Рішення

від 15.11.2010 по справі 13/142-10-4187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

              

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2010 р.

Справа  № 13/142-10-4187

За позовом  фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  

до відповідача  фізичної особи - підприємця ОСОБА_2    

про зобов`язання повернути товар  

                                                                                                        Суддя  Панченко О.Л.

                                                              Представники:

від позивача        ОСОБА_1

від відповідача    ОСОБА_3

Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути йому товар –ювелірні вироби із золота у кількості 452 одиниць на загальну суму 152147,20 грн. та ювелірні вироби із срібла у кількості 1636 одиниць на загальну суму 91900,79 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплатив за товар, тому право власності на товар належить позивачу.  

Представник відповідача позов не визнає, посилаючись на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 сплатив позивачу за отриманий товар у повному обсязі.

05.11.2010р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить зобов’язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути йому товар –ювелірні вироби із золота у кількості 452 одиниць на загальну суму 152147,20 грн. та ювелірні вироби із срібла у кількості 1636 одиниць на загальну суму 91900,79 грн., однак з інших підстав, а саме посилаючись на те, що відповідач сплатив за товар вартість товару нижче його ринкової вартості, тому товар підлягає поверненню позивачу. Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, заява позивача від 05.11.2010р. про зміну підстав позову, яка була подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишається судом без розгляду.

                                                        Беручи  до  уваги,  що:

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у серпні 2010р. був укладений усний договір купівлі - продажу товару –ювелірних виробів із золота та срібла, згідно з яким позивач передав відповідачу за накладними від 03.08.2010р., 04.08.2010р., 07.08.2010р. товар –ювелірні вироби із золота у кількості 452 одиниць на загальну суму 152147,20 грн. та ювелірні вироби зі срібла у кількості 1636 одиниць на загальну суму 91900,79 грн. Посилаючись на те, що відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, позивач просить зобов’язати відповідача повернути йому зазначений товар.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем у серпні 2010р. був укладений усний договір купівлі –продажу, згідно з яким фізична особа - підприємець ОСОБА_1 передав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 за накладними від 03.08.2010р., 04.08.2010р., 07.08.2010р. товар –ювелірні вироби із золота у кількості 452 одиниць на загальну суму 152147,20 грн. та ювелірні вироби зі срібла у кількості 1636 одиниць на загальну суму 91900,79 грн. Вартість товару визначена в накладних.

        Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України від 16.01.2003р. № 436-1У (зі змінами та доповненнями) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

        При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).

        Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

        Згідно з ч. 1 ст. 263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо - технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

          Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами (ч. 4 ст. 263 ГК України).

        Відповідно до ст. 655 ЦК України від 16.01.2003р. № 435-1У (зі змінами та доповненнями) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

        Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

        Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

        Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі – продажу. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

        В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплатив за товар, тому право власності на товар належить позивачу. Однак, представником відповідача надана до суду розписка позивача від 07.09.2010р., з якої вбачається, що відповідач повністю сплатив позивачу вартість отриманого товару у розмірі 244047,99 грн. Таким чином, сторони виконали зобов’язання за договором купівлі –продажу у повному обсязі.

        Зважаючи на вищевикладене, підстав для задоволення заявлених вимог немає.

        Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по держмиту у сумі 2440,47 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на позивача.

                               Керуючись   ст.ст.  49,  82,  84,  85  ГПК  України,  суд

                                                                       ВИРІШИВ:

Відмовити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                        

Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2010р.