Постанова

від 21.01.2025 по справі 233/8115/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1166/25 Справа № 233/8115/23 Суддя у 1-й інстанції - Мартиненко В. С. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м.Кривий Ріг

справа № 233/588/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, повноваження якого виконує Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Мартиненко В.С. у місті Костянтинівка Донецької області та повне судове рішення складено 13 вересня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Органу опіки та піклування - Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, повноваження якого виконує Костянтинівська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про визнання батьківства з актового запису про народження дитини.

Позовна заявамотивована тим,що ОСОБА_1 є громадянином Китайської Народної Республіки та у квітні - травні 2013 року він перебував у м. Костянтинівка, де познайомився з громадянкою України - ОСОБА_2 , з якою мав статеві стосунки та не знав про наявність в неї сім`ї. Після чого він повернувся до постійного місця проживання у село Авангард Одеської області.

На початку червня 2016 року позивач дізнався від ОСОБА_2 про народження нею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про те, що він є батьком дитини. В зв`язку з чим позивач 08 червня 2016 року визнав батьківство шляхом подачі до відділу ДРАЦС по м. Костянтинівці спільної заяви разом з матір`ю дитини та зареєстрував своє місце проживання у м. Костянтинівка.

Через те, що ОСОБА_2 не виявила бажання створити з позивачем сім`ю, позивач бачив дитину тільки кілька разів та повернувся проживати у сел. Авангард.

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року, у справі № 233/6739/18 за позовом Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів позивача було позбавлено батьківських батьківський прав та з нього стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 . З вказаного рішення позивач дізнався, що ОСОБА_2 проживала сім`єю з іншим чоловіком, якого і вважала батьком своїх дітей. Оскільки позивач вважає, що він не має кровного споріднення з дитиною ОСОБА_7 , відомості про нього, як батька, мають бути виключені з актового запису про народження дитини відповідно до ч. 2 ст. 136 СК України.

На підставі наведеного вище позивач просив суд виключити з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження зміни від 08 червня 2016 року до актового запису № 65 від 07 лютого 2014 року про народження ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, зареєстрованого за № 00113642735 від 07 лютого 2014 року, а саме: зміни внесені від 08 червня 2016 року на підставі заяви № 71/03.2-47 від 08 червня 2016 року матері та батька дитини про визнання батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відомості про виключення змін, внесених від 08 червня 2016 року на підставі заяви № 71/03.2-47 від 08 червня 2016 року матері та батьки дитини про визнання батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 , оскільки пояснення свідка не є допустимим доказом у справі та вказаний свідок є зацікавленою особою, оскільки вона є начальником Служби у справах дітей Костянтинівської міської ради та була представником позивача у справі про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Також апелянт посилається на те, що суд безпідставно не допитав в якості свідка відповідача ОСОБА_2 .

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач був обізнаний про те, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не його біологічний син, такі висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях.

Апелянт наполягає на тому, що позивач на час подання спільної заяви матері та батька про визнання батьківства не знав, шо він не є біологічним батьком дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 та представника Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, інші учасники справи причини своєї неявки суд не повідомили що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Костянтинівка у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстрація дитини була здійснена за заявою матері на підставі медичного свідоцтва про народження № 71 від 02 лютого 2014 року, виданого пологовим будинком м. Костянтинівки, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 07 лютого 2014 року було складено актовий запису про народження № 65. Відомості про батька дитини були внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України - за заявою матері: ім`я батька було вказано « ОСОБА_11 », прізвище дитини записано за прізвищем матері.

08 червня 2016 року у вказаний актовий запис були внесенні зміни, а саме: відомості про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина Китайської Народної Республіки, що має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . По батькові дитини було видалено. Вказані зміни були внесені на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства № 71/03.2-47 від 08 червня 2016 року. Заявникам було видано свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 від 08 червня 2016 року.

26 грудня 2020 року в актовий запис було внесено зміни про позбавлення батьківських прав обох батьків на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року у справі № 233/6736/18.

Вказані обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану № 00041695068 від 04 жовтня 2023 року. Копія спільної заяви батьків не була надана через те, що відділ ДРАЦС працює дистанційно, а архів зберігається у м. Костянтинівка, про що було листом повідомлено суд.

30 червня 2016 року була виготовлена довідка № 363 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_3 на підставі вищевказаного свідоцтва про народження.

12 липня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну, до якої долучив свідоцтво про народження ОСОБА_12 - НОМЕР_3 від 08 червня 2016 року та довідку від 30 червня 2016 року про реєстрацію особи громадянином України, видану ГУ ДМС в Донецькій області на ім`я ОСОБА_3 . В той же день власник житлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_13 надала згоду на проживання в ньому громадянина КНР ОСОБА_1 . У заяві ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну вказано, що ОСОБА_8 також проживає за цією адресою.

Управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Донецькій області було видано громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну від 02 вересня 2016 року відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки він є батьком громадянина України.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи № 21, заведеної 12 липня 2016 року, наданими Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 08 вересня 2017 року, виданого Костянтинівським МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та громадянин КНР ОСОБА_6 .

Листом від 21 січня 2019 року Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства повідомив Службу у справах дітей Костянтинівської міської ради про те, що ГУ ДМС у Донецькій області було видано громадянам Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дозвіл на імміграцію в Україну та документовано довідками на постійне проживання відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» як батькам громадян України.

13 листопада 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було доставлено в КНП «БЛІЛ» м. Костянтинівки як знайдених дітей, у дітей була встановлена затримка речового розвитку, психоречового розвитку та затримка розвитку відповідно, що підтверджується витягами з Історій розвитку дітей, виготовленими 14 січня 2019 року.

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2019 року у справі № 233/6739/18 було задоволено позов Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Вказаним рішенням ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно ОСОБА_4 .

Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передано на опікування Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення старшою дитиною повноліття, щомісячно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, з 19 грудня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Вказане рішення набрало законної сили 11 червня 2019 року та на його підставі були видані виконавчі листи.

На підставі виконавчого листа, виданого у вказаній справі щодо боржника ОСОБА_1 , Костянтинівським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження АСВП 59373224.

У вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем винесені постанови: про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; про тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про тимчасове обмеження у праві полювання.

23 листопада 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % згідно з заборгованістю по аліментам на суму 15 689,97 грн.

03 серпня 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % за три роки заборгованості зі сплати аліментів, сума якого складає 78 449,87 грн.

23 листопада 2023 року було накладено арешт на все рухоме майно боржника за реєстраційним номером № 87631346

Згідно з відповіддю від банків учасників обміну на рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк», у боржника були виявлені гроші для списання у розмірі 3 593,66 грн. 23 листопада 2023 року державним виконавцем було сформовано платіжну інструкцію та надіслано до банку на виконання.

Станом на 01 листлпада 2023 року заборгованість по аліментам складає 156 899,75 грн.

Вказані обставини підтверджуються листом Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області від 23 листопада 2023 року № 19.11-16/36807.

Також судом встановлено, що представник відповідача Органу опіки та піклування - Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області та представник позивача визнали обставину, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є сином позивача ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову позивача про виключення відомостей про визнання батьківства з актового запису про народження дитини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 знав в момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_3 , що він не є його батьком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтею 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Натомість відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

На підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження (ст. 134 СК України).

Згідно з положеннями ч. ч. 1 3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.

З урахуванням розподілу між сторонами обов`язку доказування, позивач (особа, яка оспорює своє батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком, натомість відповідачка має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Отже, якщо позивач стверджує, що в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є її батьком, то відповідачка має надати докази на спростування таких тверджень.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції встановив, що як на час зачаття та і на час народження дочки ОСОБА_14 відповідачка у шлюбі не перебувала.

Під час реєстрації народження дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості до актового запису про народження про його батька були внесені за розпорядженням матері (відповідачки у справі згідно з ч. 1 ст. 135 СК України).

08 червня 2016 року, на підставі спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вказаний актовий запис були внесенні зміни, а саме: відомості про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Китайської Народної Республіки, що має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . По батькові дитини було видалено. Вказані зміни були внесені на підставі заяви матері та батька дитини про визнання батьківства № 71/03.2-47 від 08 червня 2016 року. Заявникам було видано свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 від 08 червня 2016 року.

На час внесення змін до актового запису про народження дитині виповнилося два роки.

У своїх поясненнях сторони визнали, що позивач ОСОБА_1 не являється біологічним батьком ОСОБА_3 .

В судовому засіданні в суді першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_9 , яка повідомила про те, що вона є начальником Служби у справах дітей Костянтинівської міської ради та з 2017 року відвідувала родину ОСОБА_2 , оскільки у Служби були відомості про неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків через пияцтво. В житловому приміщенні ОСОБА_2 проживала разом з співмешканцем ОСОБА_15 та його матір`ю. Свідок ніколи не бачила ОСОБА_1 . В розмові зі свідком ОСОБА_2 та ОСОБА_16 називали себе батьками дітей. Коли з`ясувалося, що батьком ОСОБА_17 є ОСОБА_18 повідомила свідка про те, що її подруга допомагала громадянам КНР встановлювати батьківство над її дітьми, за що вона отримала гроші. Також свідок пояснила, що їй, як начальнику Служби у справах дітей, відомі непоодинокі випадки встановлення батьківства громадянами КНР, що відбувались у м. Костянтинівка, зокрема в 5 справах, які ведуться щодо дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, з наведених показань свідка можна зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 в момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_3 знав, що він не є його батьком. Проте вчинив такий акт цивільного стану з метою його наступного використання у власних цілях, а саме: отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Водночас показання свідка в частині того, що ОСОБА_1 знав в момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_3 , що він не є його батьком підтверджується іншими доказами, визнаними судом допустимими.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що одразу після отримання свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 08 чернвя 2016 року ОСОБА_1 розпочав збір документів та 12 липня 2016 року подав заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну саме у зв`язку з тим, що він є батьком ОСОБА_3 як громадянина України.

У заяві про надання дозволу на імміграцію в ОСОБА_19 вказав, що ОСОБА_8 проживає з ним за однією адресою: АДРЕСА_2 , хоча в позовній заяві вказано, що дитину ОСОБА_1 бачив тільки декілька разів.

Після встановлення батьківства ОСОБА_1 не проявив батьківського піклування щодо дитини та ОСОБА_8 продовжив проживати з матір`ю, яка не створила належних умови проживання для дітей, пиячила.

Щодо іншої дитини - ОСОБА_4 батьківство було встановлено іншим громадянином КНР ОСОБА_6 , яким також була подана заява про надання дозволу на імміграцію в Україну саме у зв`язку з тим, що він є батьком ОСОБА_4 як громадянина України.

Статтею 82 ЦПК України передбачено підстави звільнення від доказування, зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті Кодексу обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За обставин цієї справи підстав для сумніву у добросовісності визнання сторонами тієї обставини, що позивач не є біологічним батьком дитини, а також у її достовірності немає.

Законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

Відповідне обмеження встановлене ч. 5 ст. 136 СК України й по суті є правовою гарантією захисту прав дитини.

ЄСПЛ зазначив, що відповідно дост. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпід час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини (рішення ЄСПЛ від 17.05.2007 у справі «Йевремович проти Сербії», п. 109).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII).

Таким чином, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Суд першої інстанції на засадах справедливості, добросовісності та розумності, з огляду на обставини цієї справи, а саме: народження дитини не в шлюбі та внесення відомостей до актового запису про народження дитини про батька згідно з ч. 1 ст. 135 СК України; внесення змін до актового запису про народження дитини в частині відомостей про батька за спільною заявою сторін, коли дитині виповнилося десять років від народження; встановлення факту, що позивач не є біологічним батьком їх дитини; не доведення позивачем доказами свого твердження про незнання в момент реєстрації внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про нього як батька, що він не є біологічним батьком дитини дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові через недоведеність позовних вимог, адже за таких обставин діючи розсудливо позивач не міг не знати про те, що він не є батьком дитини, яку народила відповідачка.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_3 та вчинив акт цивільного стану з визнання ним батьківства без реального наміру створення правових наслідків для себе як батька, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки органом опіки та піклування порушена цивільна справа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, починаючи з 19 грудня 2018 року, відмова у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про виключення відомостей про нього з актового запису про народження дитини в цій справі відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 136 СК України, відповідно до яких не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.

На підставінаведеного вищеколегія суддіввважає обгрунтованимвисновок судупершої інстанціїпро те,що ОСОБА_1 знав вмомент реєстраціїсебе батькомдитини ОСОБА_3 ,що вінне єйого батькому зв`язкуз чимв задоволенніпозовних вимогвідмовив.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 , оскільки пояснення свідка не є допустимим доказом у справі та вказаний свідок є зацікавленою особою, оскільки вона є начальником Служби у справах дітей Костянтинівської міської ради та була представником позивача у справі про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки пояснення свідка ОСОБА_9 не покладено в основу оскаржуваного рішення, та судом, за сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, зроблено висновком про те, що позивач знав в момент реєстрації себе батьком дитини ОСОБА_3 , що він не є його батьком.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги апелянта про те, що суд безпідставно не допитав в якості свідка відповідача ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять доказів того, що сторони у справі заявляли відповідне клопотання.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач був обізнаний про те, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не його біологічний син, такі висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 278 463,43 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.375, ст.ст.381,382 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, - залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: