Вирок

від 20.01.2025 по справі 127/17629/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17629/24

Провадження № 1-кп/127/495/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_4 ,

за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia) в порядку спеціального судового провадження,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2024 за № 22024020000000030, по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,уродженки с.Селидове Донецькоїобласті,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,громадянки України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну проживала у м. Бердянськ Запорізької області, де проходив військову службу її чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець НОМЕР_2 батальйону морської піхоти НОМЕР_3 бригади на посаді матрос механік-водій, який здався в полон 04.04.2022.

Так, у невстановлений час, перебуваючи на території Російської Федерації, маючи проросійськи налаштовану ідеологічну позицію, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські мотиви, а також для забезпечення власного авторитету в інформаційному просторі, ОСОБА_5 прийняла рішення про здійснення інформаційної діяльності у співпраці з представниками окупаційної адміністрації та країни-агресора, використовуючи при цьому як привід для своєї співпраці з керівниками окупаційних адміністрацій, представниками державних медіа-ресурсів країни-агресора, та легітимізації власного імені в інформаційному просторі серед аудиторії з числа родичів військовополонених Збройних Сил України, факт здачі в полон і, в подальшому, звільнення без процедури обміну свого чоловіка ОСОБА_7 .

Зокрема, у липні 2022 року, точної дати і часу слідством не встановлено, перебуваючи на тимчасово окупованій території, для реалізації власного злочинного умислу направленого на здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованих на підтримку держави-агресора, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальних мереж та телеграм-каналів щодо можливості поширення інформації через всесвітню мережу «Інтернет» на постійній основі серед невизначеного кола осіб, створила особистий телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 та профіль « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у соціальній мережі «Інстраграм» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_5

Використовуючи названі Інтернет-ресурси ОСОБА_5 регулярно публікує власні виступи та інтерв`ю державним телеканалам Російської Федерації, а також відеоматеріали підконтрольних країні-агресору ЗМІ, активно поширюючи об`єднані спільним дискурсом, наративом і тематично, заклики до зміни меж території та державного кордону України, відмови військовополонених від власних національно-патріотичних поглядів, статусу громадян України та набуття статусу громадян країни-агресора Російської Федерації, підтримки дій та рішень країни агресора на фоні дискредитації Української Армії та керівництва держави.

На виконання свого злочинного задуму, діючи умисно, з вищевказаних мотивів та з метою спонукання невизначеного кола осіб до розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій, метою яких є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, перебуваючи на території Російської Федерації, 22.09.2023, точного часу не встановлено, здійснивши вхід до власного телеграм-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 розмістила публікацію « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_7 ), що являє собою спільне інтерв`ю російського журналіста та ОСОБА_5 із військовополоненим ЗСУ. Під час проведення даного інтерв`ю наявний інформаційний контент, де поміж іншого зосереджено увагу на постаті ОСОБА_5 , яка спільно із журналістом, який знаходиться за кадром, у формі питань та послідуючих відповідей військовополоненого пропагує ідею добровільного зречення військовополоненими власних національно-патріотичних поглядів, статусу громадян України та набуття статусу громадян країни-агресора Російської Федерації, мотивуючи це маніпулятивним твердженням про небажання України здійснювати обмін полоненими. Крім того, ОСОБА_5 , використовуючи уточнюючі питання на відповідь військовополоненого про т.зв. «ДНР», підвела останнього до надання бажаної відповіді, де фактично окуповані території України з квазі-державним утворенням «ДНР» названі як «Російська Федерація».

