер і дату митної декларацій, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, не навів характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.

При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована належними та допустимими доказами у справі.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000033/2 від 18.04.2024 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судові витрати

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.05.2024 №1008.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 3028,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000033/2 від 18.04.2024.

Стягнути на користь приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" судовий збір у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (місцезнаходження: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 21153067);

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004 код ЄДРПОУ 43985576).

Головуючий суддяЮзьків М.І.