Постанова

від 22.01.2025 по справі 380/14216/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 380/14216/24

адміністративне провадження № К/990/43367/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №380/14216/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІОЛА ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року (суддя Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІОЛА ТРЕЙД» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 04.06.2024 №2941-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ЗІОЛА ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 37776041)».

Одночасно з позовною заявою Товариство подало до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просило суд зупинити дію наказу Головного управління ДПС України у Львівській області №2941-ПП від 04.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ЗІОЛА ТРЕЙД» (ЄДРПОУ: 37776041)» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та заборонити Головному управлінню ДПС України у Львівській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу №2941-ПП від 04.06.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ЗІОЛА ТРЕЙД» (ЄДРПОУ: 37776041)» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заяву обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ містить очевидні ознаки протиправності, оскільки для його прийняття не було жодних підстав, а контролюючим органом порушено порядок призначення перевірки, вчинено дії не у відповідності до вимог Конституції України та податкового законодавства, в рамках якого мають діяти державні органи, яким є ГУ ДПС у Львівській області.

Наголошує, що відповідач не надсилав Товариству обов`язкового письмового запиту в якому було б зазначено порушення Товариством валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; не повідомляв Товариство про порушення, не направляв та не вказував на отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення Товариством валютного, податкового чи іншого законодавства, що очевидно свідчить про незаконність призначення перевірки відповідно до оскаржуваного наказу та подальше її проведення.

Позивач просить урахувати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить у цій заяві, істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист поновлення порушених прав та інтересів ТОВ «ЗІОЛА ТРЕЙД».

Зазначає, що право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю Товариство може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову ТОВ «ЗІОЛА ТРЕЙД» про визнання протиправним та скасування наказу і вказане рішення не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Позивач також вказує, що станом на момент звернення до суду із позовом та заявою про його забезпечення шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, заборони вчинення контролюючим органом дій на його виконання, реалізація перевірки, призначеної на підставі оскаржуваного наказу, станом на дату звернення позивача до суду ще не відбулась.

Зауважує, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки №2941-ПП від 04.06.2024, визнання протиправним та скасування якого є предметом позову, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосування (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги, враховуючи позицію, яку висловлював Верховний Суд, не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024, заяву Товариства про забезпечення позову задоволено повністю.

Судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може унеможливити чи ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган зазначає, що навіть за умови проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, добросовісний платник податків не буде позбавлений можливості відновити свої порушені права в процесі оскарження результатів проведення перевірки і для цього не буде необхідності у докладенні значних зусиль.

Наголошує також, що сам по собі факт здійснення заходів контролю, обов`язок щодо якого закріплено у ст.19 та підпункті 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може однозначно свідчити про настання для позивача негативних наслідків, адже відповідно чинного законодавства результати перевірки оформлюються у формі акта (за наявності порушень вимог законодавства) або довідки (якщо порушень вимог законодавства не виявлено). При цьому, за наявності нормативно визначеної процедури оскарження результатів проведеної перевірки та імовірність відсутності виявлення порушень вимог податкового чи іншого законодавства при проведенні перевірки, зупинення дії наказу від 05.06.2024 №2980-ПП є неспівмірним втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, які фактично блокують діяльність Головного управління ДПС у Львівській області та потенційно можуть призвести до значних втрат з Державного бюджету України.

Окрім того, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті, а відтак контролюючий орган вважає, що ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у цій справі.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є помилковими з огляду на наступне.

Як встановлено судами, наказом ГУ ДПС у Львівській області від 04.06.2024 №2941-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ЗІОЛА ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 37776041)» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 5 робочих днів з 05 липня 2024 року. Реалізація перевірки, призначеної на підставі спірного наказу, станом на дату розгляду питання про забезпечення позову у цій справі не відбулася.

Як уже було зазначено вище, задовольняючи заяву Товариства про забезпечення позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив із ймовірності унеможливлення чи ускладнення поновити порушені прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Однак, такий висновок суди зробили без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення для поновлення порушених прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову. Фактично, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, обґрунтував наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підстав спірного наказу, тоді як норма статті 150 КАС пов`язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб`єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Разом з тим, позивач не навів будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу може убезпечити Товариство від понесення ним майнових витрат (у разі необхідності оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки), проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі наказу.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Встановлена ж у судовому порядку незаконність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої, у тому числі, визначення за її наслідками зобов`язання податковим повідомленням-рішенням.

Такий підхід підтверджується послідовною практикою Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постановами від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 14.01.2021 у справі № 804/388/16, від 03.06.2021 у справі № 822/1660/18, від 08.12.2021 у справі №826/16212/18, від 25.01.2022 у справі №520/845/2020 та від 25.11.2022 у справі №640/5640/19.

Враховуючи приписи статей 150, 151 КАС України та вищевикладені висновки суду касаційної інстанції щодо їх застосування, колегія суддів, у контексті зазначених заявником доводів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вважає за необхідне зазначити, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та другою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №380/14216/24 - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІОЛА ТРЕЙД» про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон