Рішення

від 22.01.2025 по справі 520/29914/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 січня 2025 р. справа № 520/29914/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Авто Тренд» зареєстровано у 2012 році. Основною діяльністю позивача є оптова торгівля запасними частинами для автомобілів. Товар закуповується напряму у виробників товарів в Китаї та Європі. Позивач у липні 2024 р. ввіз на територію України з Литви запасні частини до автомобілів. Митне оформлення товару здійснювалось Харківською митницею. Декларантом від митниці отримане рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024, яким визначено митну вартість товарів за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Позивач вважає протиправним вказане рішення та звертається до суду з цією позовною заявою.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Харківська митниця проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що в результаті вивчення поданих позивачем до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено, що документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач зазначає, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024 винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для його скасування відсутні.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд", код ЄДРПОУ 38493680, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності ТОВ "Авто Тренд" за КВЕД є 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

19.07.2022 між ТОВ "Авто Тренд" та виробником товару UAB «Grunntech», Литва укладено контракт №11/UAB.

Умовами контракту передбачене, що постачальник зобов`язується поставляти в порядку та на умовах, визначених цим договором, автомобільні запчастини торгівельної марки Finwhale у кількості, асортименті та по цінам, узгодженим сторонами та вказаними у інвойсах, що є невід`ємною частиною цього договору, з метою подальшої реалізації товарів покупцем, а покупець зобов`язуєтеся приймати та оплачувати товари, в порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 контракту).

Перелік товару, що постачається, його комплектність, асортимент та ціни, вказані у додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 контракту).

На кожну партію укладається інвойс та пакувальний лист (п. 1.3 контракту).

Згідно із інвойсом №GR-U24/010 від 22.05.2024, наданим постачальником, позивач ввіз на митну територію України товар на суму 28249,87 доларів США.

30.05.2024 для митного оформлення товару позивач надав до Харківської митниці митну декларацію №24UА807200008814U5 із заявленою митною вартістю товару за 1 методом (вартість товару за контрактом + витрати на транспортування товару до кордону України).

На підтвердження митної вартості товару декларант надав митниці наступні документи: Декларацію митної вартості, Контракт з постачальником №11/UAB від 19.07.2022, Додаток №1 до контракту, Прайс-лист виробника від 01.05.2023, Інвойс №GR-U24/010 від 22.05.2024, Пакувальний лист до Інвойсу №GR-U24/010 від 22.05.2024, Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А №045688 від 22.05.2024, Платіжне доручення в іноземній валюті №001302154 від 17.05.2024, Рахунок-фактуру щодо транспортних послуг №114 від 22.05.2024, Довідку про транспортні витрати від 22.05.2024, Договір перевезення №30/08 від 30.08.2023, Заявку до договору перевезення від 17.05.2024, Експертну митну декларацію постачальника 24LTSR10000159A3B3 від 22.05.2024.

30.05.2024 ТОВ "Авто Тренд" від митниці отримано повідомлення, в якому зазначалось наступне: "в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 №476; В зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.".

У позовній заяві позивач зазначає, що оскільки у вищевказаному повідомленні не вказувалося, в яких саме документах виявлено розбіжності та в чому саме полягають недоліки наданих документів, декларант був позбавлений можливості усунути сумніви, які виникли у митного органу, на етапі консультацій перед винесенням рішення про коригування митної вартості. З цієї причини декларантом до митниці не були надіслані додаткові документи та надіслано лист №36 від 30.05.2024 з проханням здійснити оформлення товару за ст. 55 МК України.

За результатами проведеного контролю митної вартості товару відповідачем видано рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000376/2 від 30.05.2024, відповідно до якого митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.

Відповідно до гр. 28, 30 оскаржуваного рішення відповідачем скориговано митну вартість товару №1 в сторону збільшення з 11088,58 дол. США до 12914,88 дол. США., визначивши її у розмірі 6,25 доларів за один кілограм, товару №2 в сторону збільшення з 3776,15 дол. США до 7240,31 дол. США., визначивши її у розмірі 6,85 доларів за один кілограм, товару №7 в сторону збільшення з 212,00 дол. США до 247,11 дол. США., визначивши її у розмірі 8,15 доларів за один кілограм, товару №11 в сторону збільшення з 55,49 дол. США до 64,00 дол. США., визначивши її у розмірі 7,34 доларів за один кілограм.

