Постанова

від 22.01.2025 по справі 212/3422/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/792/25 Справа № 212/3422/24 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»»,

розглянув у відкритому судовому засіданні, впорядку спрощеного позовного провадження відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, апеляційну скаргувідповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року, ухваленого суддею Ведяшкіною Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 20 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного кціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позову зазначив, що з 17.07.1984 року по 04.08.2023 рік працював на підприємстві відповідача з повним робочим днем у шкідливих умовах праці. Внаслідок порушення відповідачем норм охорони праці, який не створив безпечних умов праці ним отримано професійне захворювання, первинно встановлено 60 % втрати працездатності (30% - віброхвороба, 15% - ХОЗЛ, 5%- туговухість) безстроково та встановлено третю групу інвалідності безстроково з причини професійного захворювання, визначено потребу медикаментозного лікування, забезпечення лікарськими засобами, санітарно-курортне лікування один раз на три роки, тобто вважає, що з вини відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 450 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 20243 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тридцять тисяч) гривень 00 копійок, без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач Приватне акціонерне товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог та покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

При цьому, скаржник зазначає, що сума відшкодування моральної шкоди є завищеною, не відповідає судовій практиці і моральним стражданням позивача. Крім того апелянт заперечив проти визначення судом розміру стягнення моральної шкоди без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

20 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача Савельєвої Т.Д. надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 11:40 годин 22 січня 2025 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а в разі відсутності можливості не проводити судове засідання без участі представника відповідача.

22 січня 2025 року у призначений до розгляду час представник Савельєва Т.Д. на відеоконференцзв`язок не вийшла.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 17.07.1984 року по 04.08.2023 рік працював помічником машиніста, машиністом тепловозу на вивезенні гірничої маси із кар`єру в залізничному цеху 3-4 служби рухомого складу управління залізничного транспорту ПрАТ «ЦГЗК на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці ( а.с. 8-9).

Відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 388784, виданої 06.03.2024 року ОСОБА_1 первинно встановлена ІІІ група інвалідності безстроково в зв`язку з професійним захворюванням, протипоказана робота в умовах дії загальної вібрації, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму, пилу (а.с.22).

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №138270 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60 % працездатності (30% - віброхвороба, 15% - ХОЗЛ, 5%- туговухість) безтерміново, потреба у медичній та соціальній допомозі, забезпечення лікарськими засобами лікування в стаціонарі, санітарно-курортне лікування, огляд один раз на три роки (а.с.22).

01.02.2024 року складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) відносно ОСОБА_1 :

1. Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами, ускладненим гіпертонічною хворобою, у поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному (с5,С6,С7) та попереково-крижовому (L5, S1) рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), трофічними порушеннями на кистях.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

3. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня ( з легким зниженням слуху).

Згідно акту розслідування причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): вібрація загальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 60дБ при гранично допустимому 59 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».

Хімічні фактори: концентрація кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2,25 -2,3 разів (4,5-4,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3) відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 №1596.

Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 6-7 дБА перевищував гранично-допустимий рівень (86-87 дБА при ГДР 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».

Хронічні професійні захворювання виникли за таких обставин:

Працюючи у залізничному цеху Петрівського кар`єру служби рухомого складу управління залізничного транспорту помічником машиніста та машиністом тепловоза на вивезенні гірничої маси із кар`єру, керував тепловозом при перевезенні гірничої маси з кар`єру, утримував тепловоз у справному стані, в кабіні машиніста тепловоза спостерігав за станом рухомого складу, колії, положенням стрілок.

Через конструктивні недоліки тепловоза, підпадав під вплив підвищеного рівня загальної вібрації, яка виникає під час роботи дизель-генераторного обладнання тепловозу.

Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку корисних копалин, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій пилу переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та шуму.

Загальна оцінка шкідливих умов праці: відноситься до 3 класу 2 ступеня (шкідливі) (а.с.18-21).

У зв`язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками (а.с.25-31).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, тому Позивачу роботодавець ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», зобов`язаний відшкодувати спричинену втратою здоров`я моральну шкоду, правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, та не може погодитись з доводами відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Статтею 3КонституціїУкраїни передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46КонституціїУкраїни передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту п.1 ч.2 ст.23 ЦК України (в редакції 2004 року) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст.237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган та, як встановлено судом за Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 01 лютого 2024 року втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами та пов`язаними із виконанням безпосередніх трудових обов`язків позивачем, а роботодавець, у свою чергу, не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність провини відповідача у заподіянні моральної шкоди ОСОБА_1 ушкодженням його здоров`я, внаслідок чого існує необхідність відшкодування позивачу завданої моральної шкоди за рахунок саме ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Так невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у нього професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Доводи відповідачащодо винисамого позивачау виникненніу ньогопрофесійних захворювань,колегія суддіввідхиляє,оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

З оскаржуваногорішення вбачається,що,визначаючи розмірвідшкодування моральноїшкоди судпершої інстанціївиходив змеж позовнихвимог тадоводів позовноїзаяви,суд врахував,що ОСОБА_1 з березня2024було первинно безтерміновопідтверджено 60%втрати нимпрацездатності професійногозахворювання,взяв доуваги кількістьчасу,яку ОСОБА_1 пропрацював напідприємстві ушкідливих умовах39років, ступінь втрати ним працездатності через отримані 3 професійні захворювання 60%, групу інвалідності позивача (ІІІ безстроково) та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив до стягнення розмір компенсації моральної шкоди 300000 грн.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які останній переносить у зв`язку із отриманим на підприємстві відповідача професійним захворюванням, тому відхиляє доводи сторони відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положенняЗакону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»( даліЗакон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 астатті 164 Податкового кодексу Українищодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті163.1 статті 163 ПК Українипередбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт164.1 статті 164 ПК Українита підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українив частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текстсудового рішенняскладено 22 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: