Постанова

від 22.01.2025 по справі 214/3249/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2087/25 Справа № 214/3249/24 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/3249/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9»,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Жупинський Микола Андрійович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року, яке ухвалено суддею Черновою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 жовтня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9» (надалі - ТОВ «ФК «К9») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», було укладено електронний договір №3840250 про надання споживчого кредиту у сумі 15 000 грн. на умовах строковості (до 18.02.2021), поворотності, оплатності.

Умовами п.1.5 Договору передбачено позичальником процентів за користування кредитом за ставкою 1,9% за кожен день користування кредитом. Кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання перед позичальником, надавши кредит в обумовленому розмірі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 , яка зі свого боку зобов`язання належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, станом на 05.04.2024, у розмірі 49 200 грн., що включає: заборгованість за кредитом - 15 000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 200 грн.

03.11.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК «К9», як фактором, було укладено договір факторингу № 03/11/2021 про відступлення права грошової вимоги, за яким ТОВ «ФК «К9» набуло грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3840250 від 18.03.2021 у загальному розмірі вимог 49 200 грн. 00 коп.

Після відступлення позивачу права вимоги, заборгованість відповідачки за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 49 200,00 грн. та включає: заборгованість за кредитом - 15 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 200 грн.

ТОВ «ФК «К9», як дійсний кредитор, направляв ОСОБА_1 27.12.2023 вимогу про погашення боргу, яку позичальниця залишила поза увагою.

З огляду на те, що відповідачка наявну заборгованість за кредитним договором в добровільному порядку не погашає, тому позивач, будучи дійсним кредитором, просить суд: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» заборгованість за кредитним договором №3840250 від 18.03.2021 у загальному розмірі 49 200 грн. 00 коп.; стягнути з відповідачки витрати по сплаті судового збору 2 430 грн. 00 коп.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» заборгованість за кредитним договором №3840250 від 18.03.2021 у загальному розмірі 49 200 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору 2 422 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Жупинський М.А., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з?ясування судом обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальниці та отримання нею кредитних коштів. Зазначає, що судом не було враховано правової позиції Верховного Суду в аналогічній справі, який в постанові від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18 зазначив що, наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.

Наголошує на тому, що позивачем нараховувалися відсотки після закінчення строку кредитування, що суперечить нормам ЦК України та сталій судовій практиці, а вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом, як міри відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України або положеннями договору про відповідальність, позивач не заявляв.

Крім того, вважає, що позивачем не доведено наявність у нього прав вимоги за Кредитним договором №3840250 від 18.03.2021.

Також, відповідачка повідомила суд, що судові витрати сторони відповідача складають 7 633,60 грн, а саме: 4000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги та 3633,60 грн на оплату судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФК «К9» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як позикодавцем, та ОСОБА_1 як позичальницею, було укладено електронний договір №3840250 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство зобов`язується надати споживачеві грошові кошти на споживчі потреби. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписаний 18.03.2021 о 09.54 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3.

Відповідно до п.1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введеного коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.

Згідно з п.1.3 договору, сума кредиту складає 15 000 грн. 00 коп. Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту становить 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору. Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5).

У п.1.5.1 договору сторони погодили стандартну процентну ставку - 1,90% в день, яка застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Відповідно до п.1.5.1 договору, встановлена знижена процентна ставка 0,95% в день, яка застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4 договору, або протягом 3-х календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач, як учасник лояльності, отримає знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь-якому випадку не більш ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно) буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється сама на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише, як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Якщо споживач є учасником програми лояльності розмір зниженої процентної ставки зазначений в договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в договорі. Якщо споживач не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, у зв`язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для споживача.

Мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору). Дата повернення кредиту - 17.04.2021.

Додатком №1 до вказаного вище договору погоджено Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п.2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 договору.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році, тобто метод «факт/факт».

За положеннями п.4.2.2 договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.

Згідно з п. 4.3.1 - п. 4.4 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою cпоживача, відповідно до п.п.4.2.2 - 4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у cпоживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою cпоживача, у порядку передбаченому п.4.2 договору. Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена в п.4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в п.4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.

Відповідно до п. 4.2, п. 4.2.1 - п.4.2.2, п. 4.2.4 кредитного договору порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача (далі - пролонгація): споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в Особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в Особистому кабінеті в Розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@creditplus.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті в Розділі «Зворотній зв`язок» вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п.п.4.2.2 цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті.

Згідно з п.5.4 договору, споживач зобов`язався у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штраф та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

За п.п.1, 3, 8 п.5.1 кредитного договору товариство має право: вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором; 3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача; у випадку допущення споживачем прострочення виконання зобов`язань за цим договором передавати інформацію про прострочену заборгованість близьким родичам, зокрема інформацію про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов`язання за цим договором або відповідно до законодавства.

18.03.2021 позичальницею підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором НОМЕР_3 Графік платежів до договору.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 25.06.2024 7/5188 підтверджується факт перерахування кредитних коштів в сумі 15 000 грн. на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 при укладенні договору з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», де вказана транзакція зазначена за №923624492, замовлення №16205495, статус «прийнято».

Згідно з карткою обліку заборгованості за договором кредиту, ОСОБА_1 здійснила єдиний платіж -18.04.2021 у розмірі 4 560 грн., які було зараховано на погашення процентів, нарахованих за зниженою ставкою, у зв`язку з цим, відповідно до п.1.4, п.4.2 договорів, відбулося продовження строку дії договору зі стандартною процентною ставкою 1,90% на день (п.1.5 договору), про що повідомлено відповідачку, шляхом направлення СМС-повідомлення.

У подальшому позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, угоду про пролонгацію строку дії договору не уклала, у зв`язку з чим на підставі п.4.3 договору строк дії кредитного договору було автопролонговано на 90 днів, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Щомісячно проценти нараховувались за стандартною ставкою.

Станом на 05.04.2024 заборгованість склала у розмірі 49 200 грн., що включає: заборгованість за кредитом - 15 000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 200 грн., нарахованих за стандартною ставкою.

Починаючи з 17.08.2021 нарахування процентів відповідачці кредитором припинено.

03.11.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «К9», було укладено договір факторингу №03/11/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, свідченням чому є акт прийому-передачі реєстру боржників.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «К9» є фінансовими установами, які надають фінансові послуги, що підтверджується відповідними свідоцтвами та виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення відповідного повідомлення (письмової вимоги) від 27.12.2023 за вих. №2712_24.

Встановиши, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідачки за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 200 гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000 гривень 00 копійок та відсотками за користування кредитом у розмірі 34 200 гривень 00 копійок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 200,00 грн., так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Судом встановлено укладення 18 березня 2021 року Договору про надання споживчого кредиту №3840250 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , прізвище якої змінене під час державної реєстрації шлюбу відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.02.2022) ОСОБА_1 , з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, підписавши вказаний договір, Додаток № 1 до нього, і паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та погодилася з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування та пролонгації договору.

Факт перерахування відповідачці коштів в розмірі 15 000,00 грн на виконання умов договору підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 25.06.2024 7/5188, де вказана транзакція зазначена за №923624492, замовлення №16205495, статус «прийнято», згідно якого на картку № НОМЕР_1 18.03.2021 о 09:55 год. було успішно зараховано кошти в розмірі 15 000,00 грн. (а.с.90-91), що спростовує доводи апеляційної скарги про не доведеність позивачем перерахування коштів на картку відповідачки.

При цьому, заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів виписки по її особовому рахунку, доступ до якої вона має, як клієнт, та банк-емітент банківської карти, чи довідки про відсутність у неї банківської карти № НОМЕР_1 на момент здійснення перерахування коштів.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем нараховувалися відсотки після закінчення строку кредитування, що суперечить нормам ЦК України та сталій судовій практиці, а вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом, як міри відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України або положеннями договору про відповідальність, позивач не заявляв.

Так, порядок автопролонгації Договору визначено пунктами 4.3.1- 4.4 цього Договору, в яких сторонни погодили, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору. Вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля Сторін передбачена в п.4.2 Договору виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, а в п.4.3 Договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.

Згідно з карткою обліку заборгованості за договором кредиту, ОСОБА_1 здійснила єдиний платіж -18.04.2021 у розмірі 4 560 грн., які було зараховано на погашення процентів, нарахованих за зниженою ставкою, у зв`язку з цим відповідно до п.1.4, п.4.2 договорів відбулося продовження строку дії договору зі стандартною процентною ставкою 1,90% на день (п.1.5 договору), про що повідомлено відповідачку, шляхом направлення СМС-повідомлення. У подальшому позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, угоду про пролонгацію строку дії договору не уклала у зв`язку з чим на підставі п.4.3 договору строк дії кредитного договору було автопролонговано на 90 днів, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Щомісячно проценти нараховувались за стандартною ставкою.

Станом на 05.04.2024 заборгованість склала у розмірі 49 200 грн., що включає: заборгованість за кредитом - 15 000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 200 грн., нарахованих за стандартною ставкою.

Починаючи з 17.08.2021 нарахування процентів відповідачці кредитором припинено.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що з відповідачки стягнуті проценти за користування кредитними коштами безпідставно за межами строку кредитування не заслуговують на увагу, оскільки сторони погодили пролонгацію договору та сплату процентів у разі неповернення кредитних коштів. При цьому, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України). Тобто, сторони узгодили продовження строку кредитування та саме такий спосіб сплати процентів.

До того ж, зміст укладеного відповідачем кредитного договору свідчить, що автопролонгація відбувається автоматично у разі наявності у споживача заборгованості за кредитом та не потребує узгодження цього із споживачем.

Таким чином, внаслідок продовження дії договору у кредитора були наявні правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом у період до 17.08.2021 року, тоді як вбачається із картки обліку заборгованості, з 18.08.2021 року по 05.04.2024 року проценти відповідачці не нараховувалися.

Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у сумі 34 200,00 грн. грунтується на вимогах закону, узгоджена сторонами кредитного договору, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її задоволення.

Згідно із частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України установлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

03.11.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «К9», було укладено договір факторингу №03/11/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, свідченням чому є акт прийому-передачі реєстру боржників.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «К9» є фінансовими установами, які надають фінансові послуги, що підтверджується відповідними свідоцтвами та виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення відповідного повідомлення (письмової вимоги) від 27.12.2023 за вих. №2712_24.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №03/11/2021 від 03 листопада 2021 року ТОВ «ФК «К9» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 49 200,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 200,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15).

Таким чином, після підписання реєстру прав вимог, до фактора перейшли всі права та обов`язки клієнта, як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення договору факторингу. Договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Отже, внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «К9» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , й доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Відповідачка, прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочинам, презумпція правомірності якого не спростована.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості по кредиту відповідачкою не спростовано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

За таких обставин, враховуючи, що відповідачка не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідачки за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 49 200,00 грн.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Жупинський Микола Андрійович, - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: