Постанова

від 22.01.2025 по справі 212/9485/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/549/25 Справа № 212/9485/23 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Черняєвої С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/9485/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Восход КР», про усунення перешкод в користуванні майном,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року,

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Восход КР» (далі по тексту ОК «ГБК «Восход КР»), про усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щовін є членом ОК «ГБК «Восход КР» та є власником боксу в блоці №11, який складається з гаражів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Членські внески ним сплачені у повному обсязі, всі обов`язки члена кооперативу ним виконуються. Відповідач зайняв належні позивачу гаражі та перешкоджає останньому у користуванні та володінні ними. Такі дії відповідача перешкоджають оформленню відповідних документів (технічного паспорту), на підставі яких він має зареєструвати своє право власності на належне йому майно у порядку, визначеному діючим законодавством. При цьому, зазначив, що бокс був набутий ним до набрання чинності законом, яким врегульовано порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку з викладеним, уточнивши позовні вимоги, просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні ним права користування та володіння боксом у блоці № 11, який складається з гаражів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , розташованих в ОК «ГБК «Восход КР».

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні ним права користування боксом, який складається з гаражів № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в блоці № НОМЕР_4 , розташованому в Обслуговуючому Кооперативі «Гаражно-будівельний кооператив «Восход КР». В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на початку 2000-х років позивач ОСОБА_1 отримав у борг від дружини відповідача ОСОБА_4 грошову суму, еквівалентну 3500 доларів США. У зв`язку з неповерненням боргу ОСОБА_1 передав у власність відповідача три гаражі № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в ОК «ГБК Восход КР» в рахунок погашення заборгованості, про що особисто власноруч склав розписку від 23.08.2001 року. З того часу вказані гаражі перебувають у власності ОСОБА_2 , який регулярно сплачує членські внески, В квитанціях про сплату зазначені дані платника ОСОБА_2 . Вважає, що він є діючим членом кооперативу, виконуючи усі покладені обов`язки з 2001 року по теперішній час.

Посилається на положення ст. 344, 328 ЦК України, якими передбачено виникнення права власності за набувальною давністю. Оскільки між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, які полягають у добровільному волевиявленні позивача передати у власність гаражі згідно розписки, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними письмовими доказами, що відповідно Статуту, затвердженому Загальними зборами членів ГБК «Восход», на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу № 153 від 22.03.1996 року створено та зареєстровано Обслуговуючий Кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Восход КР», який є юридичною особою, утвореною фізичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства в кооперативі для збереження своїх гаражів і автотранспорту (пункт 1, 2 Розділу 1 Статуту).

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви, передачі прав власності за наслідуванням згідно чинного законодавства України тощо (пункт 6 Розділу 1 Статуту).

Згідно Розділу 5 Статуту члени кооперативу мають право добровільно вийти з кооперативу у будь-який час, за умови продажу або передачі гаража родичам; передавати своє право користування гаражем батькам, чоловіку, дружині, дітям, рідним (братам, сестрам, діду, бабі) (пункти 4, 5).

Член кооперативу зобов`язаний, зокрема сплачувати внески на утримання і експлуатацію власності кооперативу, оплачувати до 1 квітня та 1 липня поточного року в касу гаражного кооперативу членські внески.

Відповідно Розділу 4 Статуту членство в кооперативі припиняється у разі, зокрема добровільного виходу з нього у будь-який час існування кооперативу, заява члена кооперативу про вихід із членів кооперативу повинна бути розглянута в найближчий строк правління кооперативу; смерті члена кооперативу.

Член кооперативу може бути виключений із членів кооперативу у разі, зокрема, не сплати протягом 3-х років членських внесків без поважної причини.

Після виключення із членів кооперативу до прийняття нового члена його гараж переходить у тимчасову власність кооперативу і у подальшому передається особі, яка подала заяву про вступ до кооперативу і погодилася сплатити до каси кооперативу грошову оціночну вартість гаража.

Згідно копії членської книжки № 363 гаражовласника кооперативу гаражів, ОСОБА_1 у 1998 році вступив до кооперативу і отримав у володіння бокс, як один простір гараж № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . (а.с. 9)

Відповідно довідки від 31.10.2023 року, виданої ОК «ГБК «Восход КР», ОСОБА_1 являється членом ГБК «Восход КР» та є власником боксу у блоці № НОМЕР_4 , який складається з гаражів № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 . Пайові внески сплачені в повному обсязі. (а.с. 6).

09 листопада 2023 року Голова правління ОК «Г-БК «Восход КР» у відповідь члену кооперативу ОСОБА_1 про усунення перешкод до гаражів бокс (№ 363, 364, 365) у блоці 11 повідомив, що ним застосовувалися заходи по доступу до боксу, однак користувач боксу відмовив йому, у зв`язку з чим рекомендував ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання. (а.с. 8)

На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, голова правління ОК «Г-БК «Восход КР» ОСОБА_5 повідомив, що з серпня 2001 року по березень 2024 року володільцем боксу у блоці № 11, який складається з гаражів № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , членські внески за вказаний період сплачені в повному обсязі на ім`я ОСОБА_1 , але в квитанціях про сплату зазначене подвійне прізвище « ОСОБА_6 ». (а.с. 75)

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не довів суду належними та допустимими доказами те, що він є або був членом гаражного кооперативу або користується спірними гаражами на відповідній правовій підставі. Врахувавши, що право власності позивача на спірні гаражі в ГБК «Восход КР» не зареєстровано, але він є членом цього кооперативу, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіє спірним майном, яке, у свою чергу, використовується відповідачем без відповідних на це правових підстав та порушує право позивача на користування ним,суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача є порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно ст. 2 Закону України «Прокооперацію»обслуговуючий кооператив кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності;вступний внесок грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членський внесок грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання.

Одним з основних принципів, на яких базується кооперація, це добровільність вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації. (ст. 4 Закон України «Про кооперацію»)

Відповідно ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статтями 10 та 11 Закону України «Про кооперацію» визначено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

У статті 13 Закону України «Про кооперацію» міститься вичерпний перелік підстав для припинення членства у кооперативі, зокрема у разі добровільного виходу з нього.

Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. (ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію»)

Письмовими доказами підтверджено, що право власності позивача на гаражі № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в боксі у блоці № НОМЕР_4 в ОК «ГБК «Восход КР» не зареєстровано, проте ОСОБА_1 є членом гаражного кооперативу з 1998 року до теперішнього часу і доказів на спростування цих обставин, зокрема заяв про вихід з кооперативу, заяв про передачу у користування майна іншим особам, суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до: положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК України 2004 року), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно ч. 1, 5ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістомст. 77 цього Кодексуналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_2 не довів суду належними та допустимими доказами те, що користується спірними гаражами на відповідній правовій підставі.

Посилання відповідача на наявність між сторонами договірних відносин і на наявність розписки, якою позивач передав у власність відповідачу три гаражі в рахунок погашення боргу не підтверджується належними або допустимими доказами. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що перехід нерухомого майна у власність від однієї особи до іншої не може бути оформлений розпискою і, крім того, позивач ОСОБА_1 не має права передати у власність гаражі, оскільки він не є їх власником, а володільцем і користувачем, і, в будь-якому разі, факт передачі кооперативного майна підлягає фіксуванню відповідно до Статуту гаражного кооперативу у відповідній заяві.

З огляду на викладене та враховуючи, що право власності позивача на спірні гаражі в ГБК «Восход КР» не зареєстровано, але він є членом цього кооперативу, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіє спірним майном, яке, в свою чергу, використовується відповідачем без відповідних на це правових підстав та порушує право позивача як володільця на користування ним,суд першої інстанції обґрунтовано вважав право позивача порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції проігнорував його клопотання про виклик свідків, що вказує, на думку заявника, на необ`єктивність судового розгляду, спростовується протоколом судового засідання від 16 травня 2024 року, на якому вказане клопотання було розглянуто та у задоволенні клопотання відмовлено. (а.с. 76-78)

Посилання в апеляційній скарзі на виникнення у заявника права власності за набувальною давністю є неспроможними, не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.

Головуючий О.І. Корчиста