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 915/24-21 від 22.03.2024 відомості у даній публікації свідчать про публічну підтримку ОСОБА_5 порушення територіальної цілісності України та зарахування окупованих території, т.з. «ДНР» до складу держави-агресора Російської Федерації та містять публічні заклики до зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім того, на виконання свого злочинного задуму, діючи умисно, повторно, з вищевказаних мотивів та з метою спонукання невизначеного кола осіб до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, перебуваючи на території Російської Федерації, 18.11.2023, точного часу не встановлено, здійснивши вхід до власного облікового запису (сторінки) у соціальній мережі «Інстаграм» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 ) ОСОБА_5 розмістила публікацію, що являє собою відеосюжет під назвою «Часть 2» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_8 ). У згаданому відеосюжеті ОСОБА_5 розповіла про власну «волонтерську діяльність» на території Російської Федерації та тимчасово окупованих територіях України, а також про свою співпрацю із т.зв. «уповноваженим з прав людини «ДНР» ОСОБА_8 . Зокрема, ОСОБА_5 розвиваючи послідовно тему своєї псевдоволонтерської діяльності мимохідь констатує наявність нових територій держави-агресора Російської Федерації «После наших первых свиданий освободили 30 человек, чья семья сейчас проживает на территории Российской Федерации и на новых территориях: Мариуполь, Бердянск….».

Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 915/24-21 від 22.03.2024 висловлення ОСОБА_5 у даній публікації про віднесення тимчасово окупованих територій України до складу Російської Федерації є публічним закликом непрямої форми до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Також, ОСОБА_5 , на виконання свого злочинного задуму, з вищевказаних мотивів та з метою заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, перебуваючи у невстановленому місці на території Російської Федерації, 25.09.2023, точного часу не встановлено, достовірно знаючи про публічно-комунікативний характер месенджеру «Telegram», у зв`язку із можливістю поширення інформації через всесвітню мережу Інтернет серед невизначеного кола осіб, здійснивши вхід до власного телеграм-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістила публікацію « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_4 де змонтовано ряд інтерв`ю із військовополоненими ЗСУ та ОСОБА_5 .

Під час сюжету інтерв`юер, який перебуває за кадром, посилаючись на слова ОСОБА_5 та військовополонених ЗСУ, формує у необмеженого кола можливих глядачів агресивний образ Збройних Сил України, які нібито б`ють по мирним кварталам, вказує, що у російському полоні краще, ніж під командуванням українських націоналістів, а також що полонені ЗСУ не хочуть приймати участь у розв`язаній Києвом війні та призивають націоналістів скласти зброю.

Відповідні висловлювання, згідно з висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 915/24-21 від 22.03.2024, виконані із використанням прийому оберненої правди і є маніпулятивним засобом впливу на масового адресата, формування у останнього образу мілітаризованої, агресивної України, що має завданням цілком і повністю виправдати агресивну війну Російської Федерації, адже у такій інтерпретації не держава-агресор її розв`язала. Виходячи з викладеного, розміщена ОСОБА_5 публікація « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_4 містить публічне заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці на території Російської Федерації, маючи проросійськи налаштовану ідеологічну позицію, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські мотиви, діючи з метою здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованої на підтримку держави-агресора, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальних мереж та телеграм-каналів щодо можливості поширення інформації через всесвітню мережу «Інтернет» на постійній основі серед невизначеного кола осіб, створила особистий телеграм- канал « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 та профіль « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у соціальній мережі «Інстраграм» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_5 ), та використовувала їх з протиправною метою, за наступних обставин.

Так, у вересні 2023 року ОСОБА_5 , точної дати та часу не встановлено, з вищезазначених мотивів надала добровільну згоду представникам державного телеканалу країни-агресора «Россия-1» та державного інформаційного агентства «Риа новости» на проведення за її участі низки інтерв`ю з метою створення пропагандистських інформаційних сюжетів направлених на публічну підтримку держави-агресора, представників окупаційних органів у питаннях поводження з військовополоненими ЗСУ та організації їх зустрічей з рідними і подальшого звільнення.

Під час надання відповідей на запитання журналіста інформаційного агентства «Риа новости», ОСОБА_5 умисно, ініціативно поширювала об`єднані спільним наративом і тематично заклики, направлені на підтримку держави-агресора та представників окупаційної адміністрації, таких як т.зв. «омбутсмен ДНР» ОСОБА_9 : «Это уже наша вторая встреча, да, у нас была первая встреча. Это у нас масштабная встреча, здесь очень много людей приехали, вот, из Украины, и украинцы, которые эмигрировали в Европу, вот, ну стараемся как можем. Конечно, очень трудоемкий процесс и достаточно они быстрые. Вот это свидание мы организовали за два месяца, приблизительно, ежедневная кропотливая работа. Вот мы с Дарьей Морозовой, соответственно, она задействовала ещё некоторые ресурсы, и слава Богу, что всё сложилось самым наилучшим образом».

