Постанова

від 22.01.2025 по справі 620/7964/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/7964/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МІКЛУХА" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "МІКЛУХА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2024 № 2890/ж10/25-01-07-00.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що спірне рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування. Свою позицію мотивує тим, що у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом до нового кредитора переходить право вимоги у повному обсязі, в тому числі, і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями покладається на нього. Разом з тим, положеннями законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не було врегульовано, які дії повинен був вчинити експортер у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом. Позивач також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.04.2021 (справа № 806/2099/17), від 12.06.2020 (справа № 805/1251/15-а) та від 03.04.2023 (справа № 826/5478/18), в який Верховний Суд зробив висновок про можливу, як правомірну, заміну експортера у зовнішньоекономічному зобов`язанні з переходом права вимоги. У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 р. позов задоволено повністю.

Взнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.02.2024 № 2890/ж10/25-01-07-00.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подана апеляційна скарга, в якій наголошено на порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, з огляду на що, апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2025.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

22.01.2025 судом оголошено вступну і резолютивні частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "МІКЛУХА" зареєстровано як юридична особа 31.10.2007, види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, 01.45 Розведення овець і кіз, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується інформацією з ЄДР.

ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "МІКЛУХА" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій з експорту товарів за зовнішньоекономічним договором від 07.02.2023 № 07/02 за період діяльності з 07.02.2023 до 31.12.2023.

За результатами зазначеної перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області складено акт від 25.01.2024 за № 1244/ж5/25-01-07-06-01, яким встановлено порушення ПП "МІКЛУХА" частин 1 та 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у частині дотримання встановленого строку розрахунків по експортним операціям згідно договору № 07/02 від 07.02.2023, укладеного з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина), у сумі 70 399,93 євро на 25 к.д., у сумі 150 244,5 євро на 22 к.д., у сумі 90 854,43 євро на 8 к.д., у сумі 30 854,43 євро на 6 к.д., у сумі 148 921,50 євро на 32 к.д., у сумі 50 775,93 євро на 1 к.д., у сумі 160 177,5 євро на 33 к.д., у сумі на 102 053,43 євро на 7 к.д.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2024 № 2890/ж10/25-01-07-00, яким нараховано ПП "МІКЛУХА" пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1991854,22 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення в подальшому оскаржено ПП "МІКЛУХА" до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якого, рішенням від 09.05.2024 № 13509/6/99-00-06-01-02-06, скаргу ПП "МІКЛУХА" залишено без задоволення, а податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 21.02.2024 за № 2890/ж10/25-01-07-00 - без змін.

Позивач вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що після укладення договору про відступлення права вимоги, ПП "МІКЛУХА", по суті, вибуло зі зобов`язання, передбаченого основним договором, через що, втратило право вимагати сплати коштів за таким основним договором, а тому, не могло забезпечити зарахування коштів на рахунок в межах законодавчо встановлених строків, при цьому, укладення ПП "МІКЛУХА" договору про відступлення права вимоги не можна розцінювати як спробу уникнути відповідальності, оскільки укладення такого договору не заборонено законодавством та, водночас, забезпечило гарантоване зарахування грошових коштів на рахунок ПП "МІКЛУХА". Крім того, поведінка ПП "МІКЛУХА" в даному випадку не має системного характеру, що також вказує на добросовісність його дій.

Відповідач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що проведеною перевіркою було встановлено порушення положень частин 1, 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим. 2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18) у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортній операції згідно контракту №07/02 від 07.02.2023 року, укладеного з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина), у сумі 70 399,93 євро на 25 к. д. (з 21.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 150 244,5 євро на 22 к.д. (з 24.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 90 854,43 євро на 8 к. д. (з 15.09.2023 року по 22.09.2023 року), у сумі 30 854,43 євро на 6 к. д. (з 23.09.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 148 921,5 євро на 32 к. д. (з 28.08.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 50 775,93 євро на 1 к. д. (29.09.2023 року), у сумі 160 177,50 євро на 33 к. д. (з 28.08.2023 року по 29.09.2023 року), у сумі на 102 053,43 євро на 7 к. д. (з 30.09.2023 року по 06.10.2023 року). Вказані обставини слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VIII.

Одним із принципів валютного регулювання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

Статтею 3 Закону, передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.

У разі, якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Згідно норм ч. ч. 1, 2 ст. 4 вказаного Закону, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Засоби захисту, які можуть запроваджуватись Національним банком України передбачені ч. 1 ст. 12 Закону, до них відносяться: 1) обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу; 4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій; 5) резервування коштів за валютними операціями; 6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України Про Національний банк України, виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частиною 1 ст. 13 Закону, встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акту, рахунку (інвойсу) або іншого документу, що засвідчує їх надання.

Згідно змісту ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення № 5).

Відповідно до п. 1 Положення № 5, Положення визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з п. 21 Положення № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п. 22 Положення № 5, граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення: 1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; 2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

За змістом ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», визначено, що суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, серед яких зокрема: принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; принцип верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Так, проведеною перевіркою було встановлено порушення положень частин 1, 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим. 2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18) у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортній операції згідно контракту №07/02 від 07.02.2023 року, укладеного з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина), у сумі 70 399,93 євро на 25 к. д. (з 21.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 150 244,5 євро на 22 к.д. (з 24.08.2023 року по 14.09.2023 року), у сумі 90 854,43 євро на 8 к. д. (з 15.09.2023 року по 22.09.2023 року), у сумі 30 854,43 євро на 6 к. д. (з 23.09.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 148 921,5 євро на 32 к. д. (з 28.08.2023 року по 28.09.2023 року), у сумі 50 775,93 євро на 1 к. д. (29.09.2023 року), у сумі 160 177,50 євро на 33 к. д. (з 28.08.2023 року по 29.09.2023 року), у сумі на 102 053,43 євро на 7 к. д. (з 30.09.2023 року по 06.10.2023 року), що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 07.02.2023 між постачальником - ПП «Міклуха» та покупцем - нерезидентом Goodgrain s.r.o (Словаччина) укладено договір № 07/02, відповідно до умов якого, ПП «Міклуха» здійснено експорт товару (зерна кукурудзи) на загальну суму 586989,90 євро. Нерезидент Goodgrain s.r.o (Словаччина) здійснив часткову оплату товару на суму 57246,47 євро.

Також, 18.08.2023 ПП «Міклуха» (Первісний кредитор), нерезидентом Goodgrain s.r.o (Боржник) та нерезидентом Garnest s.r.o. (Новий Кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 18-08/2023-01 (далі - Договір про відступлення права вимоги).

За умовами вказаного договору, Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає від Первісного кредитора (набуває) права грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника, що виникли за укладеним між ними договором № 07/02 від 07.02.2023 (далі - Основний договір), щодо оплати поставленого Первісним кредитором, проте не оплаченого Боржником товару (зерна кукурудзи) на суму 529743,43 Євро, а також щодо оплати всіх штрафних санкцій, які виникли у зв`язку з невиконанням Боржником умов Основного договору (далі - Права грошової вимоги).

За відступлення (передачу) Первісним кредитором прав грошової вимоги на користь нового кредитора, останній згідно пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги зобов`язується сплатити Первісному кредитору плату за відступлення Прав грошової вимоги у розмірі 529743,43 Євро в термін до 30.09.2023.

У подальшому, на виконання вимог Договору про відступлення права вимоги, Новий кредитор здійснив оплату за товар (зерно кукурудзи) на розрахунковий рахунок ПП "МІКЛУХА" № ІІА793808050000000026008806215 (ЕІЖ), відкритий в АТ «Райффайзен банк» МФО 380805, на загальну суму 529 743,43 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 20 534 970, 94 грн. згідно платіжних документів, наведених у додатку № 4 до Акту перевірки, а саме:

- № 3003247309 від 14.09.2023 року на суму 30 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 178 022,00 грн;

- № 3003287309 від 14.09.2023 року на суму 30 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 178 022,00 грн;

- № 3003254309 від 14.09.2023 року на суму 20 390,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 800 662,29 грн;

- № 3000354309 від 14.09.2023 року на суму 49 400,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 939 809,56 грн;

- № 3006227309 від 22.09.2023 року на суму 60 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 2 333 664,00 грн;

- № 3008166309 від 28.09.2023 року на суму 129 000,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 4 973 027,4 грн;

- № 3008689309 від 29.09.2023 року на суму 108 900,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 4 198 563,27 грн;

- № 3001072310 від 06.10.2023 року на суму 102 053,43 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 3 933 200,42 грн.

Зведені дані щодо експортних операцій ПП "МІКЛУХА" по Основному договору та стан розрахунків ПП "МІКЛУХА" з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина) наведені у додатку № 4 до акту перевірки.

Відповідачем встановлено, що розрахунки по договору № 07/02 від 07.02.2023 з нерезидентом Goodgrain s.r.o. (Словаччина) здійснено з урахуванням договору про відступлення права вимоги № 18-08/2023-01 від 18.08.2023, що суперечить відповідним положенням українського законодавства, адже, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Правлінням Національного банку України відповідно до статей 6, 7, 71, 15, 28,30, 33, 44, 45, 46, 48, 56, 71 Закону України «Про Національний банк України», статті 99 Конституції України, статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» було прийнято постанову «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» від 02.01.2019 № 5. Пунктом 1 згаданої постанови затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення). Також, пунктом 2 цієї ж постанови визначено, що на час дії Положення інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить Положенню.

Пунктом 21 розділу ІІ «Установлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» Положення визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 (далі - Постанова № 18). Зокрема, п. 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022. Крім того, згідно п. 21 Постанови № 18 протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

Тож, як правильно акцентував увагу суд першої інстанції, наведені норми Положення та Постанови № 18 допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій в частині граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відтак, з огляду на положення ч. 5 ст. 3 Закону № 2473-VIII, таку суперечність наведених вище норм слід трактувати в інтересах ПП "МІКЛУХА". Крім того, важливо врахувати й те, що норми Положення є спеціальними у сфері здійснення валютних операцій на відміну від норм Постанови № 18, а тому, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мають становити 365 календарних днів, а не 180 днів.

Колегія суддів зауважує на тому, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з- поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до положень ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 656 ЦК України, передбачається, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, судом першої інстанції було звернуто увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 зробив висновок щодо застосування норм статей 1, 4 Закону № 185/94-ВР, статей 627, 628, 629 ЦК, частини четвертої статті 6, частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування вищезазначених норм, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону №185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Ці висновки Верховного Суду цілком застосовні у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки у разі відступленні права вимоги новому кредитору (постанови Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 826/5478/18 та від 11.04.2024 у справі № 802/1905/16-а).

У постановах від 22.04.2021 (справа № 806/2099/17), від 12.06.2020 (справа № 805/1251/15-а) та від 03.04.2023 (справа № 826/5478/18) Верховний Суд зробив висновок про можливу, як правомірну, заміну експортера у зовнішньоекономічному зобов`язанні з переходом права вимоги.

Отже, наведені норми законодавства регулюють порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб.

У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

При цьому, жодних обмежень на використання такого способу, як відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями, законами України не передбачено.

Також, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим зазначення судом першої інстанції про те, що Положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов`язань у разі відступлення права вимоги та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків.

Таким чином, сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків у разі відступлення права вимоги, а також обґрунтовано виходили з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами.

За нормами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тож, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом, до нового кредитора переходить право вимоги у повному обсязі, в тому числі, і відповідальність за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями покладається на нього.

Разом з тим, положеннями законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не було врегульовано, які дії повинен був вчинити експортер у разі відступлення права вимоги за експортним контрактом.

Слід констатувати, що в акті перевірки не наведено жодних даних, які б могли вказувати на те, що ПП "МІКЛУХА" діяло нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що виключає його вину у вчиненні правопорушення, з урахуванням чого, після укладення договору про відступлення права вимоги ПП "МІКЛУХА", вибуло зі зобов`язання, передбаченого Основним договором, через що, і втратило право вимагати сплати коштів за таким Основним договором, а тому, не могло забезпечити зарахування коштів на рахунок в межах законодавчо встановлених строків.

До того ж, укладення ПП "МІКЛУХА"Договору про відступлення права вимоги не можна розцінювати саме як спробу уникнути відповідальності, оскільки укладення такого договору не заборонено законодавством та, водночас, забезпечило гарантоване зарахування грошових коштів на рахунок ПП "МІКЛУХА", така поведінка не має системного характеру, що також вказує на добросовісність його дій.

Зазначене також повністю узгоджується із принципом правомірності рішень платників податків (резидентів), передбаченого положеннями п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України та ч. 5 ст. 3 Закону № 2473-VIII, з огляду на що, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції в мотивуванні рішення та по суті спору є цілком обґрунтованими та правильними.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Передусім, наведені у апеляційній скарзі обставини, які визнаються відповідачем, є відтворенням обставин та позиції відповідача, викладених акті про результати перевірки, на підставі якого і було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 22.01.2025.