Постанова від 16.01.2025 по справі 757/48626/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/48626/24 Головуючий у І інстанції - Литвинова І.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/3674/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Феррекспо АГ на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року

у справі за позовом Феррекспо АГ до Національного банку України, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-цінні папери» про зняття арешту з майна, -

установив:

У жовтні 2024 року Феррекспо АГ звернулося до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Національного банку України, ОСОБА_1 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» про зняття арешту з майна, в якому просило суд: зняти арешт з належного йому, Феррекспо АГ, майна, накладений згідно з постановою про арешт майна боржника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 17 вересня 2024 року (ВП НОМЕР_1) на 152830000 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 9,96 грн за 1 (одну) акцію ПрАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282), що складає 49,3 % акцій.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною вище позовною заявою Феррекспо АГ про зняття арешту з майна.

Зобов`язано Управління казначейства у Печерському районі повернути сплачену за Феррекспо АГ суму судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Феррекспо АГ подало апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що вононе є стороною чи іншим учасником виконавчого провадження, а тому не наділено в силу закону правом оскаржувати дії виконавця як сторона виконавчого провадження в порядку того судочинства, в порядку якого було ухвалене рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню.

Вважає, що, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, помилково вважаючи, що його, Феррекспо АГ, позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказує, що воно є законним власником майна, проте не є стороною чи іншим учасником Виконавчого провадження НОМЕР_1, а тому і звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою про зняття арешту у порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Наголошує, що оскільки пан Жеваго є фізичною особою та боржником у виконавчому провадженні (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання рішення, то справа, щодо зняття арешту з його, Феррекспо АГ, майна, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні, щодо виконання судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Просило суд, скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Основа-цінні папери» подало письмові пояснення, в яких просило скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На вказану апеляційну скаргу ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» подало відзив, в якому просило скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На вказану апеляційну скаргу Національний банк України подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що позивач, який не є стороною виконавчого провадження, не наділений процесуальним правом, щодо оскарження в порядку ЦПК України рішень та дій державного виконавця, які є предметом оскарження у даній справі.

Водночас, характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень, а тому мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що арешт на прості іменні акції позивача накладено постановою у виконавчому провадженні НОМЕР_1, яке перебуває на стадії виконання, відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкриття провадження за позовом Феррекспо АГ про зняття арешту з майна, суд першої інстанції вказав, що позивач звернувся із вимогою зняти арешт з належного позивачу майна, накладений постановою про арешт майна боржника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та дійшов висновку, що оскарження рішення виконавця, що у даному випадку є постановою про арешт, у порядку виконання не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства шляхом подання позовної заяви, оскільки такий порядок визначений Розділом VII ЦПК України, тобто може бути розглянуто шляхом звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця під час виконання ним судового рішення, як встановлено ст.ст. 448, 449 ЦПК України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

За положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд не надав оцінки доводам позивача про те, що компанія Феррекспо АГ не є учасником виконавчого провадження НОМЕР_1, в якому накладено арешт на 152830000 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 9,96 грн за 1 (одну) акцію ПрАТ «Полтавський ГЗК»; не пересвідчився у дотриманні прав позивача у разі відмови у відкритті провадження за даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник».

Приписами ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок, щодо виконання рішення.

У відповідності до Постанови про арешт, стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_1 є Національний Банк України, а боржником - ОСОБА_1 .

Компанія Феррекспо АГ не є ані стороною виконавчого провадження НОМЕР_1, ані будь-яким іншим його учасником.

Колегія суддів звертає увагу, що абз. 1 п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» прямо вказує в якому порядку слід звертатися особі з позовом, аналогічним позову компанії Феррекспо АГ: «Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження». Коли приймалась Постанова Пленуму у 2016 році, діяв ще старий Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, ст. 60 якого регулювала питання зняття арешту з майна.

У діючому ж Законі України «Про виконавче провадження» норма знайшла своє нормативне закріплення у ст. 59.

У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зазначена норма є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, за вимогою особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи. У разі виникнення такого спору, належним та ефективним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Норма ч. 1 ст. 447 ЦПК України вказує, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свобод.

Тобто, дійсна норма процесуального закону дозволяє лише визначеному та обмеженому колу осіб звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції та видав виконавчий документ, із скаргою на дії чи бездіяльність виконавця, який здійснює виконання судового рішення, - а саме лише сторонам виконавчого провадження.

В свою чергу, суд першої інстанції помилково зазначив, що правом на подання скарги наділені не лише «сторони виконавчого провадження», але й інші «особи».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого права.

Практика Верховного Суду по вирішенню даної категорії спорів, свідчить про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, а тому відповідно до положень ст. 19 ЦПК України чи ст. 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №911/1247/18).

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Враховуючи зазначене вище, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою та боржником у виконавчому провадженні (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання рішення, то справа, щодо зняття арешту з майна Феррекспо АГ, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні, щодо виконання судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія дійшла висновку про передчасність оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. і ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовжених розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.259,268,367,374,376,381-384,390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Феррекспо АГ задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба