Постанова

від 21.01.2025 по справі 214/4018/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1204/25 Справа № 214/4018/23 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа №214/4018/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року,яке ухвалено суддею Малаховською І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 вересня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання грошових коштів аліментами на утримання дітей.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.05.2001 року позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб.

У шлюбі у позивача та відповідачки народились діти, дві дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.08.2009 шлюб з відповідачкою було розірвано.

На підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2020 у цивільній справі № 214/7005/19 позивач зобов`язаний виплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочок у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 16.09.2019 і до закінчення ними навчання, тобто до 30.06.2022, але не більше ніж до досягнення дочками 23 років.

Виконавчий лист по справі № 214/7005/19 від 24.02.2020 було пред`явлено на примусове виконання до Центрально-Міського ВДВС у Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та 14.09.2020, відкрито виконавче провадження № 62998552.

Позивач дізнався про прийняте судове рішення та пред`явлення його до примусового виконання лише в квітні 2021 року після, того як отримав телефонний дзвінк від державного виконавця з вимогою прибути до відділу ДВС.

Тож, сплачувати аліменти, щомісяця, на користь ОСОБА_2 , позивач фактично розпочав з квітня 2021 року та, за період з 16.09.2019 по квітень 2021 року, в нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів.

Однак, за період з 16.09.2019 по 01.05.2023 позивач приймав активну участь у матеріальному забезпеченні та житті дітей, а саме: сплачував грошові кошти за користування гуртожитком своїм дітям за час їхнього навчання, у загальному розмірі 17 313,00 грн., перерахував грошові кошти на банківські картки дочок на їх особисті потреби у загальному розмірі 15 953,00 грн., перерахував гроші на сплату послуг мобільного зв`язку дітей у загальному розмірі 1 030,00 грн., придбав лікарські засоби для лікування дітей у загальному розмірі 1 586,86 грн., перерахував грошові кошти в рахунок сплати аліментів на картковий рахунок ОСОБА_3 у розмірі 3 000,00 грн. та перерахував грошові кошти в рахунок сплати аліментів на картковий рахунок ОСОБА_2 у розмірі 27 700,00 грн.

Таким чином, за період з 16.09.2019 по 01.05.2023, позивачем в добровільному порядку, на виконання зобов`язань з утримання дітей, перераховувалися грошові суми для забезпечення його дітей в загальному розмірі 65 829,50 грн.

Крім того, позивач зазначає, що вже звертався із заявою до Центрально-Міського ВДВС у м. Кривому Розі з вимогою врахування вищевказаних грошових коштів в рахунок аліментів, проте, йому було відмовлено та надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 16.09.2019 року по 01.05.2023 року у розмірі 59 967,96 грн.

Позивач просить суд визнати грошові кошти в сумі 65 829,50 грн., сплачені ним за період з 16.09.2019 по 01.05.2023, сплаченими аліментами на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Центрально - Міський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 , зі сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувавши грошові кошти в сумі 65 829,50 грн. сплачені в інтересах дітей ОСОБА_1 за період з 16.09.2019 року по 01.05.2023 року. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання перерахованих грошових коштів аліментами на утримання дітей відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин у цій справі судову практику та норми статей СК України, що регулюють правовідносини батьків та їх малолітніх дітей, при тому, що правовідносини щодо обов`язку утримувати повнолітніх дочок на період навчання регулюються главою 16 СК України.

Позивач зазначає, що у період з 16.09.2019 по 01.05.2023 він приймав активну участь у матеріальному забезпеченні та житті своїх дітей, зокрема: сплачував грошові кошти за проживання у гуртожитку, перераховував грошові кошти на банківські картки дочок на їх особисті потреби, перераховував грошові кошти на сплату послуг мобільного зв`язку, купував лікарські засоби для їх лікування, перераховував грошові кошти в рахунок сплати аліментів на особовий рахунок ОСОБА_2 .

Крім того, про ухвалення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, що продовжують навчання, він дізнався в квітні 2021 року від державного виконавця. Тож, сплачувати аліментні платежі з чітким визначенням призначення платежу, щомісяця, на користь ОСОБА_2 він почав з цього ж часу.

За період з 16.09.2019 по 01.05.2023 позивачем у добровільному порядку, на виконання зобов`язань з утримання дітей, перераховано грошові кошти в загальному розмірі 65829,50 грн., що підтверджено цільовим призначенням переказів зазначеним у квитанціях та мають бути враховані при подальшому розрахунку заборгованості по аліментам.

Крім того, позивач зазначає, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 відсутні будь які інші грошові зобов`язання, крім спільних обов`язків по утриманню спільних дітей, тому відсутні і підстави вважати здійснені грошові перекази з вказаними призначеннями платежів такими, що можуть мати інше цільове призначенні, ніж аліментні платежі на утримання доньок.

Вищевказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 642/6906/16-ц, від 18.11.2020 у справі № 648/1102/19, від 26.05.2021 у справі № 569/11466/20, від 17.05.2023 у справі № 199/2951/21.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №297 від 2009 року. Після реєстрації розірвання шлюбу прізвище дружини не змінено. (а.с.10)

Відповідно до виконавчого листа № 214/7005/19 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2020, суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання двох повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 16.09.2019 і до закінчення ними навчання, тобто до 30 червня 2022 року, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 23 років. На підставіст. 430 ЦПК Українидопустити рішення до негайного виконання в межах місячного платежу (а.с.11-11 зворот).

14.09.2020 державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Пилявець О.В. відкрито виконавче провадження № 62998552 на підставі виконавчого листа № 214/7005/19 від 24.02.2020 (а.с.12-12 зворот).

Позивачем ОСОБА_1 долучено до позовної заяви платіжні квитанції та чеки в якості доказів сплати грошових коштів за користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 гуртожитком у загальному розмірі 17 313,00 грн. (а.с.13-17), перерахування грошових коштів на банківські картки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у загальному розмірі 15 953,00 грн.(а.с.18-23), перерахування грошових коштів на сплату послуг мобільного зв`язку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у загальному розмірі 1 030,00 грн. (а.с.24-25), придбання лікарських засобів для лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у загальному розмірі 1 586,86 грн. (а.с.26), перерахування грошових коштів в рахунок сплати аліментів на картковий рахунок ОСОБА_3 у розмірі 3 000,00 грн. (а.с.27), перерахування грошових коштів в рахунок сплати аліментів на картковий рахунок ОСОБА_2 , у загальному розмірі 27 700,00 грн. (а.с.28-30)

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20.04.2023, останній звертався до начальника Центрально-Міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про долучення до матеріалів виконавчого провадження № 62998552 квитанцій на загальну суму 56 652,86 грн. та здійснення перерахування заборгованості з врахуванням сплачених сум. (а.с.31,49-63)

Згідно до відповіді Центрально - Міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.05.2023 року № 35623, ОСОБА_1 у долученні до матеріалів виконавчого провадження № 62998552 квитанцій на загальну суму 56 652,86 грн. та здійснення перерахування заборгованості з врахуванням сплачених сум - відмовлено (а.с.32-32 зворот)

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 27.04.2023, остання звертала увагу начальника Центрально-Міського відділу ДВС у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), що дані сплати ОСОБА_1 робив добровільно, як матеріальна допомога своїм дітям, а не як аліменти. (а.с.47-48)

Згідно до розрахунку Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 62998552 у ОСОБА_1 , за період з 16.09.2019 року по 01.03.2023 року, становить 64 697,96 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та передчасними, оскільки з приводу спірних сум позивач не звертався до державного виконавця про їх зарахування та не отримував відмови у їх врахуванні під час розрахунку заборгованості.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, однак, не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далірішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист є виконавчим документом.

У статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок стягнення аліментів у виконавчому провадженні.

Згідно ч.1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Вказаний висновок також відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 523/8603/16-ц (провадження № 61-30753св18).

У справі № 523/7815/18 постанова від 01.11.2021 Верховний суд зазначив: «Також касаційний суд звернув увагу на те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом».

Крім того, касаційний суд вказав на те, що можливість розгляду зазначеного спору саме шляхом подачі скарги на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів, також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) та ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 464/6206/18-ц (провадження № 18142сво19) зроблено висновок про те, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості по сплаті аліментів може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Підсумовуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, колегія суддів суд приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту, який забезпечить захист прав позивача, є звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_1 , посилаючись в апеляційній скарзі на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 642/6906/16-ц, від 18.11.2020 у справі № 648/1102/19, від 26.05.2021 у справі № 569/11466/20, від 17.05.2023 у справі № 199/2951/21, не звернув увагу на ту обставину, що вказані цивільній справи розглянуто в межах судового контролю за виконанням рішення суду, згідно розділу VІІ ЦПК України.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених сторонами обгрунтувань, та наданих доказів, які містять матеріали справи, а також релевантної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, правозастосовного до спірних правовідносин законодавства України, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання грошових коштів аліментами на утримання дітей, вважає за необхідне змінити мотиви задоволення цих позовних вимог, у зв`язку з чим частково задовольняє апеляційну скаргу, а рішення суду, на підставі п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в зв`язку з порушенням норм процесуального права, змінює в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог.

У зв?язку з вищевикладеним, колегія суддів не перевіряє доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави вважати здійснені грошові перекази такими, що можуть мати інше цільове призначення, ніж аліментні платежі на утримання доньок, оскільки спір по суті не вирішується у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

В іншій частині рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підлягає залишено без змін.

Керуючисьст.ст. 367, 374, 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання перерахованих грошових коштів аліментами на утримання дітей, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: