Рішення

від 22.01.2025 по справі 620/15356/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/15356/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕКС» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕКС» (далі також ТОВ «МЕБЕКС», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.10.2024 №16853/ж10/25-01-07-00 прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які викладені в акті перевірки, є помилковими, необґрунтованими та прийнятими без належного врахування документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим, складене податкове повідомлення-рішення є незаконним і таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, без наявності належних для його винесення правових підстав. Також вказує на відсутність підстав для призначення перевірки.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що працівниками Головного управління ДПС у Чернігівській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МЕБЕКС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 26.09.2024 № 13054/ж5/25-01-07-03-01. В ході перевірки було встановлено заниження податкових зобов`язань в результаті відсутності нарахувань компенсуючих податкових зобов`язань на суму амортизаційних нарахувань по обладнанню, наданому у безоплатне тимчасове користування, у зв`язку з тим, що підприємство не компенсує суму, на яку зменшує об`єкт оподаткування з ПДВ кожного місяць, що призвело до порушення п.14.1, ст.14, п.138.3., ст.138, п. 185.1, ст. 185, п.187.1, ст.187, п.198.5, ст.198, а саме занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 232776 грн. За результатами перевірки також встановлено не підтвердженння податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 531000,00 грн внаслідок розбіжностей в кількісних і вартісних показниках, відображених у видаткових накладних та у податкових накладних, що призвело до порушення п. 44.1., 192.1, п 168.1, п. 198.2., п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п.201.7 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС уЧернігівській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕКС» код ЄДРПОУ 41906010 зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі направлень від 04.09.2024 № 2173/жЗ/25-01-07-03-01, №2174/жЗ/25-01-07-03-01, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, та наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 04.09.2024 № 1222-п, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МЕБЕКС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якого складено акт № 13054/ж5/25-01-07-03-01 від 26.09.2024.

Так, перевіркою встановлено такі порушення платником податків:

Підпункту 14.1.138, пункту 14.1 статті 14 ПКУ, пункт 44.1 статті 14 ПКУ, пункт 138.3 статті 138 ПКУ, пункт 185.1 статті 185 ПКУ, пункт 187.1 статті 187 ПКУ, пункт 192.1 статті 192 ПКУ, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПКУ, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, пунктів 4,5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму грн, у тому числі за липень 2024 року на суму 763776,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024 № 16853/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2024 року у розмірі 763776,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ТОВ «МЕБЕКС» звернулось до суду за захистом своїх прав за законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі також ПК України).

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПКУ об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 статті 14 ПК України).

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (п.п. 14.1.202 статті 14 ПК України).

Отже, операція з передачі платником ПДВ товарів та основних засобів за договором позички, який передбачає їх повернення, не вважається постачанням товарів/послуг та не є об`єктом оподаткування ПДВ у розумінні чинного законодавства.

Якщо у рамках такого договору відбувається оплата за надання товарів та основних засобів у позику, то зазначене розглядається як оплата вартості наданих послуг та включається до бази оподаткування ПДВ.

Норми підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначають, що надання майна в безоплатне користування за договором позички не є безоплатно отриманими послугами (як в рівній мірі і безоплатно отриманим майном або роботами), а тому не є доходом платника податків та не можуть бути оподатковані.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 23.12.2019р. у справі № 240/2759/19, у якій безпосередньо зазначено, що правильним застосування норми підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України стосовно того, що за укладеними договорами позички право власності на об`єкт позички не переходить.

Відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК України.

Згідно із п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно доЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 статті 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 статті44 ПКУ.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 8 статті 187 ПКУ).

За загальним правилом п.188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Спеціальною нормою права відносно положень п.188.1 статті 188 Податкового кодексу України є приписи п.189.1 статті 189 Податкового кодексу України, де указано, що у разі здійснення операцій відповідно допункту198.5статті 198цьогоКодексубаза оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Приписами п.198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом196.1.7пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом189.9статті 189цьогоКодексу).

