Постанова

від 22.01.2025 по справі 320/19263/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/19263/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому оскаржувало рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС у м. Києві № 8337976/43105517 від 27.01.2023 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН датою фактичного подання ПН № 202869 від 30.11.2022, яка складена позивачем на адресу ТОВ «Террафуд».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві разом із доданими до неї документами без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позовна заява була підписана особисто директором підприємства Микитенко М.П. та оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведено відповідних доказів того, що така заява підписана не власноручним підписом такого директора, що вказує про безпідставність такої ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що позовна заява, яка підписана за допомогою технічних засобів або факсиміле, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, є такою, що не підписана повноважною особою заявника, оскільки не виражає особисту волю особи, яка здійснила такий підпис, про намір захисту порушених прав, що є підставою для застосування відповідних наслідків (повернення заяви), тому оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовна заява не містить власноручного підпису заявника, тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 43 КАС України визначено зміст адміністративної процесуальної правосуб`єктності, відповідно до якої це є здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.

У даному випадку, «особисто здійснювати» означає в тому числі, що і процесуальні документи повинні містити особистий підпис уповноваженої на те особи.

Згідно з частиною десятою статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

При цьому, за приписами пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, у разі відсутності підпису особи на позовній заяві, така заява повертається позивачеві.

Як свідчать матеріали справи, позовну заяву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» підписано директором Микитенко М.П.

Втім, на думку суду першої інстанції, позовна заява підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» із очевидним застосуванням механічних засобів відтворення власноручного підпису - факсиміле директора Микитенка М.П.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України нормативно не визначає поняття факсиміле.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Тобто, факсиміле по своїй суті є копією графічного зображення підпису особи.

Нормами КАС України не передбачено випадків, коли допускається подання позовних заяв із факсимільним підписом, як і не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви уповноваженою особою, а тому подання відповідних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не відповідає вимогам КАС України та не може бути доказом волевиявлення певної особи на підписання документа.

Подібний підхід щодо застосування пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №160/11874/22, яка стосувалась подання позовної заяви із факсимільним підписом.

У даному випадку, подану позовну заяву слід вважати такою, що містить власноручний підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» Микитенка М.П., враховуючи, що даний факт позивачем не заперечується, та наявний підпис на позовній заяві не дає однозначного висновку про те, що він виконаний за допомогою факсиміле з підстав відсутності експертного дослідження даного факту.

При цьому, суд першої інстанції не мав підстав беззаперечно стверджувати, що позовна заява не підписана, особою, що її подала, а мав можливість з`ясувати це питання після відкриття провадження у справі у разі нявності обгрунтованих сумнівів у цьому.

Відтак, відсутні підстави вважати, що подання позовної заяви суперечить волевиявленню директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» Микитенка М.П.

Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

При цьому, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.

Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МО ЛК ОМ» - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року - скасувати, а справу № 320/19263/23 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

В.В. Кузьменко