Рішення

від 21.01.2025 по справі 753/23124/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23124/24

провадження № 2-а/753/7/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Мицик Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом та просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 3506380 від 19.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором 2 роти 4 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Рибалкою С.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення закрити. Також просить відшкодувати йому судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно фабули постанови серії ЕНА № 3506380, 19.11.2024 о 09 год. 39 хв. в місті Києві по вул. Олени Теліги, 61 водій, керуючи транспортним засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Посилається в позовній заяві, що він 19.11.2024 дійсно рухався на своєму автомобілі «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 в місті Києві на проспекті Степана Бандери по вул. Олени Теліги у бік вул. Дорогожицька в м. Києві, проте у середній (другій) смузі руху, яка не є смугою руху для маршрутних транспортних засобів. Категорично заперечує обставини, викладені в постанові серії ЕНА № 3506380 від 19.11.2024, стверджуючи, що жодних порушень ПДР він не вчиняв. На його переконання, інспектор поліції діяв упереджено, не прийняв до уваги його пояснення та прийняв незаконну постанову, за відсутності будь-яких доказів його протиправної поведінки.

Вважає, що інспектори під час розгляду справи про адміністративне правопорушення формально підійшли до розгляду справи, не бажаючи встановити дійсні обставини справи, чим порушили процедуру розгляду справи.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

26.11.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження судді Мицик Ю.С,

04.12.2024 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва вказану справу було прийнято до провадження суду та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено учасникам строки для подання заяв по суті справи.

Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 04.12.2024. Відповідачу та третій особі судом було надіслано копію ухвали суду від 04.12.2024 та копію позовної заяви із додатками, які було отримано останніми.

Управління патрульної поліції в місті Києві у встановлений судом строк відзив не надіслало.

17.02.2025 на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких останній вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3506380 від 19.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП винесена законно та обґрунтовано. Вказує, що працівниками Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції як уповноваженими та відповідальними особами винесено постанову, з дотриманням правил чинного законодавства, а тому немає підстав для їх скасування, оскільки доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, останнім суду не надано. При цьому, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП при розгляді справи. До письмових пояснень долучено відеозапис події. Просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Також вказав про завищення розміру витрат позивача на правничу допомогу та неспівмірність розміру гонорару адвоката із складністю справи та з наданою позивачу правничою допомогою.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно постанови серії ЕНА № 3506380, 19.11.2024 о 09 год. 39 хв. в місті Києві по вл. Олени Теліги, 61 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що він 19.11.2024 дійсно рухався на своєму автомобілі «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_1 в місті Києві на проспекті Степана Бандери по вул. Олени Теліги у бік вул. Дорогожицька в м. Києві, проте у середній (другій) смузі руху, яка не є смугою руху для маршрутних транспортних засобів. Наполягає на скасуванні постанови, як такої, що винесена необґрунтовано, незаконно та за відсутності доказів вчинення ним вказаного правопорушення.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п. п. 1, 2 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.3 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.17.1. ПДР на дорозі із смугою для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він не здійснював рух по смузі руху для маршрутних транспортних засобів.

З відеозапису події, яка відбулася 19.11.2024, наданої представником Департаменту патрульної поліції не вбачається, щоб позивач порушував ПДР, тобто не зафіксовано рух транспортного засобу під його керуванням на смузі для руху маршрутних транспортних засобів.

При цьому, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 19.11.2024 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов`язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення інспектором патрульної поліції постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів, які б спростовували викладені позивачем у позовній заяві доводи, зокрема щодо відсутності в його діях порушення ПДР, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд вбачає підстави для скасування постанови серії ЕНА № 3506380 від 19.11.2024.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення..

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 15000,00 грн з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин першої-шостої статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження наданої правової допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 23.11.2024 № 11/23, укладений з адвокатом Козлюком М.С., в якому зафіксовано розмір гонорару адвоката, який становить 15000,00 грн., звіт № 1 від 23.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 23.11.2024, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справ відноситься до справ незначної складності, а містить велику кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Окрім того суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Тобто підготовка позову та інших процесуальних документів не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, співмірність із складністю справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись нормами ст. 2, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 268-272, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3506380 від 19.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 січня 2025 року.

Суддя: Ю.С.Мицик