В п. 33 рішення митний орган зазначив наступне: "... Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству; прайс-лист б/н від 01.05.2023 не містить терміну дії; в інвойсі від 22.05.2024 №GR-U24/010 зазначено наявність 100% передплати за товар, яка декларантом не надана; відсутній банківський/платіжний документ, що підтверджують факт оплати товарно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 та умовам п. 5.2 договору від 30.08.2023 №30/08; відсутня проформа-інвойс, зазначена як підстава оплати, згідно банківського платіжного документу №001302154; декларантом не надано сертифікати відповідності, передбачені умовами п. 4.9 Контракту від 19.07.2022 №11/ UA; рахунок на оплату транспортних послуг від 22.05.2024 №114 не містить інформацію щодо відстані в км. від м. Шауляй до кордону України та від кордону України до м. Харкова".

30.05.2024 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000441.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання згідно із ч. 7 ст. 55 МК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України позивач надав відповідачу нову митну декларацію №24UA807200008867U5 від 30.05.2024 та додатково сплатив мито у розмірі 6518,76 грн. та ПДВ у розмірі 44491,44 грн. Разом сума переплати склала 51010,20 грн. (відповідно до графи 47 митної декларації, СП 55).

Керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, якою передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, позивач звернувся до відповідача з заявою №24/06-2 від 24.06.2024, в якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості товару. В обґрунтування заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу роз`яснення щодо складової митної вартості та наступні документи:

1) Платіжне доручення №13195 від 03.06.2024;

2) Акт виконаних робіт №114 від 31.05.2024;

3) Проформа інвойс GR-U24/010 від 16.05.2024.

У відповідь на звернення позивача щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 28.06.2024, яким відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості. У листі зазначено, що за результатами розгляду наданих до Митниці документів встановлено, що додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Положеннями ст. 248 МК України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання митному органу додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 МК України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 МК України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (ч. 2 ст. 64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024 вбачається, що митним органом встановлено, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, відповідач у рішенні зазначив про наявність рішень про визначення митної вартості за подібними товарами по даному підприємству.

Суд зазначає, що згідно правової позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 по справі №К/800/39236/14, відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Також, відповідач у спірному рішення посилається на те, що прайс-лист б/н від 01.05.2023 не містить терміну дії.

Щодо вказаного посилання суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17 вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, де закцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару може опосередковано бути корисним при визначенні митної вартості за другорядними методами ніж перший.

В рамках спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару як такого.

Крім того, суд звертає увагу, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі №810/3667/15.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що в інвойсі від 22.05.2024 №GR-U24/010 зазначено наявність 100% передплати за товар, яка декларантом не надана; відсутня проформа-інвойс, зазначена як підстава оплати, згідно банківського платіжного документу №001302154, суд зазначає наступне.

ТОВ "Авто Тренд" разом з митною декларацію подано до митного органу платіжне доручення в іноземній валюті №001302154 від 17.05.2024, яким було здійснено оплату товару, про це свідчить гр. 44 МД №24UA807200008814U5.

Разом із заявою №24/06-2 від 24.06.2024 про перегляд рішення про коригування митної вартості позивачем надіслано проформу інвойс GR-U24/010 від 16.05.2024 та надані пояснення, що ТОВ "Авто Тренд" здійснило замовлення товару у продавця, який для оплати товару виставив проформу інвойс GR-U24/010 від 16.05.2024 на суму 28249,87 дол. США.

17.05.2024 ТОВ "Авто Тренд" було сплачено за товар 28249,87 дол. США за даною проформою інвойсом, що підтверджується SWIFT №001302154, який надано при митному оформленні товару.

22.05.2024на відвантажений товар продавець виписав Інвойс GR-U24/010 на суму 28249,87 дол. США, який також було надано до митниці при митному оформлені товару.

Суд зазначає, що сума оплати повністю співпадає з сумою поставленого товару, зазначеною в інвойсі GR-U24/010 від 22.05.2024, як співпадають і всі інші дані платіжної інструкції, включаючи назву продавця, номер та дату контракту.

Стосовно посилання митного органу у спірному рішенні на відсутність банківського/платіжного документу, що підтверджують факт оплати товарно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 та умовам п. 5.2 договору від 30.08.2023 №30/08, суд зазначає, що гідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:

-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

-банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

-калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд зазначає, що ТОВ "Авто Тренд" надіслані до митниці разом з заявою №24/06-2 від 24.06.2024 платіжна інструкція №13195 від 03.06.2024 про оплату транспортних послуг разом з актом надання послуг з перевезення №114 від 31.05.2024, що достатнім підтвердженням факту оплати товарно-експедиційних послуг.

Посилання відповідача у спірному рішенні на те, що декларантом не надано сертифікати відповідності, передбачені умовами п. 4.9 Контракту від 19.07.2022 №11/UA, не заслуговують на увагу, оскільки такий не входить до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України.

Отже, вказівка на відсутність такого документа в якості обґрунтування коригування митної вартості товарів є незаконною, оскільки у позивача відсутній обов`язок надання сертифікату відповідності на підтвердження митної вартості до митниці. Крім того, в даному випадку його відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом та на числовий показник митної вартості товарів.

Щодо посилання відповідача на те, що рахунок на оплату транспортних послуг від 22.05.2024 №114 не містить інформацію щодо відстані в км. від м. Шауляй до кордону України та від кордону України до м. Харкова, то судом встановлено, що згідно довідки щодо транспортних послуг від 22.05.2024 №б/н, вартість витрат по перевезенню вантажу за маршрутом м. Шауляй (Литва) - м/п Ягодині (Україна) - 26189,32 грн. (відстань 664 км), за маршрутом м/п Ягодині (Україна) - м. Харків (Україна) - 38 810,68 грн. (відстань 984 км).

Отже, відстань в кілометрах міститься в довідці щодо транспортних послуг від 22.05.2024 №б/н, яку разом з рахунком було надано до відповідача при митному оформлені товару.

Крім того, чинне законодавство України не передбачає обов`язку вказувати в рахунку на оплату транспортних послуг такої інформації.

На виконання вимог ч. 2 ст. 53 МК України підприємством було подано повний пакет документ, а відтак у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів, відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані документи не дають підстав митному органу для виказування сумнівів.

Стосовно доводів відповідача, викладених у спірному рішенні, щодо не надання документів, передбачених ч. 3 cт. 53 МК України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України, а також додатково додані документі, що мали б додатково підтвердити відсутність розбіжностей.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного рішення фактично не було надано оцінки повідомленим представником позивача обґрунтуванням, а відтак відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів.

Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами ч. 3 ст. 53 МК України, стосовно спірної у даній справі митної декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо використання для визначення митної вартості товарів позивача митної декларації іншого імпортера, суд зазначає, що Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у цій справі рішення вбачається, що останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб`єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це рішення правильним та обґрунтованим.

Статтею 264 МК України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч. 10 ст. 264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч. 11 ст. 264); у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264).

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості товарів.

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Вирішуючи клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, заявлене позивачем у позові, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, укладений із адвокатом Бондаренко Інною Віталіївною.

Відповідно до Додаткової угоди №17 до договору про надання (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024 сторони узгодили, що оплата юридичних послуг за підготовку позову про визнання протиправним та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів складає 5000 грн.

22.10.2024 сторони підписали акт прийому-передачі виконаних послуг до договору про надання (правової) допомоги №04/01-24С від 04.01.2024, за яким виконавцем надані наступні послуги: підготовка до суду першої інстанції позову про визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024.

Часові затрати на надання послуг - 5 годин. Вартість 5000,00 грн.

Вказані послуги із надання правничої допомоги позивачем сплачені у повному обсязі, що підтверджується Платіжною інструкцією №13952 від 21.10.2024.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Суд зазначає, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд зауважує, що в межах даної справи досліджувалось питання правомірності рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана адміністративна справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги саме у розмірі 5000,00 грн. в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд".

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 38493680) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000376/2 від 30.05.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.