Завершуючи реалізацію злочинного задуму, ІНФОРМАЦІЯ_10 , точного часу не встановлено, ОСОБА_5 розмістила публікацію з відеоматеріалом «Риа новости» (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на власному телеграм-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 чим забезпечила його поширення серед необмеженої кількості осіб.

Продовжуючи протиправну діяльність ОСОБА_5 , відповідаючи на запитання журналіста, під час підготовки відеосюжету представниками державного телеканалу «Россия 1», ініціативно поширювала об`єднані спільним дискурсом, наративом і тематично, заклики направлені на підтримку держави-агресора, створення її позитивного образу на фоні дискредитації української влади в питаннях організації обміну військовополоненими: «Все проехали границу спокойно. Понадобилось какое-то время, конечно, четверо суток добирались. Но как у нас ходят легенды, что кого-то закрывают в подвалах и все остальное прочее. На границах и таможнях этого не произошло».

Завершуючи реалізацію злочинного задуму, 25.09.2023, точного часу не встановлено, ОСОБА_5 розмістила публікацію «Репортаж Россия 1» (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_4 на власному телеграм-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечила його поширення серед необмеженої кількості осіб.

У продовження злочинної діяльності, у листопаді 2023 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_5 , маючи проросійськи налаштовану ідеологічну позицію, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські мотиви, діючи в інтересах та у співпраці з державою-агресором, надала згоду державному телеканалу країни-агресора «Россия-24» на проведення за її участі інтерв`ю з метою створення пропагандистського інформаційного сюжету «Новые русские, почему украинские военнопленные хотят остаться в России» направленого на публічну підтримку держави-агресора та сприяння уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.

Реалізуючи власний злочинний умисел ОСОБА_5 , відповідаючи на запитання журналіста, ініціативно поширювала об`єднані спільним дискурсом, наративом і тематично, заклики направлені на підтримку держави-агресора та представників окупаційної адміністрації, шляхом дискредитації Збройних Сил України, підтримання ідеї дезертирства та позитивного іміджу російського полону: «Все ребята, которые возвращались из плена, всех отправляли обратно на передовую. Ну и сейчас, собственно, происходит тоже самое. Из Пашиного батальона, где он служил, обменяли в районе 30 человек, из 270 на секунду. И они все на передовой……Они нашли Пашу, установили его место содержания…если он не причастен к преступлениям, зверствам и тому прочее, то его освободить... »

Для досягнення злочинної мети, 18.11.2023, точного часу не встановлено, ОСОБА_5 розмістила публікацію «Новые русские, почему украинские военнопленные хотят остаться в России» (посилання - ІНФОРМАЦІЯ_4 на власному телеграм-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 та забезпечила його поширення серед необмеженої кількості осіб.

Крім того, діючи у аналогічний спосіб у листопаді 2023 року ОСОБА_5 , точної дати та часу не встановлено, переслідуючи антиукраїнські мотиви, діючи в інтересах та у співпраці з державою-агресором, умисно, використовуючи факт здачі в полон і, звільнення без процедури обміну свого чоловіка ОСОБА_7 , як підставу для своєї співпраці з представниками окупаційних органів, медіа-ресурсів країни-агресора, та легітимізації власного образу - «дружини військовополоненого ЗСУ» в інформаційному просторі для аудиторії з числа родичів військовополонених Збройних Сил України, прийняла участь в створені пропагандистського інформаційного сюжету у вигляді інтерв`ю. Вказаний сюжет, що містив публічні заклики останньої про підтримку рішень та дій представників країни-агресора і співпраці з ними, ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_5 поширила серед необмеженого кола осіб шляхом публікації у соціальній мережі «Інстраграм» на особистій сторінці «missis_ashifina» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_8 ) .

Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалося за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального досудового та судового провадження, що обумовлюється наступним.

У своїй постанові від 24.04.2019 в справі № 1-24/2009 Велика палата Верховного Суду зазначила про те, що принцип рівності сторін є одним із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності …».

ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.

Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).

До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).

У даній справі суд встановив відмову обвинуваченої від особистої присутності під час її розгляду, адже є дійсним факт того, що у відношенні неї у цьому кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та установлено дані її інформування про цей процес у максимально можливі і доступні способи.

Так,у межахдосудового розслідуваннявказаного кримінальногопровадження ОСОБА_5 у відповідностідо вимогч.8ст.135,ч.1ст.278КПК України24.04.2024повідомлено пропідозру увчиненні злочинів,передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України, шляхом направлення повістки про виклик до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для її допиту як підозрюваної, однак остання не з`явилася до слідчого без поважних причин.

Крім того, у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» опубліковано повідомлення про виклик ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для її допиту як підозрюваної, проведення інших слідчих і процесуальних дій у статусі підозрюваної у даному кримінальному провадженні, однак остання не з`явилась до слідчого відділу без поважних причин.

Повідомлення про підозру ОСОБА_5 також вручено захиснику підозрюваної адвокату ОСОБА_4 , про що свідчить розписка в матеріалах кримінального провадження.

Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт оголошення підозрюваного в міжнародний розшук внаслідок ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду.

Постановою слідчого від 13.05.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук, який доручено оперативним підрозділам УСБУ у Вінницькій області.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2024 у справі № 127/16441/24 підозрюваній ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2024 у справі № 127/16436/24 задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024020000000030 від 10.01.2024 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

У газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» опубліковано повідомлення про здійснення стосовно підозрюваної ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування.

У подальшому, в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» опубліковано повістку про виклик підозрюваної ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для проведення процесуальних дій з її участю, у тому числі: повідомлення про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування, вручення копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, однак остання не з`явилась без поважних причин.

Факти численних викликів ОСОБА_5 у порядку ст. 135 КПК України підтверджуються відповідними матеріалами кримінального провадження.

Крім того, сама обвинувачена підтвердила те, що обізнана про наявність даного кримінального провадження, виклавши у себе на сторінці «Інстаграм» відеоматеріал з фото повістки з сайту Офісу Генерального прокурора, в якій йдеться про повідомлення їй про підозру та її виклик як підозрюваної на 29.04.2024, 30.04.2024 та 01.05.2024.

Також, з метою захисту та представлення у кримінальному процесі прав, свобод і законних інтересів підозрюваної ОСОБА_5 , у порядку ст. ст. 46, 48, 49, 52, 110 КПК України та п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», залучено захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Вінниці адвоката ОСОБА_4 , якій відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України вручено всі копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваній.

Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Таким чином, під час досудового розслідування були вжиті всі доступні способи інформування для виклику на той час підозрюваної ОСОБА_5 до слідчого/прокурора.

Після надходження провадження до суду, обвинувачена ОСОБА_5 інформувалася також у всі доступні процесуальні можливості для суду, передбачені ст. 323 КПК України. Зокрема, повідомлення про виклик до суду розміщувалися на офіційному веб-сайті суду https://vnm.vn.court.gov.ua,а також публікувалися в газеті «Урядовий кур`єр». Крім того, про всі судові засідання інформувалася захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2024 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та вирішено проводити спеціальне судове провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України.

У підсумку, суд констатує, що з наявних матеріалів справи (численні документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченої) вбачається, що обвинувачена ОСОБА_5 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження. Також обвинувачена отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, маючи можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самій захисника; приймати участь в розгляді і захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно для неї.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість, обвинувачена скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та інші), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченої ОСОБА_5 , яка знає про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Також, суд зауважує, що згідно з рішенням Ради адвокатів України № 183 від 27.12.2022 (1) неможливість в таких ситуаціях (йдеться про in absentia) виконання адвокатом правил адвокатської етики (наприклад, інформування адвокатом клієнта щодо ведення дорученої йому справи) не зумовлює обов`язкової неможливості здійснювати захист особи від кримінального обвинувачення за її відсутності. Можливість надання правової (правничої) допомоги визначається адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи та інтересів клієнта у ній; (2) адвокат, діючи як захисник відсутньої особи, самостійно визначає свою правову позицію у справі. Ця правова позиція включає в себе форму участі (не участі) в засіданні, заявлення (не заявлення) клопотань, надання (не надання) доказів суду, позицію по суті справи чи клопотання, позицію щодо оскарження судових рішень тощо.

Отже, зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, констатує, що надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 у ході судового розгляду підтримав висунуте обвинуваченій ОСОБА_5 обвинувачення у повному обсязі.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила виправдати свою підзахисну, оскільки вважає, що вина останньої не доведена.

В ході судового розгляду судом всебічно та ретельно досліджено докази надані стороною обвинувачення.

Зокрема, на підставі матеріалів правоохоронних органів до ЄРДР було внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України, які об`єднано в одне провадження за №22024020000000030 від 10.01.2024.

Також судомдосліджено письмові докази щодо інформування ОСОБА_5 з приводу наявного кримінального провадження та проведеного відносно неї досудового розслідування, а також докази з яких встановлено інформацію щодо особи обвинуваченої, зокрема те, що остання документована паспортом громадянки України № НОМЕР_4 від 06.04.2021, термін дії до 06.04.2031, виданий Бердянським відділом УДМС у Запорізькій області від 06.04.2021, а також паспортом громадянки України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 від 20.05.2022, термін дії до 20.05.2032, орган видачі 3516, та належного їй на праві власності майна.

Окрім того, судом досліджено протокол огляду від 21.03.2024, об`єктом якого була відкрита інформація російських Інтернет-ресурсів, в яких містяться відомості про телеканал РФ, а саме «РИА Новости». За результатами аналізу відкритої інформації встановлено, що даний телеканал пропагандистський інформаційний цілодобовий телеканал. Входить в медіа групу «Россия сегодня» та здійснює поширення російської пропаганди. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Також судом досліджено протокол огляду від 21.03.2024, об`єктом якого була відкрита інформація російських Інтернет-ресурсів, в яких містяться відомості про телеканал РФ, а саме «НТВ». За результатами аналізу відкритої інформації встановлено, що даний телеканал загальноросійський пропагандистський інформаційний цілодобовий телеканал, мовить із Москви з телецентру «Останкіно». Входить до першого мультиплексу цифрового телебачення РФ та складу холдингу «Газпром-медіа», якому належить пакет у 86,52 акцій АТ «Телекомпанія НТВ». Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Також судом досліджено протокол огляду від 12.03.2024, об`єктом якого була відкрита інформація російських Інтернет-ресурсів, в яких містяться відомості про телеканал РФ, а саме «Первый канал». За результатами аналізу відкритої інформації встановлено, що даний телеканал загальноросійський пропагандистський інформаційний цілодобовий телеканал із найбільшим охопленням аудиторії РФ. Акціонери: уряд РФ 75%, національна медіа група 25%. Є основним каналом для поширення російської пропаганди. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Крім того, досліджено протокол огляду від 07.03.2024, об`єктом якого була відкрита інформація російських Інтернет-ресурсів, в яких містяться відомості про телеканал РФ, а саме «Россия 24». За результатами аналізу відкритої інформації встановлено, що даний телеканал загальноросійський пропагандистський інформаційний цілодобовий телеканал. Входить до складу всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії. Є основним каналом для поширення російської пропаганди. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Також судом досліджено протокол огляду від 30.01.2024, об`єктом якого були матеріали, опубліковані у групі соціально-орієнтованого Інтернет-месенджера «Телеграм» - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме публікація з відеоматеріалом: «Новые русские, почему украинские военнопленные хотят остаться в России», розміщена ІНФОРМАЦІЯ_11 . В даному відеоматеріалі дружина колишнього військовополоненого ЗСУ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надає інтерв`ю телеканалу «Россия 24» та розповідає про співпрацю з т.зв. владою днр. За результатами аналізу вказаного відеоматеріалу, встановлено, що ОСОБА_5 здійснює проведення заходів політичного характеру, інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором РФ та його окупаційною адміністрацією, а також адміністрацією т.зв. «днр», спрямованих на підтримку держави-агресора РФ, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Відповідно до протоколу огляду від 31.01.2024, об`єктом огляду були матеріали, опубліковані у групі соціально-орієнтованого Інтернет-месенджера «Телеграм» - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме публікація з відеоматеріалом: «РИА Новости» від 22.09.2023. В даному відеоматеріалі дружина колишнього військовополоненого ЗСУ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розповідає про її т.зв. «волонтерську діяльність» та співпрацю з т.зв. владою днр, а саме уповноваженою по правам людини в днр (омбудсмен днр ОСОБА_9 ). Зазначена інформація розміщена ОСОБА_5 на її особистому телеграм-каналі вказує про ймовірний механізм вербування громадян України з числа родинних зв`язків полонених військовослужбовців ЗС України, через вимогу переїзду на постійне проживання на ТОТ з використанням телеграм-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (адміністратор - встановлена особа ОСОБА_10 , яка займається т.зв. «волонтерською діяльністю», проводить та організовує зустрічі із родинними зв`язками військовополонених ЗСУ та пропонує їм подальше проживання та працевлаштування на ТОТ або Росії; здійснює діяльність пов`язану із прийомом заявок для проведення зустрічі рідних із військовополоненими. У ході спілкування через месенджер «Телеграм» ОСОБА_10 здійснює вербувальну роботу серед родичів полонених військовослужбовців ЗСУ для залучення до діяльності на шкоду Україні та виманювання їх на ТОТ для закріплення «вербування»). За результатами аналізу вказаного відеоматеріалу встановлено, що ОСОБА_5 здійснює проведення заходів політичного характеру, інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором РФ та його окупаційною адміністрацією, а також адміністрацією т.зв. «днр», спрямованих на підтримку держави-агресора РФ, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Також судом досліджено протокол огляду від 30.01.2024, об`єктом якого були матеріали, опубліковані у групі соціально-орієнтованого Інтернет-месенджера «Телеграм» - «Жена пленного солдата ВСУ», а саме публікація з відеоматеріалом: «Репортаж Россия 1», розміщена особисто ОСОБА_5 25.09.2023. Інформаційний контент, спрямований на інформаційну підтримку заходів політичного характеру держави агресора чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, на публічне заперечення збройної агресії РФ проти України, а також підтримку дій та рішень військово-політичного керівництва РФ проти України. За результатами аналізу вказаного відеоматеріалу встановлено, що ОСОБА_5 здійснює проведення заходів політичного характеру, інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором РФ та його окупаційною адміністрацією, а також адміністрацією т.зв. «днр», спрямованих на підтримку держави-агресора РФ, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Також судом досліджено протокол огляду від 31.01.2024, об`єктом якого були матеріали, опубліковані в соціальній мережі «Інстаграм» з особистого акаунту ОСОБА_5 , зокрема публікація з відеоматеріалом «Часть 2», розміщена 18.11.2023. Інформаційний контент спрямований на інформаційну підтримку заходів політичного характеру держави-агресора чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України. За результатами аналізу вказаного відеоматеріалу встановлено, що ОСОБА_5 здійснює проведення заходів політичного характеру, інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором РФ та його окупаційною адміністрацією, а також адміністрацією т.зв. «днр», спрямованих на підтримку держави-агресора РФ, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Відповідно до протоколу огляду від 31.01.2024, об`єктом огляду були матеріали, опубліковані в соціальній мережі «Інстаграм» з особистого акаунту ОСОБА_5 , зокрема публікація з відеоматеріалом розміщена 22.07.2022. Інформаційний контент спрямований на інформаційну підтримку заходів політичного характеру держави-агресора чи збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України. За результатами аналізу вказаного відеоматеріалу встановлено, що ОСОБА_5 здійснює пряму агітацію та проведення заходів політичного характеру, інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором РФ та його окупаційною адміністрацією, а також адміністрацією т.зв. «днр», спрямованих на підтримку держави-агресора РФ, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Крім того, судом досліджено протокол огляду від 04.05.2024, об`єктом якого був огляд особистого акаунту ОСОБА_5 в соціальній мережі «Інстаграм», зокрема відеоматеріал розміщений ОСОБА_5 за допомогою «Інстаграм Reels», де ОСОБА_5 виклала фото повістки з сайту Офісу Генерального прокурора, в якій йдеться про повідомлення їй про підозру та її виклик як підозрюваної на 29.04.2024, 30.04.2024 та 01.05.2024. У відеоматеріалі також відображений сарказм ОСОБА_5 з зазначеного приводу. Відтак встановлено, що ОСОБА_5 особисто ознайомилась із повісткою про виклик та повідомленням про підозру на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Отримані дані збережено на оптичний диск, який є додатком до даного протоколу.

Окрім того, судом досліджено висновок судово-лінгвістичної експертизи № 915/24-21 від 22.03.2024 та висновок судової портретної експертизи № СЕ-19/102-24/6315-ФП від 03.05.2024.

Суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного в своїх висновках.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Частиною 1 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Підстав для визнання будь-якого із доказів чи всіх недопустимими не установлено, оскільки не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод обвинуваченої ОСОБА_5 , регламентованих ст. 87 КПК України.

В даній справі в ході судового розгляду також встановлено наступне.

19.02.2014 представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18.03.2014 РФ оголосила про офіційне включення Криму до складу РФ.

Одночасно з цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07.04.2014 в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27.04.2014 в м. Луганську терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і до нині.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (зокрема окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.

Надалі, 24.02.2022 президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України. 3 цього моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Таким чином, суд вважає загальновідомими і такими, що не потребують доказування в межах даного кримінального провадження факти того, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку РФ частини території України є за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за злочини, вчиненню яких послугувало прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.

Відтак, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів в повному обсязі підтверджується дослідженими судом протоколами оглядів з долученими до них відеозаписами, на яких зафіксовано факти цих злочинів.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

При кваліфікації дій обвинуваченої, суд ураховує позицію Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої, кваліфікація злочину це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Об`єктом злочину, передбаченого ст. 110 КК України є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією України, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.

Державний кордон України це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України «Про державний кордон України»). Ця лінія проходить: на суходолі по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі по зовнішній межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та інших водоймах, на мостах, греблях, інших спорудах, і позначається на місцевості чітко видимими прикордонними знаками (демаркація).

Об`єктивна сторона злочину характеризується діями, які можуть виявитися у таких чотирьох формах: дії, спрямовані на зміну меж території України; дії, спрямовані на зміну меж державного кордону України; публічні заклики до вчинення таких дій; розповсюдження матеріалів із закликами до вказаних дій.

Перші дві форми дій можуть бути вчинені насильницьким (в тому числі і збройним) або іншим шляхом всупереч Конституції України або нормам міжнародного права (наприклад, спроба змінити межі території України на користь іншої держави; вчинення конфлікту на державному кордоні України, пов`язаного зі спробою змінити межі кордону, в тому числі шляхом збройного нападу на прикордонну заставу).

Публічні заклики до вчинення вказаних дій означають усні (на мітингу, зборах, по радіо тощо) або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи людей). Заклики можуть бути пов`язані зі спробами схилити невизначену кількість людей або певні організації чи інші угруповання до виходу автономної республіки, області, району або міста зі складу України або до відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої держави.

Розповсюдження матеріалів до вчинення вказаних дій це ознайомлення різними способами (розкидання, розклеювання, розсилання тощо) змісту матеріалів до відома невизначеної кількості осіб. Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації листівки, плакати, газети тощо тут виступають засобами вчинення злочину.

Зміна території це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України.

Зміна меж створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через державний кордон тощо.

Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у частині першій статті 110 КК України дій.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов`язковою ознакою злочину є наявність спеціальної мети змінити межі території або державного кордону України.

Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (державного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов`язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.

Частина 2 статті 110 КК України передбачає такі кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення вказаних у ч. 1 ст. 110 КК дій особою, яка є представником влади; 2) повторність; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) дії, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб має місце в тих випадках, коли його вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК). Для цієї кваліфікуючої ознаки не має значення, чи були всі учасники групи співвиконавцями, чи вони виконували різні ролі.

Дії, пов`язані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, мають місце в тих випадках, коли суб`єкт діє з метою викликати вороже ставлення до осіб іншої національності або релігії.

Об`єктом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, є основи національної безпеки України.

Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.

За ч. 6 ст. 111-1 КК України кримінальна відповідальність встановлена за організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.

Заходами політичного характеру розуміються з`їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо.

Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію. Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т. ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.

При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК України державою-агресором наразі вважається Російська Федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.

Крім того, 16.03.2022 набув чинності Закон № 2110-ІХ, яким у Кримінальному кодексі України передбачено нову статтю 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників». Її актуальність підкреслюється триваючою збройною агресією Росії в Україні.

Безпосередній об`єкт даного злочину міжнародний правопорядок, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема, незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи суверенних держав.

Діяння, що утворюють об`єктивну сторону, можуть вчинятися впродовж тривалого часу.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, характеризується наступним: 1) виправдання, заперечення, визнання правомірною збройної агресії Росії проти України, розпочатої у 2014 році. При цьому під виправданням слід розуміти визнання кого-небудь невинним, правим, доводити це, а запереченням невизнання існування збройної агресії Росії проти України. Визнання збройної агресії Росії проти України правомірною, тобто такою, що відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права; 2) виправдання, заперечення, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України; 3) глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році; представників збройних формувань Російської Федерації; іррегулярних незаконних збройних формувань; озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією; представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України; представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України. Глорифікація передбачає звеличення осіб, перерахованих в диспозиції статті, схвалення їх дій.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, сформульована діями, які полягають у виготовленні, поширенні матеріалів, у яких містяться діяння перелічені в частині 1 вказаної статті.

Поняття виготовлення охоплює первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Поширення матеріалів будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті). Поширення хоча б одного примірника відповідного матеріалу містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.

Відтак,дії ОСОБА_5 по-першомуепізоду судкваліфікує за ч.1ст.110КК Українияк розповсюдженняматеріалів іззакликами довчинення умиснихдій,метою якихє змінамеж територіїУкраїни напорушення порядку,встановленого КонституцієюУкраїни.

По-другому епізоду за ч. 2 ст. 110 КК України як розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій, метою яких є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені повторно.

По-третьому епізоду за ч. 2 ст. 436-2 КК України як поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

По-п`ятому епізоду за ч. 6 ст. 111-1 КК України як здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямованої на підтримку держави-агресора, та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради.

Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували б покарання обвинуваченої ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо міри покарання, відношення обвинуваченої до вчиненого, зафіксоване у протоколах огляду, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а також поведінку обвинуваченої під час та після вчинення злочинних дій та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без реального відбування нею покарання. На переконання суду ОСОБА_5 доцільно призначити покарання за ч. 1 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного їй на праві власності майна, за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного їй на праві власності майна, за ч. 6 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на певний строк, за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна. При цьому слід застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного обвинуваченій на праві власності майна на користь держави та з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а також її було оголошено в розшук на підставі ст. 281 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід слід залишити без змін до моменту її затримання на виконання вироку суду.

При цьому, строк відбування основного покарання обвинуваченій необхідно рахувати з моменту її фактичного затримання на виконання вироку суду. Строк відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного їй на праві власності майна з дня набрання вироком суду законної сили. Строк відбування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади пов`язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру слід обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-лінгвістичної експертизи № 915/24-21 від 22.03.2024 на суму 11359,20 грн та судової портретної експертизи № СЕ-19/102-24/6315-ФП від 03.05.2024 на суму 3786,40 грн, на загальну суму 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) грн 60 коп., оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєних нею злочинів.

Арешти в межах даного кримінального провадження не накладались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 59, 65-67, 110, 111-1, 436-2 КК України, ст. ст. 84-86, 124, 174, 371, 323, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України,суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 110 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;

- ч. 6 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на строк 15 років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна на користь держави та з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організацією та проведенням заходів політичного характеру на строк 15 років.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з дня її фактичного затримання на виконання вироку суду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2024 по справі № 127/16441/24 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України залишити без змін до моменту її затримання на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на загальну суму 15145 (п`ятнадцять тисяч сто сорок п`ять) грн 60 коп.

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі відсутності апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_5 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя: