Постанова

від 21.01.2025 по справі 180/2366/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1809/25 Справа № 180/2366/24 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,

суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,

Учасники справи:

Заявник: Дніпропетровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,

Боржник: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в місті Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Дніпропетровською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024року про відмову у видачісудового наказу,головуючий у суді першої інстанції Янжула О.С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2024року Дніпропетровська філіяТовариства зобмеженою відповідальністю«Газорозподільні мережіУкраїни» (далі ТОВ«Газорозподільні мережіУкраїни») подала в суд заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в розмірі 1 424,37грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою судді Марганецького міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від30жовтня 2024року відмовлено ТОВ «Газорозподільнімережі України» у видачі судового наказу.

Суддя місцевого суду виходив з того, що у Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання боржника, що є підставою для застосування положень частини дев`ятої статті 165 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ «Газорозподільнімережі України»,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклало вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скаргаобґрунтовувалась тим,щосуддя першої інстанції не звернув уваги на те, що власник квартири повинен сплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Саме факт того, що фізична особа є власником квартири, є підставою для стягнення з неї боргу за житлово-комунальні послуги. Крім того, заявник вважає, що суддею першої інстанції не вірно застосовано положення частини п`ятої, шостої статті 165 ЦПК України, оскільки у випадку находження до суду першої інстанції заяви про видачу судового наказу, боржником в якій вказано фізичну особу, яка не має статусу підприємця, в такому випадку суддя зобов`язаний звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника, що суддею зроблено не було, та як наслідок суддя дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2024року апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільнімережі України»залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2024року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Газорозподільнімережі України»на ухвалу судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024року.

16 грудня 2024року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.

Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газорозподільнімережі України» через підсистему «Електронний суд» звернулося з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу в розмірі 1 424,37грн.

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суддя місцевого суду виходив з того, що у Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання боржника, що є підставою для застосування положень частини дев`ятої статті 165 ЦПК України.

Однак, апеляційний суд з такими висновками судді першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотиви танорми права,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.

Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Частиною першою статті 163 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (частина друга статті 163 ЦПК України).

Частиною першою статті 165 ЦПК України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2?) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу ТОВ «Газорозподільнімережі України»зазначило відоме місце проживання боржника: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2024року на запит суду в порядку частини сьомої статті 165 ЦПК України надійшла інформація про відсутність відомостей про реєстрацію у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо ОСОБА_1 .

Положеннями частини п`ятої статті 165 ЦПК України визначено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (частина шоста статті 165 ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, апеляційний суд виходить з того, що у випадку надходження до суду першої інстанції заяви про видачу судового наказу, боржником в якій вказано фізичну особу, яка не має статусу підприємця, в такому випадку суддя зобов`язаний звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.

Водночас, законодавство також передбачає право суддів у випадку надходження такої заяви користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру, що є додатковим засобом встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи боржника.

Та, матеріали справи не містять даних про те, що суддя першої інстанції у встановленому частиною п`ятою статті 164 ЦПК України порядку звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.

Отже, суддя першої інстанції не вжив всіх можливих та достатніх заходів щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_1 , та як наслідок, передчасно відмовив ТОВ «Газорозподільнімережі України»у видачі судового наказу з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 165 ЦПК України.

За таких обставин, ухвала про відмову у видачі судового наказу суддею постановлена з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За викладених обставин, ухвала судді Марганецького міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від30жовтня 2024року про відмову у видачі судового наказу підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської філіїТовариства зобмеженою відповідальністю«Газорозподільні мережіУкраїни» задовольнити.

Ухвалу судді Марганецького міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від30жовтня 2024рокупро увидачі судовогонаказу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 січня 2025року.

Судді: