Ухвала

від 22.01.2025 по справі 753/1050/25

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1050/25

провадження № 2-о/753/177/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

У С Т А Н О В И В:

15.01.2025 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла зазначена заява, яку подано в порядку окремого провадження.

Заявник просить суд установити факт, що має юридичне значення, а саме - що він, батько, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює самостійне виховання, піклування та повне фінансове утримання неповнолітньої дитини, дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування заяви зазначив, що 27 серпня 2010 року між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , батько, заявник) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , мати) було укладено шлюб,.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23 березня 2011 року, серія НОМЕР_1 .

У вересні 2016 року ОСОБА_3 пішла з родини із власних переконань будувати стосунки з іншим одруженим чоловіком, залишила доньку проживати з батьком, не повідомивши адресу свого нового помешкання. Протягом року, у період з вересня 2016 року по жовтень 2017 року, ОСОБА_3 періодично бачилася з донькою, чому батько дитини не заперечував. В подальшому дитина відмовилась від спілкування з матір?ю. Тоді 31 жовтня 2017 року ОСОБА_3 без відома і згоди ОСОБА_1 примусово забрала дитину з дитячої дошкільної установи № 242 м. Києва і вивезла за межі м. Києва у невідомому напрямку. Місце перебування дитини мені довелося з?ясовувати за участю органів Національної поліції. Вищенаведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 спочатку до поліції, а в подальшому - до суду.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 753/20602/17 позов ОСОБА_1 задоволено, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком - ОСОБА_1 , вирішено негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від матері ОСОБА_3 та передати її батьку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вищевказане судове рішення про визначення місця проживання дитини з батьком мати дитини - ОСОБА_3 , в апеляційному порядку не оскаржувала.

В подальшому, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі № 753/20227/17 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Весь час, починаючи з моменту відібрання дитини у матері, ОСОБА_3 , тобто починаючи з березня 2018 року він як батько здійснював і здійснює постійне утримання, піклування та виховання доньки, ОСОБА_2 . При повній мірі забезпечує задоволення всіх харчових, побутових потреб дитини, займається її навчанням, вихованням, всебічним розвитком. Також опікується здоров?ям дитини, регулярно відвідує лікарів.

Мати дитини ОСОБА_3 взагалі, жодним чином, не бере участі в утриманні та вихованні дитини, місце її знаходження, проживання, роботи невідоме вже протягом багатьох років.

Протягом багатьох років ОСОБА_3 не висловлювала жодного бажання спілкуватися з дочкою, брати участь у її утриманні та вихованні.

З довідки Служби у справах сім?ї та дітей Дарницької РДА N? 101/46-43/2 від 01 листопада 2023 року вбачається, що «матір дитини ОСОБА_2 . ОСОБА_3 у період з 2019 року по теперішній час не зверталась до органу опіки та піклування Дарницького району м. Києва щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

ОСОБА_3 знята з реєстрації у належній заявнику на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , де вони разом проживали, на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі № 753/14832/18.

Також звертає увагу Суду, що для отримання інформації щодо того, чи протягом останніх п?яти років мали місце намагання матері дитини, ОСОБА_3 спілкуватися дитиною адвокат Журба К.В. зверталася з відповідним адвокатським запитом до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. У відповідь на вказаний запит листом № 225133-2024 від 30 жовтня 2024 року Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомило, що протягом останніх п?яти років до Дарницького УП ГКНП у м. Києві заяв від громадянки ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_1 дій, що перешкоджають її спілкуванні з їх спільною донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило.

Оскільки неповнолітня дочка ОСОБА_2 постійно проживає разом з заявникем вже майже 8 років, а саме з 2017 року. Цейфакт достеменно підтверджено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 753/20602/17, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком - ОСОБА_1 , та вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 від матері ОСОБА_3 та передати її батьку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дане рішення набрало законної сили, є чинним.

У відповідь на заяву б/н від 12 червня 2024 року із проханням скласти Акт обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 згідно з додатком до 9 до постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 29 вересня 2008 року, Дарницька районна державна адміністрація листом № 101-101/M-1369-1832 від 02 липня 2024 року у складанні Акту заявнику відмовила, проте визнала факт спільного проживання дитини ОСОБА_2 разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на відсутність у чинному законодавстві адміністративної послуги з отримання документу, який би підтверджував факт того, що особа самостійно виховує свою дитину, отже не передбачено іншого позасудового порядку встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, вважає, що подана ним заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає вирішенню саме судом, саме в порядку цивільного судочинства - в порядку окремого провадження.

Вважає, що висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 не підлягає врахуванню судом під час розгляду його заяви, посилаючись на таке.

Ухвалюючи зазначену постанову Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини, а тому такий спір має бути вирішено за загальним правилом у позовному провадженні.

Звертає увагу Суду, що у вищезазначеній постанові (пункт 93) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що «За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв?язку із чим заяву ОСОБА 1 слід залишити без розгляду».

«Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами». На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі N? 154/3029/14-ц. Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: «3 огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Так, «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив частини четвертої статті 403 ЦПК України, якою передбачено таку підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому №? 201/16373/16-ц (провадження №14-27цс2 1)) ».

Звертає увагу Суду, що правовідносини та обставини, що були предметом розгляду у справі № 201/5972/22, суттєво відрізняються від тих, що викладені у цій заяві з огляду на таке.

Про наявність спору про право йде мова за наявності існування певного стану суб?єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Тобто спір про право пов?язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, суб?єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації права.

Натомість, як зазначено вище, мати дитини, ОСОБА_3 , взагалі, жодним чином, не бере участі в утриманні та вихованні дитини, місце її знаходження, проживання, роботи невідоме вже протягом багатьох років. Тому не існує спору між мною, батьком ОСОБА_2 , та її матір?ю, ОСОБА_3 , йдеться про встановлення існування певних обставин в умовах війни.

В той же час, як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, між сторонами в 2022 році було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов?язків батьків, з матері було стягнено аліменти на утримання малолітньої дитини.

У його ж випадку, як зазначено вище, мати ОСОБА_3 не бере участі у вихованні та утриманні дитини протягом багатьох років, ще з кінця 2017 року. Так, місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком рішенням суду. Наведене свідчить про відсутність спору між батьками дитини щодо її місця проживання, про відсутність бажання матері брати участь у вихованні та утриманні нашої спільної дочки.

Встановлення рішенням судом факту самостійного виховання дитини батьком необхідно задля забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів.

Крім того, не може бути спору про право на отримання відстрочки від призову між заявником та територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, оскільки останній не є суб?єктом отримання такої відстрочки, а на виконання своїх повноважень, визначених Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та на підставі документів, передбачених Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, лише приймає рішення стосовно надання чи відмови у наданні особі відстрочки відповідно до наданого нею переліку необхідних документів.

При цьому заявник звертає увагу Суду, що йому надано відстрочку (бронювання) від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (копія військово-облікового документа додається).

Встановлення факту, що заявник самостійно виховує, піклується та здійснює догляд за неповнолітньою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері - ОСОБА_3 , необхідне йому для подальшого здійснення утримання, захисту прав та інтересів дитини - ОСОБА_4 , для оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, який самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Також встановлення факту самостійного виховання дитини є необхідним для уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших фізичних та юридичних осіб.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено обов?язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину віком до 18 років за рішенням суду.

Отже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком кожного військовозобов?язаного громадянина України відсутності випадків, визначених законами України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та «Про військовий обов?язок і військову службу».

Диспозиція п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період з подальшими змінами, у додатку 5 до якого наведено перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема за п. 4 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Законодавець передбачив встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

Також звертає увагу суду, що донька ОСОБА_2 хворіє на бронхіальну астму, алергічний риніт, має проблеми з аутоімунною системою (щитоподібною залозою), тому за висновком лікаря-алерголога їй необхідна зміна клімату на морський або океанічний, в подальшому може знадобитися здійснення медичних втручань за кордоном. Наведене, з огляду на те, що він утримує та виховуємалолітню дочку самостійно, може вимагати нашого спільного виїзду.

Стан здоров?я дитини вимагає зміни клімату на морський. Тому встановлення судом факту самостійного виховання дитини необхідне для перетину державного кордону України, як супроводжуючого дитини батька, звільненого від військової служби та мобілізації, оскільки відповідно до положень Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724) в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.

Тому єдиним способом підтвердження викладених фактів є встановлення факту самостійного виховання дитини, який має юридичне значення, тому скориставшись передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, він має намір отримати право перетину державного кордону України разом із донькою задля забезпечення її належного лікування.

Крім того, вважає за доцільне користуватися передбаченими законодавством соціальними пільгами для одинокого батька, зокрема отримувати додаткову оплачувану відпустку у зручний час, соціальну допомогу.

Оскільки заявник має польське коріння та має ОСОБА_5 , що це підтверджує, тому ОСОБА_2 як моя дочка також має право отримати Карту Поляка. Однак, за законодавством Республіки Польща для отримання ОСОБА_6 дитиною до 18 років потрібна згода обох її батьків або рішення суду про самостійне виховання одним з батьків.

Карта ОСОБА_7 дає можливості отримання права безкоштовного навчання в університетах Республіки Польща та отримання від уряду Республіки Польща соціальної допомоги під час навчання.

Також за кордоном мешкають родичі заявника у різних країнах ЄС, з котрими у нього тісні родинні стосунки, які дуже важливі для життя доньки і вона хоче з ними безпосередньо бачитися.

Повномасштабна війна в Україні серйозно вплинула на життя українців, в тому числі дітей, які потребують захисту. Вищеназвані права дитини (зокрема право на охорону здоров?я, освіту, недискримінацію) моєї дочки ОСОБА_2 можуть бути дотримані лише за умови встановлення судом факту, що заявник, її батько, ОСОБА_1 , здійснює її самостійне виховання, піклування та повне фінансове утримання, без участі матері.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження для слухання цієї справи саме в порядку окремого провадження з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Відповідно до норми ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заявник помилково вважає, що про наявність спору про право у його ситуації мова не ведеться, оскільки відсутній стан суб?єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2021 у справі № 643/14985/18-ц: «… критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб».

Водночас, у поданій заяві мова йде саме про оспорювання батьком права матері на участь у вихованні їх спільної дитини, тобто на здійснення її батьківських прав щодо дитини. Тому факт самостійного виховання у випадку заявника повинен встановлюватися судом у цивільному судочинстві в порядку позовного провадження в межах позовних вимог про позбавлення батьківських прав (які включають в тому числі право та обов`язок матері на виховання дитини), заявлених до матері їх спільної дитини.

Висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 також підлягає врахуванню судом під час розгляду його заяви, оскільки його викладено саме у подібних правовідносинах.

Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».

З огляду на зазначене суд вважає, що із зазначених заявником у заяві обставин та мети встановлення факту, вбачається, що існує спір про право, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, роз`яснивши право на звернення до суду в порядку загального позовного провадження.

Керуючись ст. 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику право звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Суддя В.М. Маркєлова