Згідно з п.198.3статті198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. Обов`язковими реквізитами, які повинні бути зазначені у податковій накладній, зокрема, є опис (номенклатура) товарів/послуг, їх кількість та обсяг. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПКУ)

Враховуючи викладене, відповідно до норм ПК України податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань (дату першої події) окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Дані, зазначені у такій податковій накладній (зокрема, номенклатура товарів/послуг, кількість, обсяг), мають відповідати первинним документам, складеним за операцією.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (абз. 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Як зазначалося вище, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2019 у справі № 804/17176/14 вказав, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Під час проведення перевірок, контролюючим органом встановлено порушення позивачем, зокрема вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3,п. 198.6 статті 198 ПК України, п. 201.7 статті 201 ПК України у результаті чого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «МЕБЕКС» купує товари у ТОВ «АРТ ІН ХЕД» на підставі договору поставки від 03.08.2020 року № 08/2020-1.

У відзиві відповідач зазначає, що за даними перевірки виявлені розбіжності у відображених в ЄРПН податкових накладних (виписаних на попередню оплату) та видаткових накладних на оприбуткування товару, а саме:

1) податкова накладна від 27.06.2023 № 49 на загальну суму 1 236 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 206000,00 грн, виписана на попередню оплату на підставі рахунка-фактури від 27.06.2023 року №СФ-0000254, оплаченого платіжним дорученням від 27.06.2023 року № 76. Згідно даних податкової накладної сума склала 1236000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 206000 грн. Згідно наданих в ході проведення перевірки первинних документів - видаткових накладних на оприбуткування товарів отриманих на підставі вищевказаної передоплати, сума склала 1011360,00 грн, в т.ч. ПДВ - 168 560,00 грн. Умови договору поставки від 03.08.2020 року №08/2020-1 передбачають наявність замовлень. При цьому під час проведення перевірки замовлення не надано. Також згідно даних ЄРПН відсутні складені та зареєстровані розрахунки коригування до податкової накладної від 27.06.2023 № 49;

2) податкова накладна від 05.07.2023 № 23 на загальну суму 1 026 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 171000,00 грн, виписана на попередню оплату на підставі рахунка-фактури від 05.07.2023 № СФ-0000288, оплаченого платіжним дорученням від 05.07.2023 № 80. Згідно даних податкової накладної сума склала 1026000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 171000 грн. Згідно наданих в ході проведення перевірки первинних документів - видаткових накладних на оприбуткування товарів отриманих на підставі вищевказаної передоплати, сума по склала 554400 грн, в т.ч. ПДВ 92400 грн. Перевіркою встановлено, що відомості в податкових накладних (кількісні та вартісні показники) не відповідають даним видаткових накладних. Також згідно даних ЄРІІН відсутні складені та зареєстровані розрахунки коригування до податкової накладної від 05.07.2023 №23;

3) податкова накладна від 21.07.2023 № 65 на загальну суму 924000,00 грн, в т.ч. ПДВ 154000,00 грн, виписана на попередню оплату на підставі рахунка-фактури від 21.07.2023 № СФ-0000319, оплаченого платіжним дорученням від 21.07.2023 року №84. Згідно даних податкової накладної сума склала 924000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 154 000,00 грн. Згідно наданих в ході проведення перевірки первинних документів - видаткових накладних на оприбуткування товарів, отриманих на підставі вищевказаної передоплати, сума склала 664800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 107466,67 грн.

На час здійснення господарських операцій в межах вказаних договорів означені вище контрагенти позивача мали статус юридичної особи, платників податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб`єктності у контрагентів позивача в ході виконання правочинів поставки з позивачем.

Постачальниками товару були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, що згідно з пунктом201.10 статті 201 ПК Україниі було законною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Відповідачем в ході проведення перевірок не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товарів та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 травня 2023 року по справі № 1340/5998/18, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на вказане, інші доводи сторін по суті заявлених позовних вимог в силу встановлених судом порушень відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, що стало підставою для визнання його протиправним, суд не надає оцінку таким доводам, як таким, що не впливають та/або змінюють вищевказані висновки суду.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 11456,64 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11456,64 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕКС» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2024 №16853/ж10/25-01-07-00 прийняте Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕКС» судовий збір у розмірі 11456,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕКС» вул. Івана Мазепи, 78, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14014, код ЄДРПОУ 41906010.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2005 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА