Постанова

від 21.01.2025 по справі 233/2088/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1041/25 Справа № 233/2088/24 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 233/2088/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2024 року, яке ухвалено суддею Левчук О.О. в режимі відеконференції та повне судове рішення складено 04 вересня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є батьком позивачки ОСОБА_1 .

Після смерті батька залишилася спадщина у вигляді квартири, загальною площею 55,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та його грошові заощадження, що зберігаються на банківських рахунках.

05.12.2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 .

Постановою від 05.12.2023 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович відмовив позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину з причини спливу шестимісячного строку на подання заяви прийняття спадщини.

Позивачка проживає у м. Харкові.

ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав у м. Костянтинівці Донецької області.

У зв`язку з активними бойовими діями на території міста Костянтинівка, ОСОБА_2 12.08.2022 року був евакуйований з місця проведення бойових дій представниками Товариства Червоного Хреста України до Таращанського геріатричного пансіонату. Під час евакуації він втратив свій мобільний телефон, у зв`язку з чим позивачка не мала ніякої змоги підтримувати з ним зв`язок.

При прийнятті до геріатричного пансіонату ОСОБА_2 перебував у сильному стресовому стані, тяжко хворий, фізично слабкий та мав інтелектуальні відхилення, а тому не зміг повідомити інформацію щодо своїх рідних чи знайомих. Під час огляду речей працівники пансіонату не знайшли ніяких контактів близьких осіб, при прибутті до пансіонату він передав соціальному працівнику на зберігання наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код та технічний паспорт на квартиру.

ОСОБА_2 перебував у пансіонаті з 12.08.2022 року по 24.08.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер від хронічної серцево-судинної недостатності ІІ Б-Ш ст.

Більше року ОСОБА_1 не мала ніяких відомостей щодо місцезнаходження батька ОСОБА_2 . Дізнатись про можливе місцезнаходження батька вона змогла лише в листопаді 2023 року, відразу звернувшись до Таращанського геріатричного пансіонату.

Позивачка зазначає, що процес пошуку батька значно був ускладнений процесом її лікування від тяжкого захворювання. Вона часто перебувала в лікарнях, лікувалася, проходила постійні обстеження. Про наявність тяжкої хвороби дізналась влітку 2022 року та відразу почала процес лікування.

Перша операція була проведена 01.09.2022 року, що підтверджується Випискою від 08.09.2022 року ПП «МЕДІВАЙС».

Була виявлена аденокарцинома І стадії. За результатами проведених досліджень позивачці було назначено другу операцію 03.10.2022 року, що підтверджується Виписки від 06.10.2022 року КП «Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської області»

Висновок - аденокарцинома тіла матки ендометріоїдного типу G2, з проростанням джо 1/2 в товщу міометрію з лімфоваскулярною інфільтрацією. Ендометріоз тіла матки. Кл. гр. ІІІ.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 15.10.1993 року № 374 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на правах спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 04.02.2019 року.

ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті його матері - ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті ОСОБА_3 він був зареєстрований з нею за однією адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, ОСОБА_2 , прийняв спадщину автоматично, будучи зареєстрованим та проживаючи з померлою за однією адресою.

Позивачка є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 .

У зв`язку зі втратою її батьком мобільного, вона не могла встановити його місцезнаходження, стан її здоров`я та постійне лікування значно ускладнив процес пошуку батька.

Як тільки позивачка дізналась про смерть батька та його місце поховання вона відразу почала процес оформлення документів.

Звернутися до нотаріуса та відкрити спадкову справу після смерті батька своєчасно ОСОБА_1 не мала можливості, тому причину пропуску строку на прийняття спадщини вважає поважною.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк у 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнати право власності на 1/2 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 автоматично прийняв спадщину будучи зареєстрованим та проживаючи з померлою за однією адресою в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано всіх обставин справи. Зокрема, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації на території України введено воєнний стан. При цьому, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209) було визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється на час дії воєнного стану. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, інші спадкоємці до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися, заповіту не складено, а тому позивачка вважає, що вона має право на прийняття спадщини після смерті батька. Наполягає на тому, що суду було надано достатньо доказів існування об`єктивних обставин, що перешкоджали звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яким суд не надав належної оцінки. Так, позивачка проживає у м. Харкові, а ОСОБА_2 , який був зареєстрований та проживав у м. Костянтинівці Донецької області, у зв`язку з активними бойовими діями на території міста Костянтинівка, 12.08.2022 року був евакуйований з місця проведення бойових дій представниками Товариства Червоного Хреста України до Таращанського геріатричного пансіонату. Під час евакуації він втратив свій мобільний телефон, у зв`язку з чим позивачка не мала ніякої змоги підтримувати з ним зв`язок, та, відповідно, не знала про смерть батька. Суд не врахував, що процес пошуку батька був ускладнений процесом лікування позивачки від тяжкого захворювання, про яке вона дізналася влітку 2022 року, після чого вона часто перебувала в лікарнях, лікувалася, проходила постійні обстеження.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 , - адвоката Рахуби А.І., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першоїінстанції встановленота вбачаєтьсяз матеріалівсправи,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого залишилася спадщина у вигляді квартири, загальною площею 55,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та його грошові заощадження, що зберігаються на банківських рахунках.

Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та проживає у м. Харкові.

ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та, у зв`язку з активними бойовими діями на території міста Костянтинівка, 12.08.2022 року був евакуйований з місця проведення бойових дій представниками Товариства Червоного Хреста України до Таращанського геріатричного пансіонату, де перебував у період з 12.08.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_2 помер від хронічної серцево-судинної недостатності ІІ Б-Ш ст.

05.12.2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 .

Постановою від 05.12.2023 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Дмитро Васильович відмовив позивачці ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину з причини спливу шестимісячного строку на подання заяви прийняття спадщини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачкою обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1270 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому шестимісячний строк для прийняття спадщини після його смерті закінчується 24 лютого 2023 року.

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто з про пусток цього строку більш ніж на дев`ять місяців.

У частині 3 статті 1272 ЦК України зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, з указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), також аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2023 року у справі № 179/822/20 (провадження № 61-7106св23).

Позивачка ОСОБА_1 просила суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , посилаючись у позовній заяві на те, що вона не знала про смерть останнього, у зв`язку з його евакуацією із зони бойових дій, та влітку 2022 року у неї було діагностовано аденокарциному І стадії, що потребувало оперативного втручання.

Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції позивачка ОСОБА_1 , пояснила, що її батьки розлучилися ще у 1989 році, з батьком вона не проживала в м. Костянтинівці. Всіма питаннями побутового та іншого характеру батько займався сам, без сторонньої допомоги. Після повномаштабного вторгнення та неможливості з ним зв`язатися і його знайти, вона не зверталась до правоохоронних органів щодо його зникнення. На той час вона опікувалась невістокою з онуками, а потім займалась своєю хворобою.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, такі обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 459/295/16-ц від 13 грудня 2018 року, якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, ОСОБА_1 у відділ поліції для розшуку батька, з яким втратила зв`язок не зверталась, а тому суд вірно не прийняв до уваги доводи останньої щодо неможливості встановити місце перебування батька ОСОБА_2 після його евакуації з місця проведення бойових дій представниками Товариства Червоного Хреста України до Таращанського геріатричного пансіонату.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду у справі № 315/714/19 у постанові від 23 листопада 2020 року, відповідно до якої перебування спадкоємця на амбулаторному лікуванні визнано достатньою підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини, однак, матеріалами справи підтверджено факт лікування позивачки ОСОБА_1 у 2022 році (а.с. 173-175), а доказів її перебування на амбулаторному лікуванні у 2023 році суду не надано.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209), якою було визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється на час дії воєнного стану, а постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» були внесені зміни, відповідно до яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.

Так, оцінку пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» надано постановою ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Другоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду усправі №676/47/21(провадження№61-8014св22) від 31 січня 2023 року, в якій зазначено, що вона суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню.

При цьому, позивачкою не надано жодного доказу, що вона зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала роз?яснення про те, що строки прийняття спадщини зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, а тому посилання в апеляційній скарзі на вказану Постанову є недоречним та не підтверджує обставин, викладених у позові.

Установивши, що підстави, на які посилалася позивачка, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: