Ухвала

від 22.01.2025 по справі 415/6139/18

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/6139/18

Провадження № 1-в/610/17/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)" про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Стаханов Луганської області, громадянина України, який зареєстрований і проживав до затримання в АДРЕСА_1 , неодноразово судимого,

засудженого 23.09.2019 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, частинами 2, 3 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України (вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 20.03.2019) до 5-ти років позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України; за ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 направленого для відбування покарання, призначеного вироком у виді позбавлення волі строком на 5 років,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2025 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)" (далі ДУ "ПВК (№17) про вирішення питання про приведення вироків Лисичанського міського суду Луганської області від 20.03.2019 та від 23.09.2019, з урахуванням ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 27.01.2020, стосовно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024.

Подання обґрунтовано тим, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, частинами 2, 3 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України (вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 20.03.2019) до 5-ти років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 27.01.2020 ОСОБА_3 направлено для відбування призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Внаслідок вчинення 30.05.2018 ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України завдано матеріальну шкоду на суму 184 грн; внаслідок вчинення 29.05.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, завдано шкоду в загальному розмірі 1221,84 грн, внаслідок вчинення у середині червня 2018 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України завдано шкоду в розмірі 866,67 грн, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1153,31 грн, що за кожним епізодом складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінальних правопорушень.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024 яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ДУ "ПВК (№17)" до суду з цим поданням.

Представник ДУ "ПВК (№17)" в судове засідання не прибув, матеріали подання містять заяву про розгляд подання за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 подала заяву, в якій зазначила, що проти задоволення подання ДУ "ПВК (№17)" не заперечує, просила розглядати за її відсутності.

Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не доставлений, подав заяву про розгляд подання за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши подання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 20.03.2019 ОСОБА_3 засуджено за вчинення 30.05.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Вирок набрав законної сили 22.04.2019.

Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком становить 184 грн.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 ОСОБА_3 засуджено за вчинення 29.05.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, за вчинення у середині червня 2018 року правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за вчинення у ніч з 02.10.2018 на 03.10.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання:

за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, з урахуванням положень ст.68 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено покарання у виді 5-ти років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 20 березня 2019 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Вирок набрав законної сили 24.10.2019.

Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком становить: за І епізодом (29.05.2018) 1221,84 грн, за ІІ епізодом (у середині червня 2018 року) 866,67 грн, за ІІІ епізодом (у ніч з 02.10.2018 на 03.10.2018) 1153,31 грн.

На підставі ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 27.01.2020 ОСОБА_3 направлено до кримінально-виконавчого закладу для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23.09.2019.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п.13 ч.1 ст.537 КПК України.

Згідно із п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст.51 КУпАП.

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку від 20.03.2019 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 30.05.2018. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком становить 184 грн.

Зі змісту вироку від 23.09.2019 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 29.05.2018, у середині червня 2018 року та у ніч з 02.10.2018 на 03.10.2018. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком становить 1221,84 грн, 866,67 грн та 1153,31 грн відповідно до кожного епізоду.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 1762 грн (881?2=1762).

Як убачається з подання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 20.03.2019 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 184 грн, за вироком від 23.09.2019 в розмірі 1221,84 грн (епізод від 29.05.2018), 866,67 грн (епізод у середині червня 2018 року) та 1153,31 грн (епізод у ніч з 02.10.2018 на 03.10.2019).

Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Ураховуючи те, що вартість викраденого ОСОБА_3 майна становила 184 грн, 1221,84 грн, 866,67 грн та 1153,31 грн, тобто сума завданої шкоди за кожним епізодом була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме у 2018 році 1762 грн, то суд вважає, що вчинені обвинуваченим 30.05.2018, 29.05.2018, у середині червня 2018 року, у ніч з 02.10.2018 на 03.10.2018 діянні не підпадають під кримінально карані, передбачені Особливою частиною КК України.

Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної установи "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)" про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, стосовно засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 20 березня 2019 року за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням статей 75, 76 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2019 року за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із урахуванням положень ст.68 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання за сукупністю злочинів, призначеного на підставі ч.1 ст.70 КК України вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2019 у виді 5-ти років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання за сукупністю злочинів, призначеного на підставі ч.4 ст.70 КК України вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2019 у виді 5-ти років позбавлення волі.

Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначених покарань підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1