Постанова

від 15.01.2025 по справі 520/29637/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 р.Справа № 520/29637/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.

представник відповідача Кирилюк В.В.

представник позивача Острицький А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, по справі № 520/29637/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»,щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.01.2024 року по 26.04.2024 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.01.2024року по 26.04.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017№704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані 62 доби щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 62 доби щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 84 доби із розрахунку 14 календарних днів на рік за 2019,2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 84 доби із розрахунку 14 календарних днів на рік за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині правовідносин у період з 19.07.2022 по 26.10.2024 - залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.

Апелянт зверну увагу суду на те, що з 26 квітня 2024 року він виключений зі списків особового складу військової частини, водночас відповідачем не було письмово доведено про всі суми, що належать йому при звільненні.

Додатково зазначив про те, що дізнався про порушення своїх прав після отримання відповіді Військової частини НОМЕР_2 від 12.10.2024 року № 553/5622 на адвокатський запит від 29 вересня 2024 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2024 року №140 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з військової служби.

Представник позивача адвокат Острицький А.О., звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом від 24.09.2024, яким просив надати інформацію та копії документів, зокрема щодо здійснених з позивачем розрахунків при звільненні.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 12 жовтня 2024 року №553/5622 за наслідками розгляду адвокатського запиту надано інформацію щодо здійснених з позивачем розрахунків при звільненні та копії документів.

Не погоджуючись зі здійсненими нарахування та виплатами належних сум, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, оскільки позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 26 жовтня 2024 року.

На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 представником позивача 21.11.2024 через систему "Електронний суд" подано заяву, згідно з якою останній зазначив про дотримання строків встановлених ч. 2 ст. 233 КЗпП України з моменту отримання ним письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липень 2022 року по 26 жовтня 2024 року.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску тримісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 26 жовтня 2024 року.

Однак з такими висновками судова колегія не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."

За висновком суду першої інстанції позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 26 жовтня 2024 року, передбачений ст. 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX).

Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з недотриманням законодавства про оплату праці.

У рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний підхід щодо застосування приписів ст. 233 КЗпП України застосовано Верховним Судом у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23, від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач 25 жовтня 2024 року звернувся до суду з позовом про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 2020 по 2024 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2024 роки.

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог щодо перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 19 липня 2022 року по 26 квітня 2024 року у редакції норми ч. 1 ст. 233 КЗпП України після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі №500/7802/23.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначав про те, що відповідач в день звільнення його зі служби письмового не повідомив його про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з цим судом першої інстанції не було досліджено питання, коли позивач дізнався про порушення свого права при зверненні до суду 25 жовтня 2024 року з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 26 квітня 2024 року.

Так, суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи письмового повідомлення про ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні, зокрема, за період з 19 липня 2022 року по 26 квітня 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2024 року №140, яким позивача виключено зі списків особового складу, не містить інформації про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з тим, на адвокатський запит представника позивача від 24 вересня 2024 року, Військова частина НОМЕР_1 листом від 12 жовтня 2024 року №553/5622-надано копії довідок-розрахунків грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації № 179/425 від 03.10.2024.

Отже, суд першої інстанції не дослідив належним чином вказані позивачем обставини та не встановив з достовірністю, що про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у неналежному розмірі позивач дізнався саме з моменту отримання листа від 12.10.2024 за №553/5622.

Суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків, що отримання листа від 12.10.2024 за №553/5622 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, оскільки з дня отримання відповідної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

За викладених обставин колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду у відповідній частині позовних вимог з огляду на те, що позов подано позивачем після закінчення тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 31 жовтня 2024 року у справі № 500/7140/23.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно із статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2024, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 по справі № 520/29637/24 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 22.01.2025 року