Рішення

від 22.01.2025 по справі 600/1092/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1092/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос море" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України №UА408000/2024/000135/2 від 01.03.2024 р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UА408020/2024/000345.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митну декларацію та усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару. Також позивач вказав, що подані документи не містили ніяких суттєвих розбіжностей, що, в свою чергу, слугувало підставою для визначення митної вартості товару за першим методом.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно. Відповідач вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару). З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

01.06.2022 р. між компанією EFICO SA (Бельгія) продавець та позивачем (покупець) укладено договір (контракт) №К004208 на поставку товару такого як: харчування (риба і морепродукти морожені, сушені, копчені, в`ялені консервовані та ін.), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що поставляються «Продавцем», у кількості та за цінами, які вказуються в Інвойсах у міру формування кожної партії вантажу. У відповідності до п. 2.1. Контракту, з урахування додаткової угоди №DR від 23.11.2023 року, умови поставки - FCA, СІР, CIF, CFR, СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС - 2010, конкретно умови поставки вказано в інвойсі, який відповідає кожній поставці. Дата поставки вважається дата завантаження товару на судно. Пунктом 2.6. Контракту, в редакції додаткової угоди №DR від 23.11.2023 року визначено, що товар доставляється морським транспортом до порту країни покупця. Вартість фрахту та упаковки входять у вартість товару. Відповідно до п. 2.9. Контракту платежі за цим контрактом здійснюються покупцем у доларах США на умовах банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця. Платежі за цим контрактом можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів із дня отримання товару. Пунктом 2.10. контракту визначено, що при здійсненні вантажоодержувачем доручення, митного оформлення товару та здійснення платежів, необхідних для отримання та митного оформлення товару, вантажоодержувач діє на підставі даних, зазначених у отриманих від продавця та/або покупця документах. При цьому вантажоодержувач не несе відповідальності за дані, зазначені в отриманих від покупця та/або продавця документах. Згідно додаткової угоди №1 до контракту встановлено термін дії контракту до 31.12.2026 року. (а.с. 17-22).

На виконання п. 2.3. контракту №К004208 ТОВ «АГРОС МОРЕ» 25.12.2023 р. направило продавцю замовлення (Ордер) №15306 в якому зазначено найменування товару Cofee robusta Gr/кава робуста зелена, вагу 19500 кг, що планується придбати, матеріал та спосіб упаковки Bags 60 kg. Також зазначено, що вартість упаковки, маркування та доставки має входити у вартість товару. (а.с. 23).

28.12.2023 р. складено інвойс №INV1148INV1149 на загальну суму 50683,20 доларів США, в якому погоджено умови доставки - CFR Константа, найменування, вагу, кількість, ціну за кілограм, загальну вартість товару, матеріал та спосіб упаковки. (а.с. 24).

01.03.2024 р. позивачем, з метою проведення митного оформлення товарів, до для митного оформлення подано митну декларацію №24UA408020011592U0. Матеріали справи містять товаросупровідні документи, які були подані позивачем для митного оформлення товару: пакувальний лист №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р.; рахунок-проформа VFC24010507 від 24.01.2024 р.; рахунок-фактура (інвойс) №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р.; Коносамент 1КТ953490 від 11.01.2024 р.; автотранспортна накладна №246 від 28.02.2024 р.; сертифікат про походження товару №2410004955 від 09.01.2024 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №240129/001204391 від 24.01.2024 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.02.2024 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №К004208 від 01.06.2022 р.; декларація митної вартості від 01.03.2024 р. (а.с. 25-30, 50-51).

01.03.2024 р. повідомлено митницю на електронний запит від 01.03.2024 р., що ТОВ «АГРОС МОРЕ» не має змоги подати інші документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст. 53 МК України. (а.с. 52).

За результатами розгляду митної декларації №24UA408020011592U0 від 01.03.2024 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2024 р. №UА408000/2024/000135/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Крім того, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА408020/2024/000345. (а.с. 53-55).

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав 01.03.2024 р. до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронну митну декларацію №24UA408020011592U0, а а також товаросупровідні документи, для митного оформлення товару: пакувальний лист №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р.; рахунок-проформа VFC24010507 від 24.01.2024 р.; рахунок-фактура (інвойс) №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р.; Коносамент 1КТ953490 від 11.01.2024 р.; автотранспортна накладна №246 від 28.02.2024 р.; сертифікат про походження товару №2410004955 від 09.01.2024 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару №240129/001204391 від 24.01.2024 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.02.2024 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №К004208 від 01.06.2022 р.; декларація митної вартості від 01.03.2024 р.

Відповідно до рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів від 01.03.2024 р. №UА408000/2024/000135/2, митним органом визначено митну вартість за резервним методом та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У оскаржуваному рішенні від 01.03.2024 р. №UА408000/2024/000135/2 відповідач зазначив, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності. У наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, маркуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. В п.п.2.1 контракту зазначено: «Умови поставки - СІР, CIF, CFR, СРТ Клайпеда, Литва у відповідності до IНKOTEPMC - 2010», у той час як в інвойсі зазначено умови поставки «CFR Constanta». Роз`яснень з даного питання декларантом не надано. Як на підставу для винесення оскаржуваного рішення Відповідач зазначає про відсутність Замовлення, визначене у п.2 та п.4 Контракту. Декларантом не подано експортної митної декларації покупця з відміткою митного органу про випуск товару та страхового полісу. Декларантом не подано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У порушення наказу МФУ від 24.05.12 №599 декларантом не надано документи про надання транспортно-експедиційних послуг.

На підставі матеріалів суд встановив, що відповідно вимог п. 2.3. контракту №К004208 позивачем 25.12.2023 р. направлено продавцю замовлення (Ордер) №15306, в якому зазначено найменування товару, вагу товару, що планується придбати, визначено пакування (у мішках по 60 кг), вказано, що маркування товару та доставка мають бути включені у ціну товару. У відповідь на замовлення компанія EFTCO SA виставила інвойс №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р. чим прийняла та задовольнила заявку позивача від 25.12.2023 року.

В інвойсі №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р. зазначено умови доставки CFR Константа, найменування, вагу, кількість, ціну за кілограм, загальну вартість Товару, матеріал та спосіб упаковки, маркування товару. Тобто у вартість товару входить упаковка, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, маркуванням.

Згідно, пакувального листа №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р., який фактично є додатком до інвойсу визначено, що товар упаковано в мішки (п/п або джут) по 60.00 кг. Вартість такого пакування та маркування включається до ціни товару.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування. Крім того, саме на продавця покладається обов`язок за цим контрактом поставити товар, а отже і пакування має здійснюється за рахунок продавця. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Тобто такі витрати включаються до ціни товару.

Суд звертає увагу, що у наданих митниці документах чітко зазначено, що витрати на пакування та маркування включено у вартість товару, що зазначено у замовленні (ордері) №15306, інвойсі та пакувальному листі №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р. Крім того, суд встановив, що для оплати вартості товару компанією EFJCO SA було виставлено позивачу новий інвойс VFC24010507 від 24.01.2024 р. з актуальними банківськими реквізитами, всі інші складові інвойсу №INV1148INV1149 від 28.12.2023 р. не змінено, у зв`язку із чим позивач подав до митного органу два інвойси.

Також судом встановлено, що згідно з пунктом 2.1. Контракту, з урахування додаткової угоди №DR від 23.11.2023 року, визначено можливість поставки на умовах - FCA, СІР, CIF, CFR, СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС - 2010, а обраний спосіб вказується в інвойсі, який відповідає кожній поставці.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених, наказом МФУ від 24.05.12 №599, в графі 20 МД зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Суд встановив, що у замовленні (Ордер) №15306 зазначено найменування товару, вагу, що планується придбати та визначено умови поставки - CFR Constanta. У відповідь на вказане компанія EFICO SA виставила інвойс, чим задовольнила заявку в обраний спосіб, що підтверджується вказаним інвойсом, яким погоджено умови поставки товару. Подальше автомобільне транспортування товару з м. Константа (Румунія) до м. Чернівці (Україна) здійснювалось логістичною компанією MAERSK (ФОП ОСОБА_1 ), вартість перевезення склала 1700 доларів США, яка включена декларантом до вартості товару при його розмитненні, що підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR та довідкою про транспортні витрати на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 26.02.2024 р., які надавались позивачем митному органу. Будь-яких інших складових митної вартості товарів, визначених ч. 10 ст. 58 МК України, умовами контракту не передбачено і відповідних витрат покупцем не здійснювалось. Таким чином, суд вважає, що надані позивачем до митного органу документи чітко визначають, що витрати транспортування товару до м. Константа (Румунія) включались у вартість товару, а доставка до Чернівці (Україна) сплачувалась окремо.

Також суд звертає увагу, що замовлення на поставку партії товару не є обов`язковим (необхідним) документом для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, а надані позивачем митному органу документи та інформація були достатніми для визначення митної вартості товарів та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Отже, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в оскаржуваному рішенні щодо відсутності необхідних документів для підтвердження митної вартості товару, а тому ненадання до митного оформлення замовлення, експортної митної декларації та страхового полісу не є підставою для не підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, оскільки зазначені документи не є документом, який абсолютно визначає договірну вартість товару та підтверджують відомості зазначені у митній декларації.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На переконання суду, сама по собі відсутність у наданих декларантом рахунках відомостей щодо включення митного оформлення товару для експорту в транспортні витрати за наявності відповідних довідок про транспортні витрати, що згідно наведеної позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Суд вважає, що надані позивачем документи про понесені ним витрати на транспортування є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Згідно наданих документів, понесені транспортні витрати на транспортування товару до кордону України включені до митної вартості товару відповідно до п. 10 ст. 58 МК України, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині позову.

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, включено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак, в Митному кодексі України відсутня вимога про надання митному органу документів про обґрунтування розподілу експедиційних послуг. Чинним законодавством України не встановлено форми або вимог до складання довідки про транспортні витрати, в тому числі щодо розподілу експедиційних послуг, тому така довідка складається у довільній формі. При цьому зазначення у довідках про транспортні витрати вартості послуг з перевезення товару і послуг експедитора на території України і поза межами території України мало на меті виокремлення вартості транспортно-експедиційних витрат на території України, які не підлягають включенню до митної вартості імпортованого товару.

Суд звертає увагу, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно частини 2 статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

З зазначеного слідує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Відтак суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Водночас, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості.

Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Разом із цим, митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс).

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування методів віднімання та додавання, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товару.

Водночас, зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

Крім того, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині 2 ст.2 КАС суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень, недобросовісно й нерозсудливо.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не можна вважати правомірними, а тому суд вбачає підстави для їх скасування.

Решта доводів учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, в той час як позивач надав суду належні обґрунтування та докази на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України №UА408000/2024/000135/2 від 01.03.2024 р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови №UА408020/2024/000345.

5. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 6056 грн згідно платіжного документу №2024086 від 06.03.2024 р.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос море" (просп. Володимира Івасюка, буд. 26-А, м. Київ, 04210, ЄДРПОУ 42898163);

відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя Т.М. Брезіна