Рішення

від 08.07.2024 по справі 234/17938/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/17938/21

Провадження № 2/202/1934/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., представника позивача Горлаковської Т.І., представника відповідачів ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за теплопостачання (опалення),-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі ТОВ «Краматорськтеплоенерго») звернулося до Краматорського міського суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за теплопостачання (опалення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» згідно зі встановленими тарифами здійснює поставку теплової енергії фізичним особам споживачам послуг, у тому числі відповідачам за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Відповідачі у період з 01.02.2013 по 01.12.2021 своєчасно не здійснювали оплату за поставлену теплову енергію, через що утворилася заборгованість у розмірі 45674,50 грн.

Отже, ТОВ «Краматорськтеплоенерго» просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за теплопостачання (опалення) в розмірі 45674,50 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

Справа Краматорським міським судом Донецької області розглянута не була.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» було змінено територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Отже, не лише поточні, а й усі судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області та були не розглянуті по суті, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська, що узгоджується з позицією Ради суддів України, яка викладена в рішенні № 31 від 17.08.2023 року.

22 листопада 2023 року дану справу було зареєстровано в Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2023 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До початку розгляду справи по суті представником відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 адвокатом Кіреєвим Вадимом Валерійовичем був поданий відзив на позов, в якому вони позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» не визнали.

Відповідачі вважають, що позовні вимоги ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є безпідставними та необґрунтованими.

На думку відповідачів та їх представника, у них відсутній обов`язок по оплаті поставленої теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.02.2013 по 01.12.2021.

Наголошують на тому, що відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на його власника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин і до 01.05.2019 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин і до 01.05.2019 року): житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих приміщеннях відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин і до 01.05.2019 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (в редакції, що діє з 01.05.2019 року): комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (в редакції, що діє з 01.05.2019 року): споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (в редакції, що діє з 01.05.2019 року) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України, обов`язок оплати комунальної послуги, зокрема з постачання теплової енергії на опалення (теплопостачання), покладається: по-перше, на власника жилого приміщення; по-друге, на споживача житлово-комунальної послуги, тобто особу, яка фактично проживає у даному жилому приміщенні, а тому споживає та користується наданою комунальною послугою.

Відтак, у особи, яка не є власником (співвласником) жилого приміщення та не проживає у такому жилому приміщенні, отже фактично не споживає та не користується наданими комунальними послугами, не виникає зобов`язання щодо оплати комунальних послуг, зокрема з теплопостачання, що узгоджуються з висновками Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин, які викладені у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 31.10.2019 у справі № 754/14098/16-ц, від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19, згідно з якими споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

На їх думку, надана позивачем довідка № 2703 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 20.01.2021 не підтверджує факт належності їм квартири, а лише свідчить про адресу реєстрації відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і не підтверджує їх фактичного проживання. В цій довідці взагалі не зазначено про реєстрацію відповідача ОСОБА_6 . Водночас із 03.06.2019 року ОСОБА_6 зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 ніколи не належала відповідачам на праві власності, оскільки ця квартира є неприватизованою.

В цій квартирі зареєстрований і фактично проживає, в тому числі в період з лютого 2013 року по теперішній час, лише відповідач ОСОБА_2 .

Натомість цього з січня 2010 року і по теперішній час інші відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в даній квартирі не проживали, а тому не споживали комунальну послугу з постачання теплової енергії (теплопостачання).

Факт непроживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за цією адресою, в тому числі в період з січня 2010 року по жовтень 2021 року, підтверджується довідкою № 01-19/482 від 18.10.2021, що складена комітетом мікрорайону № 2 Краматорської міської ради та підписана трьома мешканцями будинку АДРЕСА_4 ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ).

Отже, вважають, що оскільки в період з 01.02.2013 по 01.12.2021 відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були власниками або співвласниками квартири, взагалі не проживали в ній, а тому фактично не отримували комунальні послуги за даною адресою, зокрема послуги з постачання теплової енергії (теплопостачання), тобто не були споживачами даної комунальної послуги, у них не виникло зобов`язань щодо оплати таких послуг.

Крім того, відповідачі вважають, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.02.2013 по 01.01.2019 заявлені після спливу трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Тому просили застосувати позовну давність до цих вимог, відмовивши в позові.

Також відповідачі вважали, що позивачем не доведено правильність обчислення суми заборгованості з постачання теплової енергії (теплопостачання), так як в оборотно-сальдовій відомості за особовим рахунком НОМЕР_1 містяться лише відомості про щомісячне нарахування оплати за опалення, здійснену сплату споживачем та загальний розмір заборгованості з оплати за опалення.

Разом з тим, позивачем не зазначено у позові та не долучено до позову жодних відомостей про розмір, порядок визначення та застосування тарифів на комунальну послугу з опалення у вказаній квартирі; порядку та способу нарахування розміру щомісячного платежу, виходячи з площі квартири та відповідного тарифу на комунальну послугу з опалення у вказаній квартирі.

З огляду на вищевикладене, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 в особі свого представника адвоката Кіреєва В.В. просили відмовити в задоволенні позову ТОВ «Краматорськтеплоенерго» в повному обсязі.

В свою чергу, представником позивача - ТОВ «Краматорськтеплоенерго» була надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачі є наймачами квартири, що знаходиться в багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання. Відтак вони є споживачами житлово-комунальних послуг та на ці відносини поширюється дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. ст. 64, 68, 156 Житлового кодексу України наймач та члени його сім`ї зобов`язанні своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.п. 6 п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані в жилому приміщенні особи не мають права на несплату вартості поставленої теплової енергії (опалення) у разі її невикористання за період відсутності в житловому приміщенні.

Відповідачі мають право користування квартирою АДРЕСА_1 , несуть обов`язки по її утриманню та сплаті комунальних послуг, в тому числі й боргу за опалення.

Також звертає увагу, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2023 року у справі № 234/7628/13-ц залишено без змін рішення Краматорського міського суду Донецької області про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.08.2011 по 01.02.2013.

Тобто судом установлено, що відповідачі є споживачами послуги з опалення.

Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Щодо застосування строку позовної давності, то звертає увагу, що позов про стягнення заборгованості поданий до суду в грудні 2021 року.

Враховуючи положення Закону України від 30.03.2020 року № 540ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції (COVID 19)», строк позовної давності в частині стягнення боргу, що виник за період з 30.03.2017 р. по 01.12.2021, не пропущений.

Тому наполягає на задоволенні позову ТОВ «Краматорськтеплоенерго».

На цю відповідь представником відповідачів адвокатом Кіреєвим В.В. були подані заперечення, в яких наполягає на тому, що за змістом статей 64, 68, 156 ЖК України зобов`язання членів сім`ї наймача, що випливають з договору найму жилого приміщення (зокрема з щомісячної оплати комунальних послуг) виникає виключно за наявності фактичного проживання у відповідному жилому приміщенні. Оскільки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у період з 01.02.2013 по 01.12.2021 не були власниками або співвласниками квартири та взагалі не проживали в ній, тобто фактично не отримували комунальні послуги, зокрема послуги з постачання теплової енергії (теплопостачання), у них не виникло зобов`язань щодо оплати комунальних послуг у вигляді постачання теплової енергії (теплопостачання).

Вважає, що доводи представника позивача про те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг є помилковими, оскільки відповідачі не користувалися цими послугами і не є споживачами, в тому числі у розумінні Закону України № 2189-VIII від 09.11.2017 року «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 10.12.2017 року.

Крім того, зазначив, що обставини, встановлені у цивільній справі № 234/7628/13-ц не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи.

Отже, посилаючись на не проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у квартирі з січня 2010 року, просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «Краматорськтеплоенерго».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позов підтримала та наполягала на його задоволенні.

Представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 адвокат Кіреєв В.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов не визнав із підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні.

Вважав, що заявлена сума заборгованості є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано відомостей про розмір, порядок визначення та застосування тарифів комунальної послуги, порядок та спосіб нарахування щомісячного платежу.

На думку представника відповідачів, позивач не довів обґрунтованість та правильність нарахування заборгованості, а також підстави для стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , які фактично в квартирі не проживали та не користувалися наданими послугами.

Просив при вирішенні справи врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин відповідних норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22, від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17, від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16, від 02 березня 2018 року у справі № 915/89/16.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи, відзив на позов або інші заперечення не надав, справу розглянуто в його відсутність на підставі наявних даних та доказів.

Суд, заслухавши представників сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Краматорськтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» постачається теплова енергія за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд. 50.

Згідно з довідками Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради ОСОБА_2 , 1965 року народження, ОСОБА_3 , 1970 року народження, ОСОБА_5 , 1991 року народження, зареєстровані з 05.03.1991 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , 1988 року народження, була зареєстрована за цією адресою з 05.03.1991 по 03.06.2019.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

На ім`я основного наймача ОСОБА_2 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 для здійснення нарахування оплати та здійснення розрахунків між сторонами.

Отже, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є споживачами теплової енергії, яка надається Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року у справі № 234/7628/13-ц, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2023 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» заборгованість за період з 01 серпня 2011 року по 01 лютого 2013 року в розмірі 5841,95 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» про стягнення заборгованості з ОСОБА_10 відмовлено.

Згідно з наявною у справі оборотно-сальдовою відомістю, яка була надана позивачем разом із позовом, заборгованість по оплаті послуг теплопостачання по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з лютого 2013 року по листопад 2021 року включно складає 45674 грн.

Зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь у солідарному порядку.

При вирішенні між сторонами спору про стягнення вказаної заборгованості з відповідачів суд виходить із того, що відповідно достатті 11ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але по аналогії породжують цивільні права і обов`язки.

У даному випадку цивільні права та обов`язки сторін виникають з відносин по поставці послуг - теплової енергії (юридичний факт), а саме позивач надає відповідачам послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , і щомісячно виставляє платіжні документи (квитанції) для оплати вказаних послуг, а відповідачі, в свою чергу, мають оплачувати вартість отриманих послуг відповідно до виставлених позивачем квитанцій.

Згідно зі статтею 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

При цьому відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житло-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-ІV, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII також визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, які були чинними у період виникнення спірних правовідносин, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Крім того, згідно п. 35 Постанови КабінетуМіністрів України«Про затвердженняПравил наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії ітипових договорівпро наданняпослуги зпостачання тепловоїенергії» №830від 21серпня 2019року розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, в тому числі здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (опалення).

Суд враховує, що у період з лютого 2013 року по листопад 2021 року включно, за який утворилася заборгованість по оплаті послуг теплопостачання, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , а також відповідач ОСОБА_12 до 03.06.2019, були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 та отримували відповідні послуги постачання теплової енергії, що надавалися позивачем.

Отже вони несуть обов`язки, що випливають із договору найму цього житла, в тому числі зобов`язані оплачувати отримані послуги теплопостачання.

Твердження відповідачів та їх представника про те, що вони не зобов`язані оплачувати послуги теплопостачання, оскільки з 2010 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 фактично не проживали у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 01-19/482 від 18.10.2021, яка складена комітетом мікрорайону № 2 Краматорської міської ради, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законодавстві.

Так, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Тобто за змістом наведеної норми споживачі при їх тимчасовій відсутності в житловому приміщенні чи іншому об`єкті нерухомого майна не звільняються від оплати вартості послуг постачання теплової енергії.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житло-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-ІV також було визначено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або члені його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, які діяли до 01.05.2022, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу).

Отже, на відміну від інших комунальних послуг, споживачі зобов`язані оплачувати вартість постачання теплової енергії (теплопостачання) незалежно від їх проживання та фактичного користування житлом.

Відтак незалежно від непроживання у квартирі АДРЕСА_1 відповідачі як володільці цього житла, зокрема як члени сім`ї або колишні члені сім`ї наймача, зобов`язані оплачувати послуги теплопостачання, що надавалися позивачем як теплопостачальною організацією за цією адресою.

Суд звертає увагу, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишаються зареєстрованими за цією адресою, зберігають за собою це житло, мають право користування ним та інші права, що випливають із договору найму цього житла, а тому вони повинні також нести обов`язки щодо оплати послуг теплопостачання (опалення).

Тому суд вважає, що ТОВ «Краматорськтеплоенерго» обґрунтовано звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за теплопостачання (опалення).

Посилання представника відповідачів на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 31.10.2019 у справі № 754/14098/16, від 01.09.2020 у справі № 686/6276/19, а також у постановах від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 02 березня 2018 року у справі № 915/89/16, суд вважає необґрунтованим, оскільки викладені в них фактичні обставини справ не є релевантними до обставин цієї справи.

Навпаки з аналізу судової практики можна зробити висновок, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

Водночас суд ураховує, що статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Тобто це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українибуло доповнено п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 100 постанови від 06.09.2023 року по справі № 910/18489/20, саме з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим законом (п. 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з лютого 2013 року по листопад 2021 року включно.

Отже, позивачем пропущений строк позовної давності про стягнення заборгованості за період з 01.02.2013 року по 02.04.2017 року.

Відповідачі просили застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ «Краматорськтеплоенерго».

Тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.02.2013 по 02.04.2017 задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позовної давності.

З матеріалів справи, зокрема оборотно-сальдової відомості, вбачається, що загальна сума заборгованості за період з 02.04.2017 по 30.11.2021 складає 26508 грн. 08 коп. (квітень 2017 року 99,29 грн., жовтень 2017 року 137,99 грн., листопад 2017 року 842,18 грн., грудень 2017 року 823,01 грн., січень 2018 року 1089,69 грн., лютий 2018 року - 1079,90 грн., березень 2018 року - 1140,82 грн., квітень 2018 року - 307,12 грн., жовтень 2018 року - 298,62 грн., листопад 2018 року 918,48 грн., грудень 2018 року 1491,75 грн., січень 2019 року - 1116,82 грн., лютий 2019 року - 1305,17 грн., березень 2019 року - 1103,76 грн., квітень 2019 року - 360,94 грн., жовтень 2019 року - 58,56 грн., листопад 2019 року 933,50 грн., грудень 2019 року 1085,68 грн., січень 2020 року 1401,35 грн., лютий 2020 року 1294,25 грн., березень 2020 року 933,61 грн., квітень 2020 року 393,85 грн., травень 2020 року - 35,77 грн., червень 2020 року - 51,19 грн., липень 2020 року - 35,77 грн., серпень 2020 35,77 грн., вересень 2020 року - 51,19 грн., жовтень 2020 року 61,40 грн., листопад 2020 року - 951,79 грн., грудень 2020 року 1319,82 грн., січень 2021 року 1489,30 грн., лютий 2021 року 1306,48 грн., березень 2021 року - 1209,15 грн., квітень 2021 року - 538,10 грн., травень 2021 року - 35,77 грн., червень 2021 року - 41,06 грн., липень 2021 року - 35,77 грн., серпень 2021 року - 35,77 грн., вересень 2021 року - 33,74 грн., жовтень 2021 року - 34,06 грн., листопад 2021 року - 989,84 грн.)

Заперечуючи правильність обчислення суми заборгованості з постачання теплової енергії, відповідачі належних доказів на підтвердження своїх доводів не надали, клопотань про витребування відповідних доказів до початку розгляду справи не заявляли.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак відповідачами правильність розрахунку суми заборгованості належними доказами не спростована.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачі з 2013 року жодного разу платежі в рахунок оплати заборгованості за теплопостачання не здійснювали. Нараховані їм суми щомісячної оплати за теплопостачання не оспорювали, в тому числі з підстав застосування невірних тарифів за комунальні послуги, за перерахунком не зверталися.

Тому у суду немає підстав не довіряти правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги теплопостачання.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачів заборгованості з квітня 2017 року по листопад 2021 року включно, суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_4 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 до 03.06.2019. Але 17.03.2015 вона уклала шлюб з ОСОБА_13 та перестала бути членом сім`ї наймача.

З 03.06.2019 ОСОБА_4 взагалі зареєстрована та проживає за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

Також суд враховує, що в силу закону відповідачі як боржники несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а саме зобов`язання може бути виконано як всіма боржниками разом, так і кожним із них окремо.

При цьому відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в особі свого представника у судовому засіданні заперечували обов`язок ОСОБА_4 щодо оплати послуг теплопостачання за спірний період.

Зі свого боку відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився та не наполягав на виконанні останньою солідарного з ним обов`язку щодо оплати заборгованості, яка утворилася до 03.06.2019.

Отже, суд вважає, що позов ТОВ «Краматорськтеплоенерго» необхідно задовольнити частково, стягнувши заборгованість за поставлену теплову енергію (опалення) за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року включно в розмірі 26508 грн. 08 коп. солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , відмовивши в задоволенні позову до ОСОБА_4 .

При розподілі судових витрат, суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, згідно з якою судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ «Краматорськтеплоенерго» був сплачений судовий збір у сумі 2270 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем були заявлені позовні вимоги на суму 45674 грн. 50 коп., які задоволені судом частково на суму 26508 грн. 08 коп., що становить 58,04 % від заявлених вимог.

Тож, частково задовольняючи позов, суд присуджує стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору у сумі 1317 грн. 58 коп. у рівних частках, а саме по 439 грн. 17 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (код ЄДПРОУ 34657789, юридична адреса: 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси тихого, 8-Д) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за теплопостачання (опалення) задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» заборгованість за поставлену теплову енергію (опалення) за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року включно в розмірі 26508 (двадцять шість тисяч п`ятсот вісім) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору з кожного по 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн. 17 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 січня 2025 року.

Суддя Наталія Марченко