Постанова

від 21.01.2025 по справі 420/25230/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25230/24

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

09 серпня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2024/000027/2 від 31.07.2024 року.

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2024/000256 від 31.07.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ВАРТІС» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, з огляду на які неможливо підтвердити задекларовану вартість товару. У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 11 листопада 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.

Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1. Відповідно до наданому комерційному інвойсу вказана інформація щодо порту дислокації Чорноморськ.

2. У наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та містяться невідповідності у вказаних № е- Fatura.

3. У наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької Республіки. При цьому при переході за посиланням наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна».

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує про ти її задоволення та просить суд залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

05.06.2024 року між ТОВ «ВАРТІС» (покупець) та HABASH SINAI (Туреччина) (продавець) укладений контракт № HEX 2024/HRS 048 (далі контракт), відповідно до умов якого продавець поставляє в Україну металопрокат в асортименті (надалі товар).

Відповідні до контракту, продавець поставляє покупцю товар в асортименті, кількості орієнтовно 2252 т. (+10/-10% толеранс)

Продавець поставляє товар на наступних умовах: 1. FOB Хабас Пір/АЛІАГА/ІЗМІР/Туреччина (Інкотермс 2020); 2. Місце розвантаження: будь-який порт України.

Сторони передбачили, про готовність товару до відвантаження 31.07.2024 року, а відправлення не пізніше 10.08.2024р.

Також сторони у контракті передбачили, що ТОВ «ВАРТІС» зобов`язаний сплатити 20% від вартості товару, що підлягає поставці та яка зазначена у контракті у розмірі 1 443 258,00 (один мільйон чотириста сорок три тисячі двісті п`ятдесят вісім) доларів США, а 80% від вартості товару, що поставляється, покупець зобов`язаний перерахувати до відвантаження.

06.06.2024 року HABASH SINAI на підставі підписаного сторонами контракту № HEX 2024/HRS 048 надав позивачу проформу-інвойс № HEX 2024/HRS 048, у якій зазначена загальна вартість товару, що поставляється 2 353 660 доларів США, у кількості 3380 т.

У зв`язку зі зміною ваги товару, в межах толерансу, HABASH SINAI надіслав позивачу комерційний інвойс № HEX 2024/HRS 048 від 01.07.2024, відповідно до якого: товар поставляється на загальну суму 1 476 291,36 доларів США, вагою 2 308,40 т.

В день поставки 19.07.2024р. при завантаженні на судно HABASH SINAI видав комерційний інвойс № HEX 2024/HRS 048 у якому був скорегований обсяг товару, що поставляється у відповідності до фактичної ваги відвантаженого товару, а саме: металопрокат в асортименті у кількості 2 290,89 т. на загальну суму 1 463 245,05 доларів США.

Товар оплачений позивачем (покупцем за контрактом) у сумі 1 476 291,36 доларів США, товар поставлений на суму 1 463 245,05 доларів США. Переплата за комерційним інвойсом № HEX 2024/HRS 048 складає 13 046,31 доларів США та рахується як майбутня оплата за наступні поставки за контрактом № HEX 2024/HRS 048.

Позивач уклав договір фрахтування вантажу від 12.07.2024 року з ERIDANA O.O.O . В розділі 1 опис, визначено судно MV IVY 1. На підставі інвойсу ERIDANA O.O.O № 2024/07/22-48 від 22.07.2024 , позивач оплатив послуги з фрахтування у сумі 74 453,93 доларів США , що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 54 від 23.07.2024. Крім того, позивач сплатив вартість страхових послуг у сумі 136 373,71 грн (платіжна інструкція №000014195 від 25.07.2024) на підставі рахунку АТ СК «Інго» №300240248.24_03 та страхового сертифікату № 3 від 19.07.2024.

Для здійснення митного оформлення товару, 30 липня 2024 року позивач через свого представника ФОП ОСОБА_1 подав до Митниці митну декларацію № 24UA500130022785U1. Разом з декларацією були подані: комерційна пропозиція; копія контракту № HEX 2024/HRS 048 від 05.06.2024; копія проформи-інвойс № HEX 2024/HRS 048 від 05.06.2024; копія комерційного інвойсу № HEX 2024/HRS 048 від 01.07.2024; платіжна інструкція № 5 від 13.06.2024; платіжна інструкція № 10 від 11.07.2024; копія комерційного інвойсу № HEX 2024/HRS 048 від 19.07.2024; копія e-FATURA № IHА2024000000815 від 20.07.2024; копія Packing List від 19.07.2024; копія сертифікату походження №В 1451707; копія сертифікату випробувань 14.763; копія сертифікату випробувань 14.765; копія договору фрахтування вантажу від 12.07.2024; копія інвойсу № 2024/07/22-48 від 22.07.2024; копія платіжної інструкції № 54 від 23.07.2024 про оплату за фрахт; копія bill of lading № 1 від 12.07.2024; карго маніфест; копія генерального договору страхування вантажів № 300240248.24 від 25.04.2024; копія страхового сертифікату № 3 від 19.07.2024 р; копія рахунку на оплату страхової премії № 300240248.24_03 від 19.07.2024; платіжна інструкція про оплату страхової премії №000014195 від 25.07.2024; копія експортної декларації №24351900ЕХ00121610; копія генерального акту № 1 про вивантаження у порту Південний; висновок Держзовнішінформ №3-3/682 від 25.07.24; копія листа ТОВ «ВАРТІС» № 31/07/24 від 31.07.2024; договору про надання послуг з митного оформлення вантажів №2024-20 від 10.05.2024.

Також, у відповідь на повідомлення митниці позивачем направлені наступні додаткові документи: каталог виробника; експортну декларація №961024351900ЕХ00121610; лист пояснення щодо виявлених розбіжностей № 31/07/24 від 31.07.2024; переклади контракту та проформи-інвойс на українську мову.

За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2024/000014/2 від 22.05.2024 року та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2024/000169 від 22.05.2024 року.

В обставинах прийняття рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.

З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2024/000027/2 від 31.07.2024 року, відповідачем виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:

1. Відповідно до наданому комерційному інвойсу від 19.07.2024 № HEX/2024-HRS048 вказана інформація щодо порта дислокації Чорноморськ;

2. У наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 16.07.2024 № 24351900EX00121610 не зазначено реквізити зовнішньоекономічного договору та значиться фактура від 20.07.2024 № eFatura № IHA2024000000815 лише на першому листі декларації, на інших листах зазначається інша фактура e-Fatura № V24243160110886036941754/1 # 23-07-24, V24243160110886036941754/2 # 23-07- 24, V24243160110886036941754/3 # 23-07-24, V24243160110886036941754/4 # 23-07-24, V24243160110886036941754/5 # 23-07- 24, V24243160110886036941754/6 # 23-07-24, які в 44 гр відсутні та зазначений документи не надано до митного оформлення.

3. У наданій до митного оформлення копії експортної декларації країни відправлення № 24351900EX00121610 від 16.07.2024 наявний QR-код з посиланням на систему перевірки митних декларацій Турецької Республіки. При цьому при переході за посиланням наявне повідомлення «Інформація не може бути перевірена/не підтверджена/недійсна».

Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Стосовно виявленої розбіжності у визначенні порту призначення, який визначений у інвойсі, колегія суддів зазначає, що відповідно до проформи-інвойс поставка товару здійснюється на умовах FOB ХАБАС ПІР / АЛІАГА / ІЗМІР / ТУРЕЧЧИНА (ІНКОТЕРМС 2020).

Відповідно до умов FOB (Free On Board ) - продавець завантажує товар на судно покупця (своїм коштом). Витрати на подальше перевезення сплачує покупець.

Отже, з моменту навантаження товару на судно всі існуючі ризики та оплати повністю переходять на покупця.

ТОВ «ВАРТІС» уклав договір фрахтування вантажів від 21.07.2024 року з ERIDANA D.O.O, відповідно до п.4. якого: порт вивантаження: безпечний порт завжди на плаву: порт Чорноморськ або Південний, судновласник сам перевіряє всі обмеження в порту і гарантує, що судно може виконати рейс.

В той же час, у комерційному інвойсу від 19.07.2024 року № HEX/2024-HRS048 вказана інформація щодо порту дислокації Чорноморськ.

Отже виявлена розбіжність у інвойсі обумовлена тим, що на час його складення позивач ще не уклав договір фрахтування та не визначив можливість альтернативної доставки товару: в порт Чорноморськ або Південний.

При цьому вартість фрахту сформована перевізником з урахуванням даної обставини. Також матеріали справи місять інвойс № 2024/07/22-48 від 22.07.2024 на суму 74453,93 доларів США та платіжну інструкцію в іноземній валюті № 54 від 23.07.2024.

Матеріали справи містять докази включення вартості фрахту до загальної митної вартості товару, тому колегія суддів не може вважати відсутність у інвойсі зазначення альтернативного порту вивантаження порушенням, яке впливає на числові значення вартості імпортованого товару.

Щодо зауважень митного органу до декларації країни відправлення та відомостей в ній, колегія суддів зазначає, що декларація країни відправлення є документом який складається та подається до митних органів Турецької Республіки продавцем товару, вимоги до її форми та заповнення встановлені законодавством тіє ж країни. Позивач не має жодного впливу на відомості, які зазначаються у цьому документі.

В той же час, наявність або відсутність посилання в експортній декларації на контракт не впливає на митну вартість та не визначає числові показники цієї вартості. При цьому, у експортній декларація № 24351900EX00121610 зазначена кількість відвантаженого товару 2290890 кг, загальна вартість товару 1 463 245,05 доларів США, отримувач товару, що повністю співпадає з відомостями, які містяться в комерційному інвойсі від 19.07.2024 № HEX/2024-HRS048, e-Fatura № IHA2024000000815.

Стосовно митної перевірки декларації країни відправлення № 24351900EX00121610 від 16.07.2024 року за наявним QR-кодом, колегія суддів зазначає, що з боку відповідача не надано жодних допустимих доказів її недійсності чи вчинення дій щодо її перевірки шляхом звернення до митних органів митних органів Туреччини.

В той же час, оскільки митні формальності здійснювались продавцем товару, позивач оперує виключно тими документами, які йому були надані його контрагентом та не може нести відповідальність за будь-які недоліки в їх оформлені.

Таким чином, надані документи на підтвердження митної вартості не містили будь-яких розбіжностей, які вказують на заниження заявленої митної вартості, а відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації переклад копії митної декларації країни відправлення має ґрунтуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.

Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З оскаржуваного рішення вбачається, що в якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості аналогічних товарів обрано МД № 24UA500090006347U3 від 19.06.2024 року.

Дослідивши вищезазначену митну декларацію, колегія суддів звертає увагу на відмінність розміру металопрокату, загальної маси товару, відсутності відомостей про вантажовідправника зв`язку з чим неможливо порівняти умови поставки товару.

Крім того, судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 28 серпня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко