Постанова

від 22.01.2025 по справі 520/29100/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 р. Справа № 520/29100/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, по справі № 520/29100/24

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 08.10.2022;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 08.10.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 представником позивача 18.11.2024 року через систему "Електронний суд" подано заяву, згідно з якою останній зазначив про дотримання строків встановлених ч. 2 ст. 233 КЗпП України з моменту коли він отримав лист від Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" про суми грошового забезпечення нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 повернуто позовну заяву на підставі вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду з позовом.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що з 30.04.2024 він звільнений за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію", водночас відповідачем не було письмово доведено про всі суми, що належать йому при звільненні.

Додатково зазначив про те, що дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" від 02.09.2024 № 3/14-1925/Мр на адвокатський запит від 07.08.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем оскаржується бездіяльність Державної установи "Холодногірська виправна колонія (№18)" щодо виплати додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, починаючи з 24 лютого 2022 року по 08 жовтня 2022 року.

При цьому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 19.10.2024, тобто з пропуском встановленого ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

Тому, за наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність повернення позовної заяви, з чим частково не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 233 КАС України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно ч. 2 ст. 233 КАС України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 1 ст. 233 КАС України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 233 КАС України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно п. 1 глави XIX КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності допущеної Державною установою "Холодногірська виправна колонія (№18)" бездіяльності щодо виплати додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 24 лютого 2022 року по 08 жовтня 2022 року, розміром 30 000,00 грн на місяць.

В свою чергу, із даним адміністративним позовом про стягнення недоотриманих за час проходження служби сум грошового забезпечення позивач звернувся до суду 19.10.2024.

Між тим, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм права вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 24 лютого 2022 року, право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, обмежено право на звернення до суду для вирішення трудового спору тримісячним строком.

Між тим, з огляду на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України №2352-IX від 01 липня 2022 року, тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Крім того, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 2 та ч. 5 ст. 122 КАС України.

Тому, колегія суддів формує висновок, що до 19 липня 2022 року строк звернення з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 квітня 2023 року, що ухвалена у зразковій справі № 260/3564/22.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність повернення позовних вимог, за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року (включно).

В свою чергу, щодо наявності у позивача права на поновлення пропущеного 3-місячного строку, в частині звернення з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 08 жовтня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, останнім днем служби позивача в Державній установі "Холодногірська виправна колонія (№18)" було 30 квітня 2024.

При цьому, як зазначено вище, із даним адміністративним позовом про стягнення недоотриманих за час проходження служби сум грошового забезпечення позивач звернувся до суду 19 жовтня 2024 року.

Між тим, згідно вищевикладених норм права, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину.

При цьому, згідно п. 1 постанови КМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

В свою чергу, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 26 жовтня 2023 року, у справі № 990/139/23, строки звернення до суду, встановленні ст. 233 КЗпП України, з урахуванням дії карантину завершились 01 липня 2023 року.

Тобто, у межах спірних правовідносин, період часу з 02 липня 2023 року по 19 жовтня 2024 року є строком, який пропущено позивачем.

Досліджуючи питання коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 19.10.2024 із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 08.10.2022, судом враховано, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому суд наголошує, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав саме з моменту отримання відповідної виплати, а не з моменту звільнення чи отримання письмового повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви позивача, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 08 жовтня 2022 року, так як позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині висновку про необхідність повернення позовних вимог, за період з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року (включно) із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду лише в частині.

Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 520/29100/24 - скасувати в частині повернення позову за вимогами про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 18.07.2022; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 Постанови кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, з направленням справи до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 520/29100/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко