Постанова

від 21.01.2025 по справі 320/17509/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/17509/24

адміністративне провадження № К/990/36302/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлакхім» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлакхім» (суддя - Перепелиця А.М.) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев С.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №320/17509/24.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлакхім» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.03.2024 №19106070803 про нарахування пені в розмірі 2917753,31грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024, позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлакхім» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанції не правильно застосували до спірних правовідносин норми процесуального права (без врахування всіх обставин справи), а саме частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того судами першої та апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України в подібних правовідносинах викладених в у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №o 9901/345/21, від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21, та у постановах Верховного суду від 06.08.2024 по справі №420/19844/23 та від 19.09.2018 у справі №826/10538/17.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною другою статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною п`ятою цієї ж статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Зазначені положення кореспондуються з пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, де визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе виключно за наявності усіх перелічених умов у сукупності:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовче судове засідання 13.05.2024 представник позивача та представник відповідача не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Наступне засідання призначено на 27.05.2024 о 13:30 год.

У вказане підготовче судове засідання, призначене на 27.05.2024 о 13:30 год, представник відповідача та представник позивача повторно не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення вказаного вище судового засідання. Наступне засідання призначено на 10.06.2024 о 15:35 год.

У підготовче судове засідання, призначене на 10.06.2024 о 15:35 год, позивач втретє не забезпечив явку свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення вказаного вище судового засідання.

Враховуючи те, що позивач в жодне із 3 (трьох) підготовчих судових засідань, призначених з моменту відкриття провадження у справі, явку свого представника не забезпечив, при цьому, останнім, порушуючи приписи чинного процесуального законодавства, не було подано доказів поважності неприбуття, завчасного повідомлення про причини неприбуття, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач тричі не з`явився до суду без поважних причин, та, оскільки неявка останнього перешкоджає розгляду справи, сукупність наведених обставин дає підстави суду для залишення позовної заяви без розгляду, як передбачено приписами частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з`ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Не зважаючи на наведене, судом першої інстанції під час прийняття ухвали про залишення позову без розгляду жодним чином не обґрунтовано неможливість розгляду справи по суті за відсутністю позивача та його представника, та не з`ясовано чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що правила статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України "… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18 та від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19, від 04.07.2024 у справі №9901/489/21.

Як свідчать матеріали справи, Київським окружним адміністративним судом 13.05.2024 одержано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для отримання матеріалів перевірки та написання відзиву на позовну заяву.

Позивачем через підсистему «Електронний суд» 13.05.2024 подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на обставину, що в підготовчому засідання призначеному на 13.05.2024 не можуть бути виконані повною мірою завдання підготовчого засідання, так як сторони не обмінялися заявами по суті та не з`ясована думка відповідача щодо поданого позову.

Проте, в судові засідання, призначені на 27.05.2024 та 10.06.2024 позивач чи його представник в судові засідання не з`явилися, причини неявки визнані судом неповажними, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Обставини неявки в судові засідання сторонами не заперечуються, а тому суд касаційної інстанції не перевіряє оскаржувані судові рішення на предмет належного встановлення таких умов для залишення позовної заяви без розгляду - належне повідомлення позивача про судове засідання.

Вирішуючи питання про наявність підстав для залишення даного адміністративного позову без розгляду суд першої інстанції, враховуючи склад осіб, які беруть участь у справі, предмет та підстави позову, наявність значного обсягу обставин, які підлягають встановленню, дійшов висновку, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи.

Заявник касаційної скарги не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на те, що судом не обґрунтовано неможливість розгляду справи без участі позивача та його представника, оскільки не містить опису конкретних обставин які суд не міг встанови за на явними в матеріалах справи доказами.

Верховний Суд звертає увагу, що процесуальне законодавство відносить вирішення питання щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача до повноважень суду першої інстанції, який вирішує питання на власний розсуд за внутрішнім переконанням, що не вимагає детального відображення у судовому рішенні обставин, які неможливо вирішити чи з`ясувати за відсутності позивача.

Судом першої інстанції вірно відзначено, що будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідач в жодне судове засідання не з`являвся та не звертався з вимогою щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Отже, за встановлених обставин і наведеного правового регулювання Верховний Суд вважає, що, оскільки позивач та його представники були належним чином повідомлені судом про всі судові засідання, що й не заперечується представником позивача, двічі не прибули в судове засідання з причин, які визнані судом неповажними, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування визначеного частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України правового наслідку неявки позивача та його представників у судове засідання - залишення позову без розгляду.

З огляду на викладене, судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлакхім» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №320/17509/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер