Ухвала

від 22.01.2025 по справі 420/18083/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

22 січня 2025 року

м. Київ

справа №420/18083/24

адміністративне провадження № К/990/2199/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Державної установи «Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 420/18083/24 за позовом керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області до Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту,

УСТАНОВИВ:

Керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо утримання у неналежному технічному стані, непридатному для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту № 80028, яка знаходиться за адресою: провулок Торговий, 15, смт. Білозерка, Херсонського району, Херсонської області;

- зобов`язати відповідача вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту № 80028, що розташована за адресою: провулок Торговий, 15, смт. Білозерка, Херсонського району, Херсонської області, з метою використання її за призначенням у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб" Міністерства охорони здоров`я України щодо утримання у неналежному технічному стані, не придатному для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту № 80028, яка знаходиться за адресою: провулок Торговий, 15, смт. Білозерка, Херсонського району, Херсонської області.

Зобов`язано Державну установу "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб" Міністерства охорони здоров`я України вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту № 80028, що розташована за адресою: провулок Торговий, 15, смт. Білозерка, Херсонського району, Херсонської області, з метою використання її за призначенням у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09 липня 2018 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 420/18083/24 змінено.

Викладено третій абзац резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 420/18083/24 у наступній редакції:

« 3. Зобов`язати Державну установу "Херсонський обласний центр контролю та профілактики хвороб" Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 38481146) вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту № 80028, що розташована за адресою: провулок Торговий, 15, смт. Білозерка, Херсонського району, Херсонської області, з метою використання її за призначенням у відповідність до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018, шляхом усунення недоліків, встановлених Актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 15.02.2024.».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 420/18083/24 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо утримання у неналежному технічному стані, непридатному для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту та зобов`язання вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про те, що справа має виняткове значення для скаржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє вказані доводи, оскільки виняткове значення для скаржника зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Водночас заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 248, 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи «Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 420/18083/24 за позовом керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області до Державної установи "Херсонський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В. Е. Мацедонська