Постанова

від 22.01.2025 по справі 460/9726/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/9726/20 пров. № А/857/19189/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (постановлену головуючою-суддею Друзенко Н.В. в порядку письмового провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

04.07.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою в порядку ст.383 КАС України, у якій просить визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі №460/9726/20, не у розмірі, визначеному статтею 37 цього Закону України, що має становити 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17.07.2018 та зобов`язати відповідача вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, при виконання судового рішення.

10.07.2024 Рівненський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, залишив без задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчинив всі належні та можливі дії для виконання судового рішення. Перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач провів відповідно до судового рішення. Невиконання ж судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності необхідного фінансового забезпечення, на думку суду, є невиконанням судового рішення з незалежних від суб`єкта владних повноважень причин.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та задовольнити заяву, яка подана в порядку статті 383 КАС України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 було зобов`язано відповідача, починаючи з 17.07.2018 і до зміни законодавства або зміни правового статусу, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 як особам, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року. Рішення набрало законної сили 30.06.2021, а тому, на думку позивача, має бути виконане у спосіб, який визначений резолютивною частиною рішення, яке є обов`язкове до виконання. В цьому випадку відповідач не може посилатися на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу для невиконання судового рішення.

Відповідач не скористався правом подачі відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2021 Рівненський окружний адміністративний суд постановив у цій справі рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язав відповідача починаючи з 17.07.2018 і до зміни законодавства або зміни правового статусу нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 як особам, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 цього Закону, у розмірі, що дорівнює 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року. Рішення набрало законної сили 30.06.2021.

На виконання цього рішення, суд першої інстанції 18.08.2021 видав виконавчі листи.

08.02.2022 було відкрито виконавчі провадження №68547526, №68547249, №68543689, №68543249, №68551219, №68536413 щодо виконання вказаних вище виконавчих листів.

Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які їй відомо і які можуть бути використані судом.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід, для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

У рішенні від 09.12.2021 по справі №9901/235/20 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що перед тим як подати таку заяву в порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України Про виконавче провадження, при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України можливе після примусового виконання рішення суду та якщо заходи вжиті виконавчою службою не принесли бажаного результату.

Водночас, судом встановлено, що інформації про здійснення інших дій, спрямованих на виконання виконавчих листів у справі №460/9726/20 державним виконавцем заявником не надано.

У контексті викладеного, можна узагальнити, що звернення позивачки до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, у той час, коли вона не використала можливість виконання рішення суду на підставі Закону України Про виконавче провадження, є передчасним.

Суд зазначає, що повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Інформації про здійснення інших дій, спрямованих на виконання виконавчих листів у справі №460/9726/20 державним виконавцем заявником не надано.

В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 по справі №640/1364/19 сформував наступні висновки : Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.

Аналогічний висновок сформований Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 по справі №420/10177/21.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без задоволення заяви позивача, подану в порядку статті 383 КАС України.

При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявниці (позивача) не являється обмеженням її права на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року по справі №460/9726/20 про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук