Ухвала

від 22.01.2025 по справі 953/10712/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10712/24

Провадження № 1-кп/953/566/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130001436 від15.09.2024 рокупро продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харкова, громадянину України, із базовою середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому: 30.03.2023року Московським районним судом м. Харкова до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 3 роки,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ч.4 ст.185ККУкраїни.

Київський районний суд м.Харкова ухвалою від 23.10.2024року застосував щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 20прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який суд під час розгляду кримінального провадження по суті продовжив ухвалою від 19.12.2024року.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання державний обвинувач посилається на те, що з огляду на тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, який він вчинив у період іспитового строку після засудження за подібне кримінальне правопорушення з застосуванням ст. ст.75, 76ККУкраїни, суворість покарання, що йому загрожує, відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків, роботи і відповідно законних джерел доходу, ризики, передбачені ст.177КПКУкраїни та враховані судом під час обрання і попереднього продовження строку запобіжного заходу, продовжують існувати. З огляду на зазначене, на думку прокурора, застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Наведене клопотання прокурор у судовому засіданні підтримала з викладених у ньому доводів і міркувань.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, зазначивши, що із плином часу визначені у ст.177КПкУкраїни ризики знизилися, а вказані прокурором обставини не свідчать про високу вірогідність продовження ОСОБА_5 злочинної діяльності чи протиправного впливу обвинуваченого на свідків. У контексті наведеного захисник акцентувала увагу на тому, що свідки вже були допитані у судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, підтрима позицію свого захисника і просив змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та обвинуваченого ОСОБА_5 .

Перевіривши доводи клопотання, заслухавши думки учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Як унормовано ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.29Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст.5Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція) і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до орієнтирів застосування ст.5Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув`язнення (рішення: від10.02.2011року у справі «Харченко проти України», заява №40107/02, п.79; «Авраімов проти України», заява №71818/17, п.п.57, 64).

Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.

У зазначеній справі ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.4 ст.185ККУкраїни, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Зазначена обставина вже сама по собі може бути достатньою підставою і мотивом для переховування обвинуваченого від суду.

У контексті наведеного суд звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами істотно підвищує ризик її втечі. Як зазначви ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2001року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява №33977/96, п.80), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Водночас тяжкість обвинувачення, що підвищує ризик переховування ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює у сукупності з іншими чинниками, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.

Зокрема, оцінюючи ризик продовження ОСОБА_5 протиправної поведінки, суд бере до уваги такі обставини. Вироком Московського районного суду м.Харкова від30.03.2023року обвинуваченого було засуджено за ч.4 ст.185ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75, 76цього Кодексу. Зазначеним вироком суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб крадіжки, поєднаної з проникненням у приміщення. Будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням, він, відповідно до обвинувального акта, знову вчинив подібне кримінальне правопорушення під час іспитового строку.

Отже ОСОБА_5 інкриміновано скоєння тяжкого корисливого злочину за обставин, що можуть свідчити про повторність кримінально протиправної діяльності і невиконання обов`язків, покладених на нього попереднім вироком суду під час застосування ст.ст.75, 76ККУкраїни. Зазначене дає вагомі підстави констатувати наявність ризику вчинення обвинуваченим нового злочину.

Разом із тим, доводи прокурора на предмет ризику протиправного впливу ОСОБА_5 на свідків на даній стадії процесу суд вважає необґрунтованими, оскільки станом на зараз усі свідки, клопотання про допит яких заявляла сторона обвинувачення, допитані у судовому засіданні.

Водночас суд вважає доведеним, що ризики переховування ОСОБА_5 від суду і вчинення ним нового кримінального правопорушення, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України відповідно, є дійсними і продовжують існувати. Запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, на переконання суду, неможливо.

Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на цей час не виходить за межі розумного строку. Такий запобіжний захід кореспондується із суспільним інтересом, що полягає у виконанні визначених у ст.2КПКУкраїни завдань кримінального судочинства, є необхідним, щоб запобігти продовженню обвинуваченим злочинної діяльності та перешкоджанню кримінальному провадженню, і пропорційний цій легітимній меті.

Враховуючи викладене, а також те, що сторона захисту не спростувала наявність наведених вище ризиків, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Як унормовано ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560грн., оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який час внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 і представником потерпілого з приводу обставин, пов`язаних із вчиненням кримінального правопорушення і судовим розглядом кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.

Керуючись ст. ст.177,178,182,183КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб, тобто до 23.03.2025 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину строку тримання під вартою.

У разі внесення визначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такіобов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 і представником потерпілого з приводу обставин, пов`язаних із вчиненням кримінального правопорушення і судовим розглядом кримінального провадження;

5)здати назберігання довідповідних органівдержавної владисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд замежі України.

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Відповідно до вимогст.182КПК Українироз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, що карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його прибуття за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця такі обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого, зокрема прибуття його до суду за умови належного повідомлення про час і місце розгляду справи; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого; забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та обвинуваченого обов`язків застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк дії ухвали до 23.03.2025